03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 674/840/17
адміністративне провадження № К/9901/42929/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 674/840/17
за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області
на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року
(ухвалену в складі головуючого судді Артемчук В.М.)
на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді -Курка О.П., суддів: Совгири Д. І., Білоуса О.В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
2.Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка є вдовою ОСОБА_2 , який отримував пенсію відповідно до положень закону України «Про прокуратуру», тому має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% пенсії чоловіка. Звернувшись до відповідача з заявою про нарахування пенсії у зв'язку з втратою годувальника, позивач отримала відповідь про можливість переходу її на зазначений вид пенсії у розмірі 1312 грн. на загальних підставах відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Позивач не згодна з діями відповідача, вважає, що повинна отримувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно положень Закону України «Про прокуратуру», виходячи з пенсії померлого чоловіка розміром 18777,70 грн.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 03 серпня 2017 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Кам'янець - Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 її покійного чоловіка та призначення пенсії по втраті годувальника неправомірними.
Зобов'язати Кам'янець - Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 її покійного чоловіка та призначити пенсію по втраті годувальника у відповідності до ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50 % від пенсії ,яку отримував покійний ОСОБА_2 на день смерті з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 640,00 гривень з Кам'янець - Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області за рахунок його бюджетних асигнувань.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України визначено і на теперішній час регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIІ.", а отже позиція відповідача щодо необхідності застосування положень п. 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII є помилковою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 12 вересня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 17 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 674/840/17 скасувати, винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що з 01 червня 2015 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 № 213-VІІІ пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 674/840/17.
9. 21 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.
10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , перебувала в шлюбі з покійним ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб та записом про сімейний стан у паспорті (шлюб зареєстрований виконавчим комітетом Гірчичнянської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області 28 липня 1962 р., актовий запис № 11).
З часу одруження й до дня смерті ОСОБА_2 , позивач з чоловіком мешкали однією родиною, вели спільне господарство, про що свідчить довідка від 27.03.2017 р., видана Дунаєвецькою міською радою Хмельницької області.
З 24 грудня 1966 року по 12 травня 1996 рік, чоловік позивача працював в органах прокуратури, обіймав посади помічника прокурора, слідчого, прокурора району. 12 травня 1996 р. ОСОБА_2 був звільнений з посади прокурора Теофіпольського району Хмельницької області за власним бажанням та вийшов на пенсію.
За життя ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру».
18 липня 2016 року чоловіком позивача було подано до Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі заяву щодо перерахунку раніше призначеної пенсії в розмірі 90% та у відповідності до довідки прокуратури Хмельницької області № 18-350 вих. 16 від 12 липня 2016р. без обмеження граничного розміру пенсії .
Листом управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі було відмовлено у перерахунку пенсії із обґрунтуванням відмови тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року, у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України « Про прокуратуру». У зв'язку із цим з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
ОСОБА_2 оскаржив зазначену відповідь у суді. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2016 року, яке набуло чинності 23 лютого 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дунаєвецькому районі здійснити з 1 грудня 2015 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з розрахунку 90% від суми заробітної плати в розмірі, зазначеному у довідці прокуратури Хмельницької області № 18-350 вих.16 від 12 липня 2016 року, без обмеження граничного розміру пенсії.
Зазначене рішення суду було виконано відповідачем, з березня 2016 року по березень 2017 року пенсія ОСОБА_2 складала 18777,70 грн., про що свідчить довідка відповідача від 19 червня 2017 р.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 24 березня 2017 року.
Позивач ОСОБА_1 є непрацездатною людиною за віком, ІНФОРМАЦІЯ_3 , та знаходилась на утриманні чоловіка до його смерті.
04 травня 2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника.
Листом від 13 травня 2017 року №470/04 позивачу відмовлено у переході на пенсію по втраті годувальника згідно положень Закону України «Про прокуратуру», що обґрунтовано положеннями п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213, згідно якого у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України « Про прокуратуру». У зв'язку із цим з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Також відмовлено у переході на пенсію по втраті годувальника згідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що розмір пенсії становитиме 1312,00 грн., що є меншим за отримувану позивачем пенсію.
Аналогічну відповідь позивач отримала від Головного управління ПФУ в Хмельницькій області (лист від 07.06.2017 р. №ЗА-6924130).
Дії Кам'янець-Подільського об'єднаного управління ПФУ Хмельницької області щодо відмови позивачу у переході на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру», позивач вважає протиправними, що у свою чергу і стало підставою звернення до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною дев'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII) передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Схожа за змістом норма міститься і в частині першій статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон №1058-IV ), згідно з якою пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Закон №1697-VII є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Цей Закон визначає лише умови пенсійного забезпечення прокурорів, в тому числі і право на пенсію у разі втрати годувальника та не регулює порядок призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, а також інші умови пенсійного забезпечення.
Згідно з преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
В частині другій та третій статті 36 Закону №1058-IV розкрито умови за яких особа має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до частини дев'ятнадцятої 86 Закону №1697-VII.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Разом з цим, згідно з частиною третьою статті 36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
При цьому, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Судами попередніх інстанцій встановлено та цього не заперечує відповідач, що позивачка є непрацездатним членом сім'ї та перебувала на утриманні померлого годувальника, а отже на переконання суду касаційної інстанції має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
В той же час суд зазначає, що відмова в реалізації права позивачки на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника можлива лише за відсутності статусу члена сім'ї померлого годувальника, тобто права на таку пенсію.
Проте, відмова відповідача з цього приводу ґрунтується на положеннях пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі - Закон №213-VІІІ) , за якими з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Оцінюючи правомірність такої відмови, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно Закону України «Про прокуратуру».
Однак, цей Закон стосується випадків призначення пенсій вперше відповідно до Закону №1697-VII. Натомість правовідносини в цій справі склались щодо переведення на пенсію по втраті годувальника.
Така пенсія померлому уже була призначена відповідно до Закону №1697-VII.
Крім того, аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII дає підстави для висновку, що цим Законом скасовано діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.
15 липня 2015 набрав чинності Закон №1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні.
Отже, питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України визначено і на теперішній час регулюється статтею 86 Закону №1697-VIІ.
Відтак, колегія суддів Верховного Суду вважає, що посилання пенсійного органу у спірних правовідносинах на положення Закону №213-VIII є помилковими, оскільки вони виникли після набрання чинності Законом №1697-VIІ.
Для осіб, яким уже призначена пенсія, та потім набули право на інший вид пенсії, Законом №1058-IV передбачена можливість подання заяви про переведення на інший її вид відмінний від пенсії призначений вперше.
Згідно з частиною другою та третьою статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.5 постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку №22-1 днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Таким чином, судами встановлено, що позивачка має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника та подала відповідну заяву про переведення її на цей вид пенсії в порядку передбаченому Законом №1058-IV, а отже відповідачем неправомірно відмовлено позивачці в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого ОСОБА_2 , має право на передбачену частиною дев'ятнадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №660/756/17, від 7 серпня 2018 року у справі №346/35/17, від 5 вересня 2018 року у справі №178/528/17(2-а/178/11/17), від 10 жовтня 2018 року у справі №127/12898/17 та від 27 листопада 2018 року у справі №725/1621/16-а.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1.Касаційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення.
2. Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 674/840/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій