03 лютого 2021 року
Київ
справа №280/4645/20
адміністративне провадження №К/9901/2268/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 280/4645/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,
20.01.2021 до суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС (далі - скаржник, Офіс ВПП ДПС), направлена поштою 16.01.2021.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої касаційної скарги встановлено, що у ній визначено підставу для касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на цій підставі є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Скаржник зазначає, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзаців чотирнадцятого і вісімнадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. На переконання скаржника ці норми не можуть застосовуватися через відсутність механізму (порядку) їх реалізації відповідно до підзаконних нормативних актів. Платники податків та контролюючі органи не можуть застосовувати дану норму до затвердження та набрання чинності порядком документальної фіксації (підтвердження) дати (дня) отримання покупцем розрахунку коригування до податкової накладної. Водночас, Офіс ВПП ДПС вважає, що до затвердження такого нормативного акту до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми абзаців чотирнадцятого - шістнадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за аналогією.
У зв'язку з наведеним скаржник вважає помилковим висновок суду, що покупець правомірно без порушення строку здійснив реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної від 30.10.2019 у день його отримання 19.11.2019, відповідно, позивач правомірно відкоригував показники податкової звітності за жовтень 2019 року. На думку Офісу ВПП ДПС, продавець і покупець є пов'язаними між собою особами, тому є об'єктивний сумнів у тому, що розрахунок коригування, виписаний 30.10.2019, був отриманий покупцем лише 19.11.2019. При цьому, порядок підтвердження такої дати нормативно не врегульований, а тому є підстави вважати, що розрахунок коригування до податкової накладної здійснено з порушенням строку його реєстрації. Відповідно, коригувати показники податкової звітності позивач мав право за звітний період, у якому зареєстровано розрахунок коригування - листопад 2019 року. Зазначене порушення призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету на суму ПДВ 748300 грн.
Проаналізувавши наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження.
Так, з огляду на зміст касаційної скарги, скаржник не заперечує висновків судів попередніх інстанцій щодо правового регулювання спірних у цій справі правовідносин в частині залежності періоду, у якому можуть бути зменшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, від строку реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної. Висновок, який, як зазначає скаржник, повинен бути сформульований Верховним Судом, стосується неможливості застосування певної норми, однак, нормативно-правових актів, які дають підстави для такого висновку, у касаційній скарзі не зазначено.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №818/57/16 міститься висновок, що порушення строку реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути підставою для застосування до платника санкцій відповідно до статті 120-1 ПК України, а не для збільшення зобов'язання.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за доцільне запропоновати скаржнику навести пояснення щодо неможливості застосування такого висновку до спірних у цій справі правовідносин.
Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у взаємозв'язку із наведеними у касаційній скарзі доводами свідчить про те, що Офіс ВПП ДПС не погоджується з визнанням судами, як правдивої, дати отримання покупцем розрахунку коригування, що не є тотожним неправильному застосуванню судами абзаців чотирнадцятого і вісімнадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх помилкове (некоректне) визначення, а так само визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Крім того, за відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у цій справі Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 29.07.2020 відкрив провадження у справі і обрав форму здійснення адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні, скаржнику необхідно такі навести.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У зв'язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 280/4645/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що за відсутності винятків, встановлених законом, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у випадку подання касаційної скарги на судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко