Справа № 752/18011/20
Провадження № 2/752/3230/21
Іменем України
27.01.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -
встановив:
16.09.2020 року представник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути із відповідача на користь позивача суму заборгованості за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію до 01.05.2018 р. в розмірі 4535,48 грн., інфляційні збитки в сумі 297,70 грн., три відсотки річних в сумі 170,36 грн., а також заборгованості за спожиту від КП «Київтеплоенерго» теплову енергію за період із березня 2019 р. по січень 2020 р. в розмірі 6327,91 грн., пеню в сумі 559,56 грн., інфляційні збитки в сумі 49,86 грн., три відсотки річних в сумі 77,79 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було укалджено договір відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а позвиач набув право вимоги, зокрема, до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії. Відповідно до п. 428 додатку № 1 до договору цесії, позивач набув право вимоги за спожиту до 01.05.2018 року відповідачем ОСОБА_1 теплову енергію за договором № 3050105 в розмірі 4535,48 грн. Позивач вказує що в порушення умов договору та норм законодавства, відповідач не вніс зазначену плату за отриману теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 4535,48 грн., на яку було в порядку ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні збитки в сумі 297,70 грн. та три відсотки річних в сумі 170,36 грн. Крім того, позивач зазначає, що з 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго». Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які постачає КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". Однак, свої зобов'язання щодо вчасної та повної оплати спожитих послуг з постачання теплової енергії відповідач виконує неналежно, внаслідок чого за період із березня 2019 р. по січень 2020 р. наявна заборгованість в сумі 6327,91 грн. в сумі 30111,19 грн. Крім того, позивачем в порядку ст.. 625 ЦК України на вказану заборгованість нараховано інфляційні втрати в сумі 49,86 грн., три відсотки річних в сумі 77,79 грн., а також пеню в сумі 559,56 грн. З огляду на викладене, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача на користь позивача в примусовому порядку зазначені суми заборгованості, та судовий збір.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22.10.2020 року до суду від відповідача надійшов лист, відповідно до якого відповідач вказував, що заборгованість за позасудовою вимогою позивача в сумі 8088,32 грн. відповідачем була погашена 07.09.2020 р.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2020 року, було вирішено перейти від розгляду даної цивільної в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до судового розгляду.
04.01.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої сторона позивача зазначає, що в листопаді, тобто після подачі позову до суду, відповідачем було погашено заборгованість за період із 01.03.2019 р. по 01.02.2020 р., однак, заборгованість за період із 01.01.2018 р. по 01.10.2018 року сплачена відповідачем не була, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію до 01.05.2018 р. в розмірі 4535,48 грн., інфляційні збитки в сумі 297,70 грн., три відсотки річних в сумі 170,36 грн., а також заборгованість за несвоєчасну оплату послуг за теплову енергію за період із березня 2019 р. по січень 2020 р., а саме: пеню в сумі 559,56 грн., інфляційні збитки в сумі 49,86 грн., три відсотки річних в сумі 77,79 грн., оскільки, відповідачем було погашено основний борг вже після подачі позову до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засіданні не з'явився. Суду подав письмову заяву, в якій повідомив про сплату боргу та безпідставність позовних вимог, в зВ'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Пунктом 5 частини 3 статті 20 цього ж Закону встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Судом встановлено, що 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було укалджено договір відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а позвиач набув право вимоги, зокрема, до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії.
Відповідно до п. 428 додатку № 1 до договору цесії, позивач набув право вимоги за спожиту до 01.05.2018 року відповідачем ОСОБА_1 теплову енергію за договором № 3050105 в розмірі 4535,48 грн.
Позивач вказує що в порушення умов договору та норм законодавства, відповідач не вніс зазначену плату за отриману теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 4535,48 грн., на яку було в порядку ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні збитки в сумі 297,70 грн. та три відсотки річних в сумі 170,36 грн.
З 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
Відповідач проживає та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які постачає КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Позивач в обгрунтування позову зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо вчасної та повної оплати спожитих послуг з постачання теплової енергії виконує неналежно, внаслідок чого за період із березня 2019 р. по січень 2020 р. наявна заборгованість в сумі 6327,91 грн. в сумі 30111,19 грн.
Крім того, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України на вказану заборгованість нараховано інфляційні втрати в сумі 49,86 грн., три відсотки річних в сумі 77,79 грн., а також пеню в сумі 559,56 грн.
На підтвердження вимог щодо неналежного виконання своїх зобов'язань стороною позивача було надано суду розрахунки заборгованості та вимогу КП «Київтеплоенерго» від 19.08.2019 року, відповідно до якої відповідачу було запропоновано сплатити до 01.09.2019 р. борг станом на 01.08.2019 р. в сумі 2749,79 грн.
Будь-яких даних щодо наявності у відповідача боргу до 01.05.2018 року в сумі 4535,48 грн., зазначена вимога не містить.
Разом з тим, стороною відповідача було надано суду позасудову вимогу КП «Київтеплоенерго» від 16.07.2020 р., відповідно до якої позивачем було повідомлено відповідачу про наявність станом на 01.07.2020 року боргу в сумі 8088,32 грн.
07.09.2020 року відповідачем було здійснено оплату на користь позивача в сумі 8088,32 грн., що підтверджується копією платіжного доручення.
Однак, 09.09.2020 року позивачем було оформлено та 14.09.2020 року фактично направлено до суду позов про стягнення із відповідача заборгованості, що підтверджується відповідною відміткою, яка міститься на конверті.
З огляду на те, що надані стороною позивача розрахунки сум заборгованості відповідача не містять суми, яка була сплачена відповідачем 07.09.2020 року, тобто фактично до подачі позову до суду, що підтверджено, відповідачем відповідною копією платіжного доручення, а тому надані стороною позивача розрахунки заборгованості, як такі, що поза розумним сумнівом підтверджують розмір заборгованості відповідача перед позивачем, - судом до уваги не приймаються.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем було надано суду акт звіряння розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого було встановлено, що станом на 01.12.2020 року сальдо розрахунків за теплову енергію складає лише суму в розмірі 1238,26 грн., де також відсутні дані щодо наявності у відповідача боргу до 01.05.2018 року в сумі 4535,48 грн.
Окремо варто відзначити те, що після надання відповідачем доказів про дату та суму сплати боргу за письмовою вимогою Комунального підприємства Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", акту звіряння розрахунків за теплову енергію, - стороною позивача не було надано суду уточненого розрахунку боргу, в якому була б врахована здійснена відповідачем оплата, а також інших належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем, як і не було зменшено та/або уточнено розмір позовних вимог.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунки заборгованості, надані позивачем, та копію платіжного доручення, надану відповідачем, судом було встановлено, що в розрахунках відсутня сума платежу, яка була здійснена відповідачем фактично до подачі позову до суду, інших уточнених розрахунків стороною позивача суду надано не було, а тому в даному випадку стороною позивача не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності у відповідача саме такої заборгованості, про яку зазначає позивач.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача в силу ст. 12, 81 ЦПК України не було доведено належними та достатніми доказами розмір заборгованості за спожиту теплову енергію, який було пред'явлено до стягнення, та заперечення відповідача в цій частині є слушними, а тому суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за теплову енергію слід відмовити за недоведеністю.
З огляду на те, що суд прийшов до висновку про недоведеність первісних вимог позову в частині розміру нарахованої суми заборгованості, а також відповідачем було сплачено борг до подачі позову до суду, а відтак в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних слід також відмовити, оскільки вони є похідними від первісних.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 92 Конституції України, ст.ст. 319, 322, 526, 625 ЦК України, ст. 68 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову Комунального підприємства Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, - відмовити.
Судові витрати у справі залишити за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" по фактично понесеним.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.
Головуючий Н.П. Чередніченко