ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2021Справа № 910/18895/20
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (с. Гора Київської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (м. Київ)
про стягнення 3.249,73 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" про стягнення 3.249,73 грн, з яких: 2.992,79 грн основного боргу, 184,86 грн пені, 44,06 грн 3% річних, 28,02 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 02.5-14/1-268 від 19.03.18. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.20. відкрито провадження у справі № 910/18895/20, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
28.12.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він вказує на оплату ним позивачу 2.992,79 грн основного боргу, заперечує проти нарахування пені, вказує, що вважає доцільним врегулювання питання оплати 3% річних та інфляційних втрат за домовленістю сторін, з підстав чого просить суд закрити провадження у справі, та заперечує проти стягнення з відповідача судового збору.
04.01.21. позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач визнав, що 21.12.20. на його розрахунковий рахунок надійшли кошти в погашення заборгованості відповідача в сумі 2.992,79 грн, та підтримав свої позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також позивач наголосив на наявності правових підстав для покладення судового збору на відповідача.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19.03.18. між позивачем (далі - Балансоутримувач) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір №02.5-14/1-268 від 19.03.18. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) у зв'язку з наданням Орендарю в строкове платне користування: приміщення № 24 площею 18,4 кв.м на 1 поверсі будівлі надземних перонних бригад, для розміщення роздягальні та кімнати відпочинку: приміщення № 100 площею 18,9 кв.м на 2 поверсі будівлі надземних перонних бригад, для розміщення офісів, Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та оплачує послуги: теплова енергія, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників, вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, електрична енергія (відшкодування вартості). Орендар щорічно сплачує Балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації розраховується пропорційно площі орендованого майна, сплата в термін, визначений пунктом 2.2.2 Договору.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 з моменту укладення і діє до 22.12.20. включно. Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 23.01.18.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку.
Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця.
Підписаний Акт Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (пункт 2.2.2 Договору).
За наявними в матеріалах справи Актами (не містять підпису та печатки Орендаря, однак, в силу положень п. 2.2.2 Договору є підписаними сторонами за відсутності вмотивованої відмови відповідача від їх підписання) судом встановлено надання позивачем відповідачу послуг за Договором на суму 2.992,79 грн.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем Акти є належними доказами надання послуг відповідачу.
Наявність означеної заборгованості зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.
Разом з тим, після звернення позивача (01.12.20.) з даним позовом суду, відповідачем було сплачено позивачу платіжним дорученням № 3011 від 21.12.20. 2.992,79 грн за послуги за Договором. Означене підтверджено позивачем.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Таким чином, спір в даній справі частково припинив своє існування в частині суми основного боргу в розмірі 2.992,79 грн під час розгляду справи в зв'язку зі сплатою відповідачем означено суми, що підтверджено сторонами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив позивачу пред'явлену до стягнення суму основного боргу після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2.992,79 грн основного боргу.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У відповіді на відзив викладені доводи позивача про те, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю з підстав задоволення вимог про стягнення основного боргу відповідачем після пред'явлення позову, та наголошено на стягненні витрат по сплаті судового збору з відповідача.
За викладеного витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача в сумі 1.935,81 грн.
Щодо вимог про стягнення 44,06 грн 3% річних, 28,02 грн інфляційних втрат, суд відзначає викладене далі.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлені вище обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг та перевіривши наданий позивачем розрахунок, здійснивши власний перерахунок дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 44,05 грн 3% річних та 28,01 грн інфляційних втрат. Інфляційні втрати в сумі 0,01 грн та 3% річних в сумі 0,01 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.
Додатково суд зауважує, що відповідачем не подано доказів вчинення ним дій спрямованих на реалізацію врегулювання питання оплати 3% річних та інфляційних втрат за домовленістю сторін.
Також позивачем пред'явлено до стягнення 184,86 грн пені.
Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 4.2 Договору Орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за Договором.
При цьому, невиставлення позивачем відповідачу рахунків-фактур в порядку п. 4.4 Договору не є відкладальною обставиною для оплати відповідачем пені, оскільки відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Отже судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 175,85 грн пені. Пеню в сумі 9,01рн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягуються з відповідача на користь позивача в сумі 160,35 грн.
Отже загальна сума судового збору яка стягується з відповідача на користь позивача становить 2.096,16 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/18895/20 в частині вимог про стягнення 2.992,79 грн основного боргу.
2. В частині вимог про стягнення 184,86 грн пені, 44,06 грн 3% річних, 28,02 грн інфляційних втрат позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4; ідентифікаційний код 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 44 (сорок чотири) грн 05 коп. 3% річних, 28 (двадцять вісім) грн 01 коп. інфляційних втрат, 175 (сто сімдесят п'ять) грн 85 коп. пені, 2.096 (дві тисячі дев'яносто шість) грн 16 коп. судового збору.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко