Придніпровський районний суд м.Черкаси
Номер провадження 2/711/125/21
Справа № 711/4170/19
04 лютого 2020 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., розглянувши цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
встановив:
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходиться цивільна справа за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.01.2020 року зупинено провадження у справі до прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про відвід судді Демчика Р.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.01.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його заяви про відвід.
17.01.2020 року на вказану ухвалу ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в задоволенні якої було відмовлено.
В подальшому ОСОБА_1 неодноразово подавалися апеляційні скарги на неіснуючі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/4170/19, у зв'язку з чим справа направлялася до Черкаського апеляційного суду м. Черкаси.
Така поведінка ОСОБА_1 призвела до неможливості поновлення провадження у справі та проведення судових засідань у цивільній справи.
Так, останній 15.01.2021 року ОСОБА_1 подана апеляційна скарга на судове рішення, яке Придніпровським районним судом м. Черкаси, як судом першої інстанції взагалі не приймалось, тобто відсутній предмет апеляційного оскарження
26.01.2021 року цивільна справа надійшла з Черкаського апеляційного суду та передана у провадження судді Демчика Р.В.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2021 року провадження у справі поновлено.
20.01.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Демчика Р.В., в якій зазначив що його дії є злочинними а його місце за гратами, оскільки суддя не розглядає його зустрічний позов та не дає знайомитися зі справою (т.1 а.141).
19.02.2020 року ОСОБА_1 подав дві заяви про відвід судді Демчика Р.В., в якій зазначив що суддя є дідом, перебуває з ним в неприязне них стосунках, так як не поділили курку, а тому дії судді є злочинними (т.2 а.82).
20.02.2020 року ОСОБА_1 подав дві заяви про відвід судді Демчика Р.В., в якій зазначив що суддя є дідом, перебуває з ним в неприязне них стосунках, так як не поділили курку, а тому дії судді є злочинними (т.2 а.7,8).
06.04.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Демчика Р.В., в якій зазначив що його дії є злочинними (т.2 а.26)
14.04.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Демчика Р.В., в якій зазначив що суддя не дає йому ухвали, а тому він є зацікавленим (т.2 а.84).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 2,3,10 чинного ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Цивільні справи вирішуються судом на підставі чинного законодавства за умов, що виключають сторонній вплив на нього.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду.
Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді, а підстави для відводу судді можуть мати об'єктивний чи суб'єктивний характер.
Відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частин 1-3 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Дійсно, виходячи з норм чинного законодавства, право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Навіть статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Проте, Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Заявником відводу не доведено, що існують обгрунтовані обставини, що можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, та є самостійною підставою для відводу судді. Також заявником не вказано й інших підстав, що можуть бути визнані будь-ким як пряма чи побічна заінтересованість судді в результаті розгляду справи, що може бути підставою як для відводу, так як і не надано доказів і відомостей того, що суддя вчиняв незаконні дії під час розгляду справи, ігнорував законні вимоги сторони, створював перешкод для реалізації процесуальних прав, нерівно ставився до сторін, нетактовно себе поводив, тощо.
Таким чином, головуючий суддя, що був визначений автоматичним розподілом для розгляду вищевказаного позову, - встановивши, що заявником відводу - відповідачем не надано певних доказів на доведення факту наявності обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, дійшов висновку, що відповідач не навів підстав для відводу головуючому судді Демчика Р.В.
Тому, дійшовши висновку, що заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому судді є необгрунтованою вона, відповідно до вимог ст.40 ЦПК України, підлягає вирішенню іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.40, ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з заявами про відвід судді Демчика Р.В. від 20.01.2020 року, 19.02.2020 року, 20.02.2020 року, 06.04.2020 року та 14.04.2020 року передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку передбаченому ч.1 ст.33 ЦПК України.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягають.
Слідчий суддя: Р. В. Демчик