ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2021Справа № 910/17103/20
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія
"Енергомонтажвентиляція" вул. І. Франка, 5-б, м. Київ, 01030
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРТІ ДАЙНЕР"
вул. Верхній Вал, буд. 28/12, м. Київ 71, 04071
про стягнення 354 331,51 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРТІ ДАЙНЕР" (далі-відповідач) про стягнення 354 331,51 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором №Ю-35/18 від 11.07.2018.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2020 року було прийнято справу до провадження, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, для місцезнаходження відповідача: вул. Верхній Вал, буд. 28/12, м. Київ 71, 04071.
Станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105476359895, згідно якого ухвала суду від 06.11.2020 була вручена представнику відповідача за довіреністю 12.11.2020.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
31 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Дайнер» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція» (Підрядник) було укладено Договір №Ю-35/18 від 11.07.2018 (далі по тексту - Договір).
Предметом Договору є зобов'язання Підрядника за завданням Замовника виконати роботи:
- з розробки проектної документації (стадія «РП») на систему вентиляції та кондиціонування повітря в приміщеннях ресторану за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 28 (далі по тексту Об'єкт);
- з постачання, монтажу та пуско-наладки вентиляції та кондиціонування на об'єкті згідно проектної документації;
- з паспортизації вентиляції системи; а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані Роботи.
Вартість всього комплексу Робіт за дим Договором з урахування вартості матеріалів і устаткування, відповідно до Додатку №1 (договірна ціна), складає 3 127 144,35 грн., в т.ч. ПДВ 521 190,73 грн. (п. 2.1 Договору).
Замовник до початку виконання Робіт перераховує на поточний рахунок Підрядника фіксований авансовий платіж у розмірі 2 302 353,76 грн., в т.ч. ПДВ 383725,63 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору (п. 2.2 Договору).
За умовами Договору, остаточний розрахунок Замовник здійснює протягом 5 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт за формою КБ-2, Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та Акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.3 Договору).
Вартість Робіт за Договором може бути змінена в процесі виконання робіт, шляхом укладання додаткових угод (п. 2.4 Договору).
Терміни виконання робіт визначаються Графіком виконання робіт, що є невід'ємною частиною Договору, (п. 3.2 Договору).
За умовами п. 4.1.1 Договору Замовник зобов'язується здійснювати оплату Робіт, а також їх прийом на умовах і в терміни, передбачені цим Договором.
Згідно з п.5.4 Договору Після завершення Робіт Підрядник направляє Замовникові для розгляду Акти і Довідку про вартість робіт. Замовник зобов'язується впродовж 7-ми робочих днів підписати Акти і Довідку про вартість робіт або надати письмову мотивовану відмову. У разі відсутності письмової мотивованої відмови в продовж 7-ми робочих днів , Акти і Довідка про вартість виконаних робіт вважаються підписаними - Роботи прийнятими і підлягають оплаті.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, вказаними в преамбулі Договору, скріплення їх підписів печатями Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.9.1 Договору).
Крім того, 28.01.2019 Сторонами Договору укладено додаткову угоду №1 від 28.01.2019 до договору №ю-35/18 від 11.07.2019 відповідно до п.1 якої Сторони враховуючи додаткові роботи по системам вентиляції і кондиціонування приміщень ресторану за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 28 узгодили вартість на виконання робіт (далі за текстом Додаткові роботи) шляхом затвердження додатку №1 до даної Додаткової угоди №1 «Договірна ціна».
Загальна вартість Додаткових робіт згідно «Договірної ціни» (додаток №1 до даної Додаткової угоди №1) складає: 36254,95 грн., в т.ч. ПДВ 6 042,49 грн. (п. 2 Додаткової угоди №1).
Фінансування згідно даної угоди здійснюється у розмірі 100% попередньої оплати протягом 5 календарних днів з дати підписання Додаткової угоди (п. 4 додаткової угоди).
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, TOB «ХК «Енергомонтажвентиляція» свої зобов'язання по виконанню робіт, якісно, в термін і в об'ємах передбачених Договором виконав в повному обсязі.
З матеріалів справи судом встановлено, що в процесі виконання умов договору №Ю-35/18 від 11.07.2018 сторонами було підписано наступні документи, що підтверджують виконання TOB «ХК «Енергомонтажвентиляція» робіт для ТОВ «Ліберті Дайнер»:
- за грудень 2018 року: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року та акт №4/12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року;
- за березень 2019 року: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2019 року та акт №6/03 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року;
- за червень 2019 року: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року, акт №22/05 та акт №22/05-д про приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з урахуванням умов Договору, виконаних робіт та підписаних обома Сторонами Актів виконаних робіт та Довідок про вартість виконаних робіт загальна вартість виконаних робіт склала 3 163 399,30 грн., однак станом на 29 жовтня 2020 року Замовником оплачено робіт на суму 2 902 153,76 грн. а саме:
23.07.18 Замовником перераховано 2 302 153,76 грн.;
07.03.19 Замовником перераховано 100 000,00 грн.;
15.04.19 Замовником перераховано 500 000,00 грн.
Заборгованість Замовника по оплаті виконаних Підрядником робіт за Договором без штрафних санкцій складає 261 245,54 грн. з ПДВ.
Таким чином позивач стверджує, що ТОВ «Ліберті Дайнер» ухиляється від свого обов'язку, що визначено п. 2.3, пп.4.1.1 Договору, щодо оплати вартості робіт.
Також судом враховано, що в матеріалах справи відсутні будь які підтвердження, що на виконання вимог положень п. 5.4 Договору ТОВ «Ліберті Дайнер» надавало письмову мотивовану відмову від підписанні Актів виконаних робіт та довідок про вартість робіт.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про те, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо проведення підрядних робіт, а відповідач не здійснив повністю оплату та відповідно не виконав свої господарські зобов'язання у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 261 245,54 грн. основного боргу.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини підряду на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).
Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Таким чином, при укладенні договору підряду №Ю-35/18 від 11.07.2018 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт.
Судом встановлено, що відповідач кількість та якість робіт перевірив, підписавши відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт без зауважень та заперечень, що не спростовувалося стороною відповідача. Матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від приймання виконаних позивачем будівельних (ремонтних) робіт з підстав неналежної якості, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, виконані роботи оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 261 245,54 грн.
Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за виконані роботи у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 261 245,54 грн. є обґрунтованими.
Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача пені - 77 258.79 грн. на підставі п.6.2. Договору.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2 Договору визначено У разі порушення зобов'язань за Договором, зокрема оплати за виконані і прийняті Роботи. Замовник виплачує Підрядникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені з перевищенням 6-ти місячного строку. Суд, здійснивши власний перерахунок, вважає що до стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 42 457,77 грн. за період з 06.07.2019 по 06.01.2020.
Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 10 331,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5495,34 грн.
Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 10 331,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5495,34 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРТІ ДАЙНЕР" (вул. Верхній Вал, буд. 28/12, м. Київ 71, 04071; ідентифікаційний код 41900485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (вул. І. Франка, 5-б, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 38619034) основного боргу у розмірі 261 245,54 грн., пені у розмірі 42 457,77 грн., 3% річних у розмірі 10 331,84 грн., інфляційних втрат у розмірі 5495,34 грн. та 4792,96 грн. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" та пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Лиськов