"03" лютого 2021 р.
м. Київ
Справа № 910/13521/20
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський Шлях, буд. 34, код ЄДРПОУ 24185151)
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045)
про стягнення пені та 3% річних за договором поставки товарів від 29.04.2020 №12/185
До Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Техкомплект" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 100970,48 грн за договором закупівлі (поставки) товарів від 29.04.2020 №12/185.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання до суду позовної заяви та доданих до неї додатків (в разі, якщо до матеріалів справи долучаються копії, вони повинні бути належним чином засвідчені) на паперових носіях із зазначенням місцезнаходження позивача та доказами надсилання позовної заяви на адресу відповідача і підтвердженням повноважень.
23.09.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву б/н від 23.09.2020 про виправлення недоліків та подано позовну заяву та додані до неї додатки на паперових носіях із зазначенням місцезнаходження позивача та доказами надсилання позовної заяви на адресу відповідача і підтвердженням повноважень.
Ухавлою від 24.09.2020 Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви та доданих до неї документів за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
22.10.2020 до Господарського суду Київської області надійшли матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Техкомплект" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 100970,48 грн за договором закупівлі (поставки) товарів від 29.04.2020 №12/185. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Черногузу А.Ф.
Також, 22.10.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №25/1183-5345 від 21.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 25.11.2020; відповідачу - заперечень до 02.12.2020.
Разом з тим, тією ж ухвалою, судом повідомлено сторін, що відзив №25/1183-5345 від 21.10.2020, який надійшов на електронну адресу Господарського суду Київської області не підписано з використанням Електронного цифрового підпису, з цих підстав, суд не прийняв його до розгляду, позаяк, такий документ не відповідає вимогам процесуального закону, зокрема ч. 8 ст. 42 ГПК України: якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
03.11.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №25/1183-5345 від 21.10.2020 за підписом директора Зміївської ТЕС діючого від імені ПАТ «Центренерго».
05.11.2020 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява позивача б/н від 05.11.2020 про відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу.
Ухвалою від 13.11.2020 суд задовольнив заяву позивача б/н від 05.11.2020 про відмову від позову в частині суми основного боргу та закрив провадження у справі № 910/13521/20 в частині стягнення суми основного боргу. У зв'язку з цим судом вирішено розглядати позовні вимоги в наступній редакції: стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" пеню у розмірі 655,65 грн, три проценти річних у розмірі 327,83 грн, судовий збір в розмірі 2 102,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Позов обґрунтований наступним:
- між ТОВ "ТК "Технокомплект" (позивач, постачальник) та ПАТ "Центренерго" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №12/185 від 29.04.2020;
- на виконання умов Договору позивачем відповідно до видаткової накладної було поставлено відповідачу товар у розмірі 99987,00 грн;
- відповідачем сплачено за поставлений товар з порушенням умов договору у зв'язку з чим позивачм нараховано відповідачу пеню у розмірі 655,65 грн та три проценти річних у розмірі 327,83 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №12/185 від 29.04.2020 (далі - Договір), за яким постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (п. 1.1., 1.2. Договору).
Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання Акту приймання-передачі не співпадають - до підписання Акту приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою Покупцю на відповідальне зберігання (п. 5.3. Договору).
Відповідно до п. 9.1. та 9.6. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором. У випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.
Відповідно до п. 3 Додатку №1 до Договору №12/185 від 29.04.2020 розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції до складу покупця та підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі продукції за кожну окремо поставлену партію продукції.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначає, що ним відповідно до видаткової накладної було поставлено відповідачу товару (продукції) на суму 99987,00 грн, водночас, відповідачем порушено умови Договору в частині строків оплати товару, у зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачу відповідно до п. 9.6. Договору пеню, а також 3% річних.
Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема, зазначає, що ним до відкриття провадження у справі повністю погашено заборгованість, а отже відсутні підстави для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором, правовідносини за яким регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України щодо поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази та встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарська операція між позивачем та відповідачем оформлена належним чином первинним бухгалтерським документом у вигляді видаткової накладної.
Так, судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 2288 від 09.06.2020 позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 99987,00 грн (копія видаткової накладної містяться в матеріалах справи). Вказана накладна підписана представниками позивача та відповідача.
Крім того, в матеріалах справи Акт приймання-передачі від 11.06.2020 з якого вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято продукцію згідно умов Договору на загальну суму 99987,00 грн, вказаний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх.
Відтак, з наведеного слідує, що сторонами вчинені всі необхідні юридично-значимі дії на виконання п. 5.3. Договору, а отже, в суду наявні підстави стверджувати про факт поставки товару позивачем відповідачу вартістю 99987,00 грн.
Відповідно до п. 3 Додатку №1 до Договору №12/185 від 29.04.2020 з моменту поставки товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі товару (з 11.06.2020), у відповідача виник обов'язок оплатити поставлений товар протягом 45 календарних днів, тобто до 26.07.2020)
Водночас, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №Z/2101 від 24.09.2020 з якого вбачається сплата відповідачем позивачу 99987,00 грн, тобто остаточно відповідач розрахувався за поставлений товар 24.09.2020.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем порушено умови Договору №12/185 від 29.04.2020 в частині строків оплати, у зв'язку з чим позивачем підставно нараховано відповідачу штрафні санкції.
При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчасної оплати відповідачем боргу.
Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені та 3% річних та встановлено, що вони є частково невірними, позаяк позивачем невірно зазначено початкову дату (27.07.2020) нарахування штрафних санкцій, невірною вказана дата є з тих підстав, що відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, водночас, останнім днем 45-денного строку на оплату товару було 26.07.2020, що є вихідним днем - неділя, а отже у розумінні ст. 254 Цивільного кодексу України останнім днем оплати товару було 27.07.2020, тоді як право на нарахування штрафних санкцій виникло у позивача з 28.07.2020.
Відтак судом в межах розрахункових періодів позивача зроблено власний розрахунок пені та 3% річних (за період з 28.07.2020 по 04.09.2020 на суму 99987,00) та встановлено, що розмір пені - 639,26 грн, а 3% річних - 319,63 грн.
Отже, на підставі викладеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 639,26 грн пені та 319,63 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 2102,00 грн, позаяк сума судового збору є мінімальною для даної категорії справ.
Крім того, у позовних вимогах позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги №010117 від 01.01.2017, Угоду від 28.12.2018 до Договору про надання правових послуг від 28.12.2018, Додаткову угоду №17 від 04.09.2020 до Договору про надання правових послуг від 28.12.2018, рахунок-фактуру №0409/2020 від 04.09.2020 та платіжне доручення №2572 від 04.09.2020, з якого вбачається сплата клієнтом (позивачем) 6000,00 грн адвокату Апонащенко С.С.
Отже, у зв'язку з тим, що Апонащенко С.С. є адвокатом (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1996, видане на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №57 від 29.07.2005), його повноваження підтверджуються Договором про надання правової допомоги, ордером серії: АА №063354 від 01.05.2019, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, та враховуючи, що Апонащенко С.С. належним чином здійснював представництво позивача у справі №910/13521/20, що підтверджується поданими в інтересах відповідача заявами по суті спору, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача у розмірі 6000,00 грн. Письмових заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідачем не заявлено.
При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позовні вимоги є безпідставними, позаяк судом встановлено факт порушення відповідачем умов Договору поставки №12/185 від 29.04.2020 у частині строків оплати товару, у зв'язку з чим, позивачу довелось звертатись до суду з метою захисту свого порушеного права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський Шлях, буд. 34, код ЄДРПОУ 24185151) 639,26 грн пені, 319,63 грн 3% річних, а також 2102,00 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз