03 лютого 2021 року
Київ
справа №820/1329/16
адміністративне провадження №Зв/9901/85/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року в справі №820/1329/16
за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, за участю третіх осіб - Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України - про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області (далі - відповідач), за участю третіх осіб - Державної казначейської служби України (далі - третя особа-1), Державної судової адміністрації України (далі - третя особа-2, ДСА України) з вимогами: визнати відмову в розрахунку та виплаті вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право позивача - порушеним; зобов'язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою.
2. На обґрунтування вимог позивачка зазначила, що право на відставку набуто під час дії Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), у редакції, яка надавала право судді при виході у відставку право на вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат, виключення положення щодо такого нарахування та виплати не може скасовувати вже існуюче та той час право на одержання вихідної допомоги, а отже, відмова у виплаті вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є протиправною, оскільки порушує права та інтереси, гарантовані Конституцією України.
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, за участю третіх осіб - Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України - про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що суддя ОСОБА_1 , яка станом на 08.02.2008 відпрацювала двадцять років на посаді судді та набула право на відставку, подавши 21.05.2015 відповідну заяву до Вищої ради юстиції та отримавши рішення Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VІІІ про звільнення позивачки із займаної посади судді Апеляційного суду Харківської області, мала обґрунтовані правомірні очікування на отримання вихідної допомоги.
5. Набрання 01.04.2014 чинності Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI, що гарантувала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, не є підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на отримання вихідної допомоги, оскільки право в позивачки на відставку виникло до вступу в силу цього Закону.
6. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, за участю третіх осіб - Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України - про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
7. Скасовуючи рішення суддів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивачки з посади судді.
8. ОСОБА_1 звільнено з посади судді 12.11.2015, а отже, у той час, коли право на вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI, не існувало, оскільки ця норма виключена положенням Закону №1166-VII. З огляду на це підстави для виплати вихідної допомоги позивачці відсутні.
9. Суд касаційної інстанції також зауважив, що відповідно до абзацу 6 пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013 за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема із хворобою, інвалідністю, старістю.
ІІ. Провадження за виключними обставинами
10. 14 травня 2020 року на адресу Верховного Суду направлена заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року в справі №820/1329/16 з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11. На обґрунтування заяви позивачка посилається як на виключну обставину на Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), вимагає скасувати постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2018 року в справі №820/1329/16 і ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення касаційну скаргу ДСА України, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року залишити без змін.
12. Як зазначає позивачка, при вирішенні справи №820/1329/16 суд касаційної інстанції застосував положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI. Проте указаним рішенням Конституційний Суд України визнав це положення таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).
13. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про перегляд судового рішення передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
14. 25 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за такою заявою.
15. 16 червня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ДСА України на заяву про перегляд постанови за виключними обставинами.
16. У відзиві на заяву ДСА України вказує, що суддям, які виходили у відставку з 01 квітня 2014 року до 30 вересня 2016 року, виплата вихідної допомоги законодавством не передбачалася.
17. На думку ДСА України, посилання позивачки як на виключну обставину на Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) є безпідставним, оскільки положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
18. ДСА України наголошує, що за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для відносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
19. На підтвердження доводів, наведених у відзиві, ДСА України посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 23 січня 2019 року в справі №820/2462/17, від 25 липня 2019 року в справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі №814/1274/17.
20. Також ДСА України у відзиві на заяву підкреслює, що з метою застосування приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України рішення не повинно ще бути виконаним, однак рішення, про перегляд якого просить позивачка, взагалі не передбачає примусового виконання, оскільки ним відмовлено у задоволенні позовних вимог.
21. 12 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Апеляційного суду Харківської області на заяву про перегляд постанови за виключними обставинами.
22. У відзиві на заяву відповідач зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2018 року в справі №755/4893/18 (755/18431/15-а) скасування чи зміна нормативного акту, на якому ґрунтувалось судове рішення, може уважатися підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.
23. Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII зворотної сили не мають.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
24. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон №2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
26. Статтею 91 Закону №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
27. Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
28. Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
29. Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
30. Згідно з частиною першою статті 136 Закону №2453-VI (до 01 квітня 2014 року) було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
31. Стаття 136 Закону №2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII.
ІV. Позиція Верховного Суду
32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої позивачкою заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, Суд виходить з такого.
33. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI.
34. Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
35. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
36. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08.12.2004 №2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
37. Таким чином, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
38. У пункті 2 резолютивної частині Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) Конституційний Суд України вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
39. Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII втратила чинність з 15.04.2020.
40. За таких обставин Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
41. Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року в справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі №814/1274/17 і в ухвалах від 23 січня 2019 року в справі №820/2462/17, від 12 серпня 2020 року в справі №826/18177/15, від 23 вересня 2020 року в справах №820/1331/16, №808/1090/16, №820/1498/16.
42. Суд також указує, що зі змісту пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
43. Проте у випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним, у контексті приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
44. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року в справі №808/2492/18.
45. За таких обставин і нормативного регулювання Суд не убачає підстав для скасування постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року в справі №820/1329/16.
46. Керуючись статтями 248, 361-369 КАС України, Суд
47. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року в справі №820/1329/16.
48. Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року в справі №820/1329/16 залишити в силі.
49. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко