Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(ЗАОЧНЕ)
Справа № 695/636/20
номер провадження 2/695/235/21
28 січня 2021 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Середи Л.В.
за участю секретаря Біліченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Золотоніської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав матері, -
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 в якому просить:
- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що її син ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбних відносинах від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Позивач наполягає, що відповідач будь-якого зв'язку з дитиною не підтримує, повернувшись із дитиною із-за кордону залишила її проживати у позивача, а сама поїхала у невідомому напрямку. Останній раз відповідач бачилась з дитиною в червні 2010 року та припинивши шлюбні стосунки із її сином дитину не відвідує, її життям, фізичним та духовним розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина не надає. Онук позивача з 2010 року проживає разом із нею, вихованням та фактичним утриманням дитини займається позивач, оскільки ОСОБА_4 змушений працювати за кордоном, щоб забезпечити гідний розвиток та створити належні матеріально-побутові умови для виховання свого сина.
Таким чином позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання нею своїх батьківських обов'язків, а тому є достатньо підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 .
Позивач в судове засідання не з'явилась, однак направила до суду заяву у якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибула хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у порядку визначеному чинним законодавством, окрім того про час та місце розгляду справи повідомлялася в тому числі шляхом оголошення на сайті суду, однак не повідомила про причини неявки та не надала заяву про розгляд справи у її відсутність, відзив не подала.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації у судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, вирішення позовних вимог поклав на розсуд суду.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Так як відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, а у судове засідання не з'явився не повідомивши про причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі ст.,ст. 280, 281 ЦПК України вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження від 09.04.2009 року, вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, м. Карлайл, а його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно довідки Генерального консульства України в Единбурзі від 18.02.2010 року за №61223/19-750-87, ОСОБА_3 зареєстрований громадянином України.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.07.2018 року Золотоніським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, матір'ю ОСОБА_4 є ОСОБА_1 .
Позивач наполягає, що після народження ОСОБА_3 її син та онук переїхали проживати до неї, в той час як мати ОСОБА_3 , відповідач по справі ОСОБА_2 приїздила до сина лише декілька раз та з 2010 року перестала з ним спілкуватися та підтримувати будь-які відносини, здійснювати за ним догляд та виховання.
Вказані обставини стверджуються доказами, які додані до матеріалів справи.
Так, відповідно до довідки виданою виконкомом Благодатнівської сільської ради від 24.01.2019 року за №133, ОСОБА_4 разом із малолітнім сином ОСОБА_3 2009 р.н., з 08.07.2014 року зареєстровані та постійно проживають у с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області. Мати дитини, ОСОБА_2 у с. Благодатне ніколи не була зареєстрована і не проживала.
Згідно з даними довідки, виданої ДНЗ «Берізка» від 21.01.2019 року за №2, ОСОБА_3 відвідував ДНЗ «Берізка» в с. Благодатне з 01.09.2014 року по 31.05.2016 року. За час перебування у дитсадку « Берізка » матір ОСОБА_3 жодного разу не бачили, проблемами останнього займався батько та бабуся.
Як вбачається із довідки №7 від 21.01.2019 року Благодатнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім.. Г.П. Берези, ОСОБА_3 навчається (станом на дату видачі довідки) в 4 класі Благодатнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.. Г.П. Берези. Як вбачається із характеристики ОСОБА_3 , яка видана зазначеним навчальним закладом, мати ОСОБА_3 уваги вихованню сина не приділяє, навчанням не цікавиться, батьківські збори не відвідує, матеріальної допомоги ОСОБА_3 не надає.
Аналогічні висновки викладені у в акті про без участь матері у вихованні та навчанні дитини, який складений комісією, яка складається із заступника директора школи з виховної роботи Благодатнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім.. Г.П. Берези; соціального педагога та практичного психолога, відповідно до якого при обстеженні житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 комісія встановила, що мати останнього ОСОБА_2 з дитиною не проживає, живе окремо, навчанням та вихованням свого сина не цікавиться.
У висновку Органу опіки та піклування Золотоніської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , від 28.09.2020 року, зазначено, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на повному утриманні бабусі ОСОБА_1 та батька ОСОБА_4 . На засіданні комісії з питань захисту прав дитини №14, що відбулося 22.09.2020 року було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи викладене, з метою захисту законних прав та інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
З систематичного аналізу положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України вбачається, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Вирішуючи справу, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать про винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні сина, про умисне і свідоме нехтування обов'язками матері, суд приходить висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітнього сина.
Надані по справі докази вказують на свідоме небажання відповідача належним чином виконувати батьківські обов'язки, піклуватись про свого сина та займатись його вихованням. Жодних доказів перешкоди відповідача у спілкуванні та вихованні із своїм сином матеріали справи не містять та самим відповідачем надано не було.
З огляду на наведене суд, враховуючи характер поведінки відповідача та його ставлення до дітей, а також враховуючи висновок органу опіки та піклування, приходить до висновку, що під час розгляду справи встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд також вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягти судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплата якого стверджуються квитанцією від 20.03.2020 року за №48525715.
На підставі зазначеного та керуючись ст.,ст. 10, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Золотоніської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав матері - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп., в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 );
Третя особа: орган опіки та піклування Золотоніської районної державної адміністрації (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 5, ідентифікаційний код 26043395).
Суддя Середа Л.В.