04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 580/2221/20
адміністративне провадження № К/9901/2963/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, в якому просив:
скасувати наказ відповідача від 29.11.2019 року №391-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу супроводження судових спорів за позовами платників податків до органів ДФС юридичного управління ГУ ДФС у Черкаській області;
стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2019 року по день ухвалення рішення включно, розмір якого на момент звернення до суду становить 69725,18 грн.;
стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн;
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 29 листопада 2019 №391-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу супроводження судових спорів за позовами платників податків до органів Державної фіскальної служби юридичного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 грудня 2019 року по 31 серпня 2020 року в сумі 92 799,70 без утримання податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21 січня 2021 року відповідач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, і скаржник на такі не посилається.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми, проте скаржником таких винятків не зазначено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко