Справа № 372/1503/20
Провадження № 2-142/21
28 січня 2021 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінченко О.М.
при секретарях Денисенко І.Д., Тищенко І.Д.,
представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипів Андрія Миколайовича, ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна,
14.05.2020 року позивач в особі представника звернувся з позовом до суду про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 27 квітня 2007 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір №КЗВLGK15005786, згідно з умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику ( ОСОБА_5 ) кредитні кошти в розмірі 530 000 (п'ятсот тридцять тисяч) доларів США та 120 317,40 доларів США на строк до 27 квітня 2027 року зі сплатою відсотків за користування фінансового інструменту у розмірі 0,36% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати та сплатою щомісячного платежу в період сплати на погашення кредитної заборгованості у розмірі 7100,11 доларів США. 27 квітня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки, Зареєстрований в реєстрі за № 2882 від 27.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.В. Згідно п. 7 Договору іпотеки предметом іпотеки нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 215.9 кв.м. та земельна ділянка, площею 0.1 га, кадастровий номер 3223155400:05:034:0055, за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №К3ВLGK15005786 від 27 квітня 2007 року у розмірі заборгованості за тілом кредиту 304181,17 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 6463849 грн. 86 коп., заборгованості по процентам 14752,53 долари США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 313491 гр. 26 коп., заборгованість по комісії 5991,35 долари США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 127316 грн. 18 коп. та пеню в розмірі 66080 грн. 49 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5 про визнання припиненим договору поруки відмовлено повністю. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_7 про визнання недійсними кредитного договору та додаткових договорів до нього, договору іпотеки та додаткового договору до нього, договору поруки відмовлено повністю. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2015 року залишено без змін. 06.09.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59990052 на примусове виконання виконавчого листа № 372/3224/15, виданого 22.03.2017р. Обухівським районним судом Київської області. Позивач з офіційного сайту СЕТАМ дізнався, що в рамках примусового виконання виконавчого документу у вказаному виконавчому провадженні на електроних торгах, що відбулись 18.11.2019 року було реалізовано майно - предмет іпотеки. У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.05.2020 року № 208173579 право власності на Нерухоме майно було зареєстровано 01.03.2020 року за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, серія та номер: 2, виданий 03.01.2020. видавник: Чеботар С.І., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу (запис про право власності 34959948 від 01.03.2020 року). Жодного документу від приватного виконавця та ДП «СЕТАМ» в ході виконавчого провадження №59990052 позивач не отримував, відтак вважає що електронні торги з реалізації Нерухомого майна є незаконними, тому, позивач був змушений звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою судді від 16.06.2020 року відкрито провадження по справі призначено підготовче судове засідання за загальними правилами провадження.
12 жовтня 2020 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, відмовлено.
Ухвалою суду від 16.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
28 січня 2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області в задоволенні клопотання представника ОСОБА_8 про зупинення провадження по справі відмовлено.
Представники позивача, в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, також зазначив, що позивач належно не був повідомлений про проведення торгів, а ні приватним виконавцем, а ні ДП «СЕТАМ», звіт про оцінку майна складений без виїзду експерта на об'єкт оцінювання, без посереднього дослідження об'єкта оцінювання, без участі та повідомлення іпотекодавця, крім того під час реалізації майна позивача діяв мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» Гордієнко В.А в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечила, надала до суду письмові пояснення, крім того повідомила, що на виконання рішення суду банк звернувся до приватного виконавця для здійснення примусового виконання рішення суду, враховуючи положення Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» позивач не є громадянином України, відтак посилання представника позивача про заборону реалізування майна позивача є безпідставними.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив, та повідомив, що реалізація майна відбувалась законно, на підставі рішення суду, обставини на які посилається представник позивача як на підстави для задоволення позовну є безпідставними та не обґрунтованими, надав до суду відзив, який підтримав в судовому засіданні, також зазначив, що на день реалізації майна позивача в будинку зареєстровані особи не значились, майно боржника було описано при виїзді на об'єкт арештованого та реалізованого майна.
Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Милостива І.О. в судовому засіданні проти задоволення заявлених вимог заперечила, надала до суду відзив, який підтримала в судовому засіданні, крім того повідомила, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем Предмета іпотеки, а позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та такою, що подана з порушенням строків спеціальної позовної давності. Разом з тим, електронні торги, які відбулись 18.11.2019р. у виконавчому провадженні № 59990052 з реалізації нерухомого майна проведено за встановленою законом процедурою, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник відповідач Державного підприємства «СЕТАМ» в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення заявлених вимог заперечив, надіслав до суду відзив на позовну заяву.
Суд, вислухавши представників сторін, відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно вимог ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного судочинства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір №КЗВLGK15005786, згідно з умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику ( ОСОБА_5 ) кредитні кошти в розмірі 530 000 (п'ятсот тридцять тисяч) доларів США та 120 317,40 доларів США на строк до 27 квітня 2027 року зі сплатою відсотків за користування фінансового інструменту у розмірі 0,36% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати та сплатою щомісячного платежу в період сплати на погашення кредитної заборгованості у розмірі 7100,11 доларів США. 27 квітня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки, Зареєстрований в реєстрі за № 2882 від 27.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.В. Згідно п. 7 Договору іпотеки предметом іпотеки нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 215.9 кв.м. та земельна ділянка, площею 0.1 га, кадастровий номер 3223155400:05:034:0055, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №К3ВLGK15005786 від 27 квітня 2007 року у розмірі заборгованості за тілом кредиту 304181,17 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 6463849 грн. 86 коп., заборгованості по процентам 14752,53 долари США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 313491 гр. 26 коп., заборгованість по комісії 5991,35 долари США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 127316 грн. 18 коп. та пеню в розмірі 66080 грн. 49 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5 про визнання припиненим договору поруки відмовлено повністю. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_7 про визнання недійсними кредитного договору та додаткових договорів до нього, договору іпотеки та додаткового договору до нього, договору поруки відмовлено повністю. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2015 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України: «судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.»
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»: Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича для здійснення примусового виконання рішення суду, 06.09.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59990052 на примусове виконання виконавчого листа № 372/3224/15, виданого 22.03.2017р. Обухівським районним судом Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
18.09.2019 приватним виконавцем при примусовому виконанні ВП № 59990052 описано майно боржника ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): будинок (реєстраційний номер майна: 18258747), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 215,9 кв.м., житловою площею 76,3 кв.м., підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 2872, 27.04.2007, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І.; земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:05:034:0055, площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
10.10.2019 приватним виконавцем, відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, направлено заявку та документи до ДП «СЕТАМ» для проведення реалізації описаного та арештованого приватним виконавцем майна.
На прилюдних торгах, які відбулися 18.11.2019р., реалізовано Предмет іпотеки на користь ОСОБА_6 за яким в подальшому зареєстровано право власності на Предмет іпотеки.
ДП «СЕТАМ» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року (далі - Порядок), є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
Згідно із Порядком Організатор - це державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення Системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у Системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно до ч.1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Таким чином, процедура звернення стягнення на майно боржника врегульована Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Пунктом 3 розділу II Порядку передбачено, що Виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний чи приватний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов'язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.
А відповідно до пункту 4 розділу II Порядку, начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу II цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
ДП «СЕТАМ» виконує функції організатора електронних торгів, який діє в межах повноважень, визначених Порядком.
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче Провадження», виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Відповідно до абзацу 19.1 Постанови ВС по справі № 910/10136/17 від 02 травня 2018 року, «Підставою для визнання електронних торгів недійсними може бути лише порушення порядку їх проведення, а дії державного виконавця у виконавчому провадженні, в тому числі щодо оцінки майна, мають самостійний порядок оскарження і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними.»
Відповідно до абзацу 45 Постанови ВС від 02 травня 2018 року, «Визначення вартості майна не входить до предмету доказування в справах про визнання електронних торгів недійсними, оскільки результати оцінки майна мають окремий. передбачений законом спосіб та порядок оскарження.»
Слід зазначити що Позивач мав право на судовий порядок оскарження звіту про оцінку майна про, що був додатково повідомлений у відповіді державного виконавця на заяву про рецензування звіту.
Твердження представника позивача, про те, що позивач жодного документу від приватного виконавця та ДП «СЕТАМ» в ході виконавчого провадження № 59990052 не отримував, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, відтак в матеріалах справи міститься підтвердження отримання боржником ОСОБА_5 постанови про відкриття виконавчого провадження № 59990052 від 06.09.2019, направленої на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а саме: наявна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 03.10.2019. З викладеного вбачається, що про відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_5 дізнався 03.10.2019.
Таким чином, позивач повинен був вжити заходів щодо з'ясування підстав відкриття виконавчого провадження та мав можливість через сайт Автоматизованої системи виконавчого провадження слідкувати за ходом виконавчого провадження № 59990052.
Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначає, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
Зазначений закон встановлює мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Боржник ОСОБА_5 не є громадянином України.
Підтвердження даного факту міститься в Договорі іпотеки, укладеному між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 , посвідченому приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Чеботар С.І. 27.04.2007 за реєстровим №2872.
Зокрема, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» іпотечного договору зазначено, що реквізити іпотекодавця ОСОБА_5 «паспорт № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 виданий 23.10.2002 відділом паспортів (10) м. Вільнюса; громадянство: Литва».
Зазначені обставини вже були предметом розгляду справи № 372/3224/15-ц в Обухівському районному суді Київської області, який ухвалою від 29.07.2020р. відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича.
Отже, ухвалою від 29 липня 2020 року № 372/3224/15-ц було встановлено, що Позивач не є громадянином України, тому на нього не поширюється дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безоплатно одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
11.09.2019 приватним виконавцем було направлено до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та Центру надання адміністративних послуг Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вимогу надати інформацію/витяг з Реєстру територіальної громади щодо зареєстрованих осіб у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно листів Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вих. № 861 та вих. № 862 від 16.09.2019, інформація (відомості) щодо зареєстрованих осіб у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в виконавчому комітеті Козинської селищної ради не виявлена.
А посилання представника позивача на копію домової книги не може бути прийнята судом як доказ, оскільки з даної копії неможливо встановити з якої саме домової книги зроблено копію та в який період часу.
Позивач зазначає, що звіт про оцінку Предмета іпотеки складений без виїзду експерта на об'єкт оцінювання, без участі іпотекодавця, а тому не може бути належним доказом визначення ринкової вартості майна.
Однак, такі доводи Позивача не відповідають дійним обставинам справи, є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до законодавства, підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів здійснює державний виконавець. Для визначення вартості нерухомого майна боржника виконавцем залучається суб'єкт оціночної діяльності
ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі реалізації майна на підставі заявки на реалізацію арештованого майна, наданої відповідним органом виконавчої служби
При цьому, обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, законодавством не передбачений.
Позивачем не доведено, що внаслідок необізнаності про наявність процедури реалізації майна, невжиття з його боку заходів щодо оскарження дій або рішень державного виконавця, сталася реалізація спірного майна з торгів.
Твердження Позивача не дають висновку про те, що саме внаслідок неоскарження звіту про оцінку майна порушене право Позивача і укладений на електронних торгах правочин є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України
Великою Палатою Верховного Суду в справі №910/856/17 від 05.06.2018р. зроблено висновок про те, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення Акту про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний Акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором (правочином).
В свою чергу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
Таким чином відчуження майна на електронних торгах за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за ст. 203,215 ЦК України, тобто, недодержання вимог закону в момент укладення правочину за результатами прилюдних торгів.
У постанові від 02.05.2018р. по справі №910/10136/17 Верховний Суд зазначив, що положення Закону України «Про виконавче провадження» не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.
Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 24.10.2012р. у справі №6-116цс12, та постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.02.2018р. у справі №490/5475/15.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р. по справі №6-2988цс15 зазначено, що для визнання прилюдних торгів недійсними головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015р. у справі № 6-1884цс15, від 25.11.2015р. у справі № 6-1749цс15, від 13.04.2016р. у справі № 6-2988цс15, від 29.06.2016р. у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29.11.2017р. у справі № 6-231цс17, підстав відступити від яких Верховний Суд не встановив, приймаючи постанову від 12.12.2018р. у справі № 591/8186/15-ц (провадження № 61-2709св18).
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012р. у справі № 6-116цс12.
Позивач стверджує, що відсутність оголошення про електронні торги в ЗМІ та неповідомлення іпотекодавця про проведення електронних торгів є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
В іпотечному договорі від 27.04.2007р. №2882 укладеному між Банком та Позивачем сторони обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором в порядку, встановленому законодавством України.
Також, згідно із п. 29 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір на умовах визначених на власний розсуд Іпотекодержателя і здійснити всі дії від імені Іпотекодавця.
Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя.
Тлумачення статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі), який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника).
Оскільки таке право іпотекодержателя на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.
Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі 643/17966/14-ц (провадження 14-203цс19
Таким чином, Позивач фактично надав свою згоду на реалізацію Предмета іпотеки підписавши іпотечний договір у відповідній редакції, що містить іпотечне застереження, а тому доводи про неналежне повідомлення Позивача спростовуються вказаними обставинами справи.
Позивач не надав Суду доказів того, що під час реалізації майна, що належало Позивачу, під час електронних торгів оператором торгів була порушена процедура прилюдних торгів.
Частиною 4 ст.656 ЦК України визначено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч.1-3 та 6, ст. 203 ЦК України (ч.1 ст. 215 ЦК України).
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, виходячи зі змісту зазначеної норми, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент укладання, тобто безпосередньо під час проведення прилюдних торгів. Оскільки прилюдні торги відбуваються за встановленою законом процедурою то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення зазначеної процедури.
Відповідно до ст.81 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування у вказаних спірних правовідносинах, зокрема, є факти порушення Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Твердження Позивача, що окремі дії приватного виконавця вплинули на порядок проведення електронних торгів є безпідставними, оскільки дії приватного виконавця до початку торгів є підготовчими діями і не стосуються правил проведення прилюдних торгів та вже були оскаржені Позивачем в межах іншого провадження, де судовим рішенням було встановлено законність дій державного виконавця Филипіва А. М.
Крім того підтвердженням, що позивача було повідомлено про проведення електронних торгів за лотом № 381741 є лист ДП «СЕТАМ» № 11335/17-18-19 від 23 жовтня 2019 року, факт відправлення якого підтверджується витягом з журналу і вихідної кореспонденції та публікація в газеті «Майдан Брок» № 44 (691) від 31 жовтня 2019 року.
Відповідно до п.4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові № 3-112гс14 від 23 вересня 2014 року, «Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому сконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій передбачено Законом «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі Інструкція).
Законом «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV) встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Аналіз положень Закону № 606-ХІV та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до них нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.
Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку та інку майна, на яке звернуто стягнення - статті 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження», а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні - переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Цей висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (стаття 34 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
Разом із тим, оскільки за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання і прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна.
Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними».
Відповідно до правового висновок Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, зазначено, що «Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а саме тому окрім порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Оскільки за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком.
Так, відповідно до правової позиції Верховного суду України (Постанова ВСУ від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-166цс12), «Вирішуючи спір про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку чи інших норм при проведенні прилюдних торгів: чи вплинули ці порушення на результат торів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, які оспорюють результати торгів.»
Така ж правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15.
Відтак для визнання електронних торгів недійсними, які є правочином, в розумінні статей 203 та 215 (Цивільного кодексу України, необхідно встановити порушення саме норм Порядку. Натомість, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Таким чином, Позивачем не доведено, що Державним підприємством «СЕТАМ» при проведенні торгів за лотом № 381741 з реалізації предмета іпотеки, а саме: житлового будинку, загальною площею 215.9 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.1 га, кадастровий номер 3223155400:05:034:0055, які розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , було порушено норми Порядку реалізації арештованого майна та права й інтереси Позивача. Таким чином, законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність. Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
У справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».
При цьому, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16, оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оспорити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».
Зважаючи на наведене, до спірних правовідносин застосовується спеціальна позовна давність, строки якої в даному випадку Позивачем порушені.
Так, відповідно до ст. 48 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення таких торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи, що Позивач звернувся з позовом про оскарження прилюдних торгів через 6 місяців з після їх проведення, Позивач об'єктивно пропустив строк звернення до суду з позовом про оскарження результатів прилюдних торгів (спеціальна позовна давність).
Доводи Позивача про те, що він дізнався про наявність виконавчого провадження торгах лише 06.05.2020р., не обґрунтовані належним чином, не надано жодних доказів того, що Позивач не міг раніше дізнатися про проведення прилюдних торгів.
Окрім того, як вже зазначалось, в матеріалах провадження наявне підтвердження отримання боржником ОСОБА_5 постанови про відкриття виконавчого провадження №59990052 від 06.09.2019р., направленої на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а саме: наявна відмітка на рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення 03.10.2019р.
Таким чином, про наявність виконавчого провадження Позивач дізнався 03.10.2019р. та мав усі процесуальні права та обов'язки боржника, в тому числі стосовно доступу до інформації про хід провадження та організацію прилюдних торгів. Однак, позивач наданими законом правами не скористався, що не звільняє останнього від відповідальності за борговими зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
20 червня 2020 року між приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филиповим Андрієм Миколайовичем та адвокатським обєднанням «ДЖАСТЛІКТОРЗ» укладено договір про надання правової допомоги № 12-П/1/2020.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України зазначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 25.06.2020 року до Договору № 12-П/1/2020 від 20 червня 2020 року про надання правової допомоги (додаток № 2), було визначено, що приватний виконавець, як клієнт, доручє Адвокатському об'єднанню надати йому правовому допомогу під час розгляду цивільної справи № 372/1503/20 в Обухівському районному суді Київської області про визнання недійсним електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна у виконавчому провадженні №59990052, а Адвокатське об'єднання зобов'язується виконувати його доручення як Клієнта та надавати правову допомогу відповідно до умов Договору.
Відповідно до розділу 3 Договору № 12-П/1/2020 від 20 червня 2020 року, сторони домовилися, що гонорар Адвокатського об'єднання погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору.
Згідно Акту про надання правової допомоги № 1 від 27.08.2020 року до Додаткової угоди № 2 до Договору № 12-П/1/2020 від 20 червня 2020 року Адвокатським об'єднанням було витрачено на правову допомогу щодо підготовки до розгляду цивільної справи № 372/1503/20 в Обухівському районному суді Київської області про визнання недійсним електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна у виконавчому провадженні №59990052, п'ятнадцять годин, вартістю 2 000 гривень за одну годину на загальну суму 30 000,00 грн..
Оплата послуг (гонорару) з надання правової допомоги у справі була проведена 27 серпня 2020 року в повному обсязі на підставі рахунку на оплату №1/12-П/1/2020 від 27.08.2020 року, про що свідчить платіжне доручення № 701 від 27.08.2020 на суму 30 000,00 грн..
Згідно зі ст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн., суд виходить із фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг, складності правовідносин між сторонами та їх правового регулювання, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне задовольнити вказані вимоги, в тому дана сума підлягає стягнення з позивача на користь відповідача приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене вище, суд вважає недоведеними посилання позову на порушення прав чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, які б підлягали судовому захисту.
У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,137, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипів Андрія Миколайовича, ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 30000 грн..
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Зінченко