04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 415/5345/20
адміністративне провадження № К/9901/3452/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №415/5345/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо відмови у відкритті та поновлені виконавчого провадження, зобов'язання управління відкрити та поновити виконавче провадження на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року по справі № 415/2566/16-а за позовом уповноваженого Верховної Ради з прав людини в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганської області про перерахунок пенсії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано для розгляду за підсудністю до Лисичанського міського суду.
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, відмовлено у задоволені позовних вимог.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поновлення виконавчого провадження у відповідності до вимог ст. 40, 41 Закону України «Про виконавче провадження» можливе лише після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Вказав на преюдиційність рішення суду про відмову у задоволені позовних вимог про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Своєю чергою, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги та ухвалених у цій справі судових рішень вбачається, що спір у цій справі виник щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо відмови у відкритті та поновлені виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення, які ґрунтуються на встановлених конкретних обставин по цій справі, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №415/5345/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О.В. Калашнікова