Справа № 723/4847/20
Провадження № 2/723/474/21
04 лютого 2021 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді Дедик Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Петреску Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за законом, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку - літ. «А-І», підвалу - літ. «Пд», ганку з козирком - літ. «а», сараю - літ. «Б», вбиральні - літ. «В», воріт - №1, огорожі - №2. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,07 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка не приватизована, забудовником домоволодіння був ОСОБА_5 .
Зазначає, що станом на 1986-1990 роки домоволодіння відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», в якому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Вказує, що після смерті чоловіка вона не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, однак вважається такою, що фактично прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована та проживала зі своїм чоловіком на день його смерті, вела спільне господарство, обробляла земельну ділянку, здійснювала поточні ремонти будинку, про відмову від прийняття спадщини не заявляла.
Також вказує, що крім неї спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є відповідачі по справі, які спадщину не приймали та відмовляються від неї на її користь.
Зазначає, що оскільки, спадкодавець ОСОБА_5 при житті право власності на належне йому нерухоме майно не зареєстрував, оформити спадкові права через нотаріальну контору вона не в змозі.
Просила визнати за нею право власності на спадкове домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку - літ. «А-І», підвалу - літ. «Пд», ганку з козирком - літ. «а», сараю - літ. «Б», вбиральні - літ. «В», воріт - №1, огорожі - №2.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила цивільну справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, надали суду заяви, в яких просили розглянути цивільну справу у їх відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнають в повному обсязі, просять їх задовольнити, а також відмовляються від своїх часток в колгоспному майні на користь ОСОБА_1 .
У відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України судом проведено розгляд справи на підставі наявних в ній матеріалів.
Судом встановлено, що, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 12.10.1970 року уклали шлюб, актовий запис №50, після реєстрації якого ОСОБА_7 обрала прізвище « ОСОБА_1 ».
З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 встановлено, що 10.01.2000 року ОСОБА_9 змінив прізвище, власне ім'я та по батькові, актовий запис №03, на « ОСОБА_2 ».
З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00027926854 від 25.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 12.02.1999 року уклали шлюб, актовий запис №02, після реєстрації якого ОСОБА_6 обрала прізвище « ОСОБА_11 », а 20.12.2005 року шлюб між ними було розірвано, актовий запис №352.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого повторно 13.04.2010 року встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 23.03.2006 року уклали шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_13 обрала прізвище « ОСОБА_14 ».
Домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку - літ. «А-І», підвалу - літ. «Пд», ганку з козирком - літ. «а», сараю - літ. «Б», вбиральні - літ. «В», воріт - №1, огорожі - №2, забудовником та головою якого був ОСОБА_5 , станом на 1986-1990 роки відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», де також проживали та були зареєстровані: ОСОБА_5 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,07 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка не приватизована. Дані обставини підтверджені копією технічного паспорта на будинок, копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Михальчанської сільської ради народних депутатів Сторожинецького району 22.04.1988 р., витягом з погосподарської книги №4 за 2016-2020 роки, а також довідками, виданими Михальчанською сільською радою за №№483, 484, 488 від 28.05.2020 року.
Згідно ч.1 ст.120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч.2 ст.123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином, ОСОБА_5 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 набули право власності на вказане домоволодіння в частці по 1/4 частці кожен.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 03.12.2019 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 69 років, в с. Дубове, помер ОСОБА_5 .
З копії витягу зі спадкового реєстру №62533428 від 19.11.2020 року вбачається, що до майна померлого ОСОБА_5 спадкової справи не зареєстровано.
З довідок, виданих 03.12.2019 року за №№3262, 3263 Михальчанською сільською радою вбачається, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживала з чоловіком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вела спільне з ним господарство, проводила його похорон.
Спадкодавець ОСОБА_5 при житті право власності на належне йому нерухоме майно не зареєстрував у відповідних органах, через що позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права через нотаріальну контору, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №234329879 від 26.11.2020 року, відповідно до якої право власності, інше речове право на будинок АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
За ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 володіє 1/4 часткою у майні колишнього колгоспного двору, є спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_5 , на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем, заяви про відмову від спадщини не подавала, тому вважається такою, що прийняла спадщину.
Відповідачі є спадкоємцями за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_5 , позовні вимоги визнають, тобто не заперечують права позивачки щодо набуття в порядку спадкування частки, яка належала спадкодавцю, що, на думку суду, узгоджується з положеннями ч.2 ст.1274 ЦК України.
Крім того, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відмовляються від своїх часток в колгоспному майні на користь ОСОБА_1 . Суд вважає, що така відмова відповідає змісту права власності, яке включає в себе право вчинення власником будь-яких дій щодо свого майна, в тому числі відмови від права власності на користь іншої особи, і такі дії не суперечать закону (ст.ст.316,317,319,346 ЦК України).
Частиною 1 та 3 ст.12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитися від свого майнового права.
Таким чином, суд вважає, що визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що звернення з даним позовом до суду є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача. Обставин, які б свідчили про порушення права інших осіб внаслідок задоволення позовних вимог, судом не встановлено.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст.120,123 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст.12,15,16, 319,346, 1216,1218, 1261, 1268, 1274 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 206, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку - літ. «А-І», підвалу - літ. «Пд», ганку з козирком - літ. «а», сараю - літ. «Б», вбиральні - літ. «В», воріт - №1, огорожі - №2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.