ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2021Справа № 910/15336/20
За заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів";
2) ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левашов Олександр Геннадійович
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій
Суддя Усатенко І.В.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів"; ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, не підписувала та не укладала договір відчуження частки у статутному капіталі відповідача-1 та не брала участі у загальних зборах 19.10.2017, а тому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу та рішення загальних зборів щодо зміни складу учасників та звільнення директора та скасувати реєстраційні дії, вчинені на підставі оспореного рішення загальних зборів.
Суд звернувся до Державної міграційної служби з запитом про надання інформації про місце проживання відповідача-2, фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.10.2020 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, яка була долучена до позовної заяви.
20.10.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 12.10.2020 про усунення недоліків позовної заяви.
03.11.2020 на запит суду надійшла відповідь, в якій зазначено, що з метою уникнення надання інформації про іншу особу, у запиті необхідно зазначити інформацію про дату народження фізичної особи.
Ухвалою суду від 26.11.2020 суд повторно звернувся з запитом щодо місця реєстрації фізичної особи - відповідача-2.
22.12.2020 через канцелярію суду надійшла відповідь на запит.
Ухвалою суду від 29.12.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2021, залучено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левашова Олександра Геннадійовича.
02.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій він просить крім заявлених позовних вимог також: визнати недійсним рішення учасника товариства ОСОБА_2 від 12.02.2018 щодо припинення шляхом ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних комплексів".
02.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони директору, учаснику, голові комісії з припинення ОСОБА_2 і будь-якій особі повіреному, всім суб'єктам реєстрації вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, а саме ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних комплексів". Позивач вказує, що не мав наміру відчужувати, не укладав та, не підписував Договір купівлі- продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів» від 20.10.2017р. (доданий по позову), єдиним бенефіціарним власником якого він був, до укладення та використання підробленого вищезазначеного договору. Також, Заявник будучи власником 100% частки статутного капіталу ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», не скликав, не приймав участі в загальних зборах товариства та, не приймав участі в голосуванні по жодному із питань порядку денного, оформлених сфальсифікованим Протоколом № 19/10/17 від 19.10.2017 року ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (доданий до позову). Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Також заявником вказано, що ним подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач в тому числі просить визнати недійсним рішення загальних зборів про ліквідацію відповідача. Як вказує заявник "обгрунтування необхідності забезпечення позову. Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 08.09.2020р. (доданий до позову), 12.02.2018 року незаконний учасник товариства ОСОБА_2 прийняв рішення про припинення ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, шляхом ліквідації, номер запису 10741100020026995 (стор. 7 Витягу). Головою комісії з припинення є також - Іванченко В'ячеслав Володимирович (стор. 4 Витяг». Враховуючи те, що в будь-який час може буде прийняте рішення про припинення юридичної особи та виключенням з ЄДР Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду щодо предмету позову: визнання недійсним рішення учасника товариства ОСОБА_2 від 12.02.2018 року, щодо припинення шляхом ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, номер запису 10741100020026995. Саме на це суд звернув увагу Позивача, при відмові в задоволенні заяви про забезпечення позову, викладені в ухвалі суду від 15.10.2020р. у цій справі".
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 9, 10 ст. 137 ГПК Україна суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу. Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
З огляду на припис ч. 10 ст. 137 ГПК України суд не вбачає підстав у забезпеченні позову, визначеним позивачем заходом, оскільки, вони безпосередньо не пов'язані з предметом спору.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Заявником не вказано, яким чином застосовані заходи забезпечення позову щодо заборони вчиняти реєстраційні дії сприятимуть виконанню рішення про визнання недійсним договору та рішення і скасування реєстраційних дій.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Суд вбачає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не є співмірними з предметом заявленого позову.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття визначених у заяві заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд дійсно наголошував на тому, що позивачем не заявлено вимогу про недійсність рішення учасника про припинення відповідача, проте, ця підстава для відмови була зазначено як така, що додатково підтверджує не пов'язаність даного позову з заявленими заходами забезпечення позову. Отже, подання заяви про зміну предмету позову, в якій в тому числі заявлено вимогу про визнання недійним рішення учасника товариства про припинення ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних комплексів" не усуває інших обставин, в зв'язку з якими, заява про забезпечення позову є необґрунтованою.
Крім того, суд відзначає, що заява про зміну предмету позову була подана до суду, проте наразі не розглянута та не прийнята судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Крім того, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження намірів відповідачів не виконувати рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. ( ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання рішення суду та імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/15336/20 шляхом заборони директору, учаснику, голові комісії з припинення ОСОБА_2 і будь-якій особі повіреному, які діють на підставі довіреності за його підписом та, всім державним реєстраторам суб'єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи Міністерство юстиції України, державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (04050, м. Київ, вул Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 35391480).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.В.Усатенко