Справа № 703/3498/20
2/703/248/21 .
05 лютого 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Бойко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23926167 від 23 вересня 2009 року ОСОБА_1 йому на праві власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстрована відповідач по справі - ОСОБА_2 , яка в ньому не проживає з вересня 2018 року, просив визнати її такою, що втратила право користування вище зазначеним будинковолодінням.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно і належним чином. Будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції.
Розгляд справи здійснюється на підставі ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23926167 від 23 вересня 2009 року ОСОБА_1 є власником будинковолодіння АДРЕСА_2 на підставі рішення суду від 09 вересня 2009 року (а.с. 7)
Із заповіту від 29 липня 2003 року посвідченого секретарем Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 будинковолодіння, земельну ділянку, ощадні книжки (а.с. 8).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 1282 від 15 жовтня 2020 року в АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1 , 1973року народження, ОСОБА_2 , 1984 року народження, ОСОБА_4 , 2002 року народження (а.с. 9).
Із акту від 15 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована, але не проживає в будинку АДРЕСА_3 більше двох років та її особисті речі в будинку відсутні (а.с. 10).
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2018 року шлюб, який був зареєстрований 23 березня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 11).
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Із змісту ч.1 ст. 317 ЦК України вбачається власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1, 2 статті 319 ЦК України визначено власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.150 ЖК громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Правових позицій висловлених судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ (справи пов'язані із застосуванням норм про захист права власності) згідно із ст.15, п.4 ч.2 ст.16, ст.ст.386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як передбачено ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України є припинення дії, що порушує право.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 , яка зареєстрована в будинковолодінні АДРЕСА_3 , за цією адресою не проживає та створює перешкоди в користуванні квартирою його власнику та можливістю вільно розпорядитися своєю власністю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
На стягненні понесених судових витрат в розмірі 840 гривень 80 копійок з відповідача, позивач не наполягала.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 89, 141, 200, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ст.ст.15, 16, 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.41 Конституції України, Правовими позиціями висловленими судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ (справи пов'язані із застосуванням норм про захист права власності), правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 5 листопада 2014 року, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування будинковолодінням АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 30 днів з дня його отримання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його проголошенняшляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 30 днів з дня його отримання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та житель АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 01 жовтня 1996 року.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_3 .
Головуючий О.П.Опалинська