04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 810/546/16
адміністративне провадження № К/9901/17291/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАТ «Радикал Банк» відповідно) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року (прийняту судом у складі судді Балаклицького А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа - Фонд, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду Савельєвої Анни Миколаївни щодо неперерахування на користь ОСОБА_1 грошової суми з призначенням платежу "поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами" на суму 200 000,00 грн, дата вчинення трансакції 09.07.2015;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду Савельєву Анну Миколаївну включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею та ПАТ «Радикал Банк» було укладено договір банківського рахунку, згідно з яким банк відкрив їй поточний рахунок у гривні. Зазначила, що на її поточний рахунок були перераховані грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. Однак, після віднесення ПАТ «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних, відкликання ліцензії та початку процедури його ліквідації, Уповноваженою особою Фонду Савельєвою А.М. її безпідставно не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський окружний адміністративний суд постановою від 15 березня 2016 року позов задовольнив.
Скасував рішення Уповноваженої особи Фонду Савельєвої Анни Миколаївни щодо неперерахування на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошової суми з призначення платежу "поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами" на суму 200 000,00 грн, дата вчинення трансакції 09.07.2015.
Зобов'язав Уповноважену особу Фонду Савельєву Анну Миколаївну включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з чим, рішення Уповноваженої особи Фонду щодо неперерахування на користь ОСОБА_1 грошової суми з призначення платежу "поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами" на суму 200000,00 грн, дата вчинення трансакції 09.07.2015, суперечать приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 червня 2019 року Уповноважена особа Фонду звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені в цій справі скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.
У скарзі посилається на те, що укладений 09.07.2015 правочин між Банком і позивачем є нікчемним, що свідчить про неправомірність вимог позивача.
Крім того, спірна трансакція вчинена поза межами операційного дня та операційного часу.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В. судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
09.07.2015 між ПАТ "Радикал Банк" (Банк) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку №18561/П-1-980, предметом якого є відкриття та обслуговування поточного рахунку у гривні № НОМЕР_2 .
Позивач 09.07.2015 здійснила поповнення рахунку власними коштами на суму 200 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 09.07.2015, оригінал якої, зокрема, був витребуваний та досліджений судом апеляційної інстанції.
Внесення коштів та зарахування їх на рахунок позивача підтверджується випискою по особовим рахункам ПАТ "Радикал Банк" з 08.07.2015 по 16.12.2015, відповідно до якої на рахунок позивача зараховано грошові кошти у сумі 200 000,00 грн.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" від 09.07.2015 №452/БТ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" від 09.07.2015 №130, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 10 липня по 09 жовтня 2015 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 № 769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 09.11.2015 № 203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Радикал Банк" з 10 листопада 2015 року по 09 листопада 2017 року включно.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 13.11.2015 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Радикал Банк", для отримання коштів вкладники ПАТ "Радикал Банк" з 13.11.2015 до 24.12.2015 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Банк Кредит Дніпро".
ОСОБА_1 , дізнавшись про відсутність її в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в листопаді 2015 року звернулась до Уповноваженої особи Фонду Савельєвої А.М. із заявою про включення її до реєстру на виплату гарантованої суми.
Листом від 19.11.2015 вих. №3652/15 Уповноважена особа Фонду Савельєва А.М. повідомила позивача про те, що відповідно до положень частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) Банком з ОСОБА_1 , а саме: трансакція ПАТ "Радикал Банк" щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошової суми з призначенням платежу "Поповнення поточного рахунку" на суму 200 000,00 грн, дата вчинення трансакції 09.07.2015, час вчинення трансакції 19:15.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо не включення її до переліку вкладників, що порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу, звернулась з даним позовом до суду.
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 08 лютого 2020 року), вважає за необхідне зазначити таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Частиною першою статтею 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За змістом статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Судами встановлено, що зарахування грошових коштів на вкладний рахунок, відкритий у ПАТ «Радикал Банк» здійснено до запровадження тимчасової адміністрації, тобто до 10.07.2015.
Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04.07.2018 (справа №826/1476/15) Верховним Судом зазначено, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
У частині четвертій статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.
У повідомленні № 3662 від 19 листопада 2015 року Уповноважена особа Фонду як на підставу нікчемності правочину, а саме трансакції ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування на користь позивача грошової суми з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку власними коштами» на суму 200 000,00 грн, посилається на пункти 1, 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом із тим, Уповноваженою особою Фонду не зазначено, які майнові зобов'язання прийняв на себе банк без встановлення обов'язку контрагента, не вказано на причинно-наслідковий зв'язок між такими зобов'язаннями та настанням неплатоспроможності банку, тобто не доведено нікчемність вказаної транзакції на підставі пунктів 1, 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Радикал Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Таким чином, посилання на нікчемність вказаної транзакції на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є необґрунтованим.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач уклала з ПАТ «Радикал Банк» договір банківського рахунку від 09 липня 2015 року та на відповідному рахунку позивача розміщено грошові кошти на загальну суму 200 000,00 грн.
Зарахування коштів на рахунок відбулись 09 липня 2015 року, до початку віднесення ПАТ «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (10 липня 2015 року).
Таким чином, з матеріалів справи убачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Радикал Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладників банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду, на що правильно вказали суди попередніх інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко