04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 540/474/19
адміністративне провадження № К/9901/2525/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 540/474/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер» до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
22.01.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 19.01.2021 .
Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 25.06.2020, повний його текст складено того ж дня, відповідно, останнім днем його оскарження з урахуванням норм Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", було 06.08.2020. Проте касаційну скаргу направлено до касаційного суду лише 19.01.2021, тобто з пропуском строку встановленого для цього.
ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що касаційні скарги у цій справі ним подавалися неодноразово, проте, поверталися Верховним Судом з підстав відсутності належного викладення підстав для касаційного оскарження. Зазначає, що ГУ ДПС переконане, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та мало місце порушення процесуальних норм, тобто наявні беззаперечні підстави на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020, та враховуючи наявність ризику безпідставної та протиправної втрати дохідної частини Державного бюджету України, у зв'язку з чим повторно звертається до суду з касаційною скаргою у передбачений КАС України спосіб. Просить визнати причини пропуску строку поважними і звертає увагу на такі підстави: первинна касаційна скарга (від 30.07.2020) у справі №540/474/19 подана у межах строку касаційне оскарження та не розглянута по суті; повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Суду; скаржник не зволікав із повторним зверненням до Суду із скаргою (з урахуванням законодавчих змін до процесуальних строків, внесених у зв'язку з коронавірусною хворобою СОVID-19); на виконання вимог статті 330 КАС України скаржник сплатив судовий збір. Зазначене, на переконання скаржника, свідчить про сумлінність та відповідальність ГУ ДПС, а також про прагнення до правосуддя. Також зазначає, що в інших справах судом касаційної інстанції було поновлено строк звернення до суду.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало в межах строків (30.07.2020), проте, Верховний Суд ухвалою від 04.08.2020 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 10.08.2020.
Вдруге касаційну скаргу у цій справі було подано 25.08.2020, проте, Верховний Суд ухвалою від 01.09.2020 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Верховний Суд зазначив, що аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які вирішені залежно від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цій постанові Верховного Суду, є безпідставними. Разом із тим, скаржник не обґрунтував у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 07.09.2020.
Втретє касаційну скаргу у цій справі було подано 14.09.2020, проте, Верховний Суд ухвалою від 23.09.2020 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Верховний Суд втретє роз'яснив скаржникові незмістовність його доводів із посиланням на постанови Верховного Суду, висновки у яких стосуються розгляду конкретної справи, натомість, не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 28.09.2020.
Вчетверте касаційну скаргу у цій справі було подано 14.12.2020, проте, Верховний Суд ухвалою від 23.12.2020 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Верховний Суд вчергове роз'яснив скаржникові незмістовність посилань на позицію Верховного Суду пов'язану з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження. Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 04.01.2021.
Вп'яте касаційну скаргу у цій справі було подано 19.01.2021, проте, яка так і не відповідає роз'ясненням, наданим Верховним Судом в ухвалах від 04.08.2020, 01.09.2020, 23.09.2020, 23.12.2020. Скаржник посилається на ті ж самі постанови Верховного Суду, які були ним перелічені у поданій вчетверте касаційній скарзі. Додатково скаржник зазначає, в чому він вбачає подібність правовідносин.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Фактично, у клопотанні про поновлення строку скаржник зазначає про свою незгоду із ухвалами Верховного Суду про відсутність підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Проте подана вп'яте касаційна скарга, аналогічно попереднім, так і не відповідає вимогам частини другої статті 330 КАС України, зокрема, в частині необхідності наведення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), з належним їх обґрунтуванням.
Усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, ГУ ДПС зазначає постанови Верховного Суду, однак, висновки у них полягають в необхідності дослідження реальності господарських операцій у справах цієї категорії.
Аналіз судових рішень у цій справі свідчать, що вони відповідають такому висновку, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин, а саме: суб'єктний склад (платник податків і орган державної податкової служби); об'єкт податкового правопорушення (заниження доходу та завищення податкового кредиту внаслідок неправомірного формування витрат на маркетингові послуги); об'єктивна сторона (неправомірне включення вартості маркетиногогвих досліджень до складу витрат і податкового кредиту).
Колегія суддів зазначає, що скаржником подібність правовідносин наводиться не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки цей пункт регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі так і не викладено.
Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено частиною другою статті 353 КАС України, а скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог і ухвалення нового про відмову в позові, що встановлено статтею 351 КАС України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, яка не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Крім того, Законом №731-ІХ запроваджено механізм поновлення строку, який може бути реалізований виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії була пов'язана з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, у клопотанні про поновлення строку скаржник не наводить доводів з належним їх підтвердженням, що причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Крім того, неможливість вчинення процесуальної дії не є тотожним вчиненню такої дії, але з порушенням вимог КАС України. Колегія суддів враховує, що скаржником вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість саме скаржником не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо викладення підстав для касаційного оскарження постанови апеляційного суду, що стало підставою для повернення попередньо поданих чотирьох касаційних скарг у цій справі та залишення без руху вп'яте поданої. Тобто, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг скаржник так і не усунув.
Та обставина, що в інших справах Верховний Суд, оцінивши наведені причини пропуску строку у взаємозв'язку із наданими доказами, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, не доводить наявність відповідних підстав у цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати відповідну заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених Верховним Судом.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У зв'язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 540/474/19 залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- вказати інші (поважні) причин пропуску строку на касаційне оскарження;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко