02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 925/948/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз»
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 у справі
за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Енергогаз»
про скасування рішення про перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, зобов'язання вчинити дії,
15.01.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» (далі - ПрАТ «Уманьгаз», скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 у цій справі. Касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.01.2021.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.01.2021 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Мачульський Г. М., Краснов Є. В.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ПрАТ «Уманьгаз», колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Оскаржуваною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 апеляційну скаргу ПрАТ «Уманьгаз» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2020 повернуто без розгляду скаржнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема про повернення апеляційної скарги
Таким чином, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 про повернення апеляційної скарги відноситься до судового рішення, на яке може бути подана касаційна скарга.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (див. mutatis mutandis рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France) від 23.10.1996; № 21920/93, «Бруалья Гомез де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomes de la Torre v. Spain) від 19.12.1997, № 26737/95 ).
Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020, якою апеляційну скаргу ПрАТ «Уманьгаз» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2020 повернуто без розгляду скаржнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу мотивовано тим, що апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, ПрАТ «Уманьгаз», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2020 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Повертаючи апеляційну скаргу ПрАТ «Уманьгаз», суд апеляційної інстанції зазначив, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Тому для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
При вивченні матеріалів апеляційної скарги у справі № 925/948/20 судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга від імені ПрАТ «Уманьгаз» підписана представником Татаркіною М. К. На підтвердження повноважень поіменованої особи до апеляційної скарги додана довіреність від 28.12.2019 № 1440. Проте довіреність, яка додана до апеляційної скарги на підтвердження наявності у Татаркіної М. К. повноважень представляти інтереси ПАТ «Уманьгаз» в судах, не містить інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Додатково апеляційний господарський суд вказав, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), інформація про особу, що підписала апеляційну скаргу ПрАТ «Уманьгаз», в такому Єдиному державному реєстрі відсутня.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи № 925/948/20 відсутня і посадова інструкція особи, яка підписала апеляційну скаргу, та яка є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини з питань праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального кодексу України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництво.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги ПрАТ «Уманьгаз» без розгляду скаржнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга ПрАТ «Уманьгаз» мотивована тим, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги прийнята з неправильним застосуванням норм статей 59, 131-2 Конституції України та порушенням норм статей 60, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що за приписами статей 59, 131-2 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 № 390-ІХ (набрав чинності з 29.12.2019) внесено зміни до частин третьої та четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими їх викладено в новій редакції.
Так, частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У доданих до касаційної скарги положенні про юридичну службу ПрАТ «Уманьгаз» (підпункт 15 пункту 2.1., підпункт 5 пункту 3.1.) та посадовій інструкції начальника юридичної служби ПрАТ «Уманьгаз» (пункт 11) йдеться про повноваження юридичної служби та її начальника представляти інтереси ПрАТ «Уманьгаз» в судах усіх інстанцій, органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях. Питання самопредставництва ПрАТ «Уманьгаз» цими локальними (внутрішніми) нормативно-правовими актами не визначено.
Згідно із частинами першою та другою статті 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої, дев'ятої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
При цьому підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Таким чином, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала касаційну скаргу, є виключно довіреність або ордер.
Ураховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Уманьгаз» підписана його представником Татаркіною М. К., яка діяла на підставі довіреності без надання доказів на підтвердження того, що Татаркіна М. К. має статус адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Отже, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 60, 260 Господарського процесуального кодексу України, на порушення яких скаржник посилається в касаційній скарзі, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Також у касаційній скарзі ПрАТ «Уманьгаз» посилається на те, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі від 07.02.2020 у справі № 17/495-08, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16 та від 04.12.2019 у справі № 826/5500/18. Окрім цього, у касаційній скарзі міститься посилання на рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 у справі № 13-рп/2000.
Так, посилаючись на ухвалу Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 17/495-08, скаржник зазначив, що для підтвердження повноважень брати участь в порядку представництва працівник (юрисконсульт) має надати суду докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт)). Скаржник стверджує, що представник ПрАТ «Уманьгаз» за довіреністю - Татаркіна М. К. має повноваження на представництво інтересів у всіх судових інстанція, оскільки повноваження підтверджують зазначеними вище документами.
Колегія суддів, дослідивши текст ухвали Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 17/495-08, розміщений у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначає, що наведені скаржником у касаційній скарзі висновки щодо представництва в цій ухвалі відсутні. Навпаки Верховний Суд наголосив на тому, що на підтвердження повноважень в порядку самопредставництва повинні бути додані докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт) у яких повинно бути зазначено, що повноваження здійснюються саме у порядку самопредставництва.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16 містить висновок про те, що особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва. Тобто Великою Палатою Верховного Суду розмежовано відносини представництва юридичної особи за довіреністю та її самопредставництва.
У справі № 826/5500/18 правовідносини щодо підтвердження повноважень представника виникли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 № 390-ІХ, тому висновки про достатність довіреності на підтвердження представництва, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у цій справі, не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
Посилання в касаційні скарзі на рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 у справі № 13-рп/2000 також є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у цій справі вирішував питання офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення в аспекті конституційного права підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вибирати захисника своїх прав.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги ПрАТ «Уманьгаз» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/948/20 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами на 18 (вісімнадцяти) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 12.01.2021 № 50 про сплату судового збору в сумі 2 270,00 грн, повернути скаржнику.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
Є. В. Краснов