ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2021Справа № 910/1453/21
За заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
про забезпечення позову у справі
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ»
про витребування майна із чужого незаконного володіння
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику сторін
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» (надалі - відповідач), в якому просить суд: витребувати з незаконного володіння відповідача на користь позивача об'єкти нерухомого майна: 1) реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2265637980000, загальна площа 17 640, 6 кв.м., адреса: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 70, корпус А; 2) реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2265656780000, загальна площа 228, 5 кв.м., адреса: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 70, корпус В; 3) реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2265669780000, загальна площа 153, 8 кв.м., адреса: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 70, корпус Г, що утворені в результаті поділу нерухомого майна реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 944707880000, адреса: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 70.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником вказаних об'єктів нерухомого майна, право на які були отримано в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ТОВ «Ардена», як іпотекодавцем та позивачем, як іпотекодержателем, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстрованим в реєстрі за №4642. Однак в подальшому зазначені приміщення незаконно вибули з його з володіння, в зв'язку із чим він звертається до суду із віндикаційним позовом.
Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони відповідачу відчувати об'єкти нерухомого майна: 1) реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2265637980000, загальна площа 17 640, 6 кв.м., адреса: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 70, корпус А; 2) реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2265656780000, загальна площа 228, 5 кв.м., адреса: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 70, корпус В; 3) реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2265669780000, загальна площа 153, 8 кв.м., адреса: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 70, корпус Г, та встановити заборону Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу відповідачу щодо вказаних об'єктів нерухомого майна.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що невжиття таких заходів забезпечення позову, може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки єдиним законним власником об'єктів спірного нерухомого майна є саме позивач і в разі відчуження відповідачем майна буде позбавлений права власності на них та такі заходи слугуватимуть запобіганню можливим порушенням його прав.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту (поновлення) прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що позивачем не наведено належного обґрунтовування наявності підстав для накладення арешту на нерухоме майно відповідача та встановлення заборони відчуження і здійснення реєстраційних дій щодо відчуження, зміни або поділу вказаних об'єктів нерухомого майна, про витребування якого позивач подає позов.
Позивачем не наведено належного обґрунтування із посиланням на відповідні докази, та не надано відповідних доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів за захистом яких він звертається до суду з позовом.
Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Проте позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності недобросовісних дій із боку відповідача, вчинення відповідачем дій із подальшого відчуження нерухомого майна, а також доказів на підтвердження того, що незастосування обраного заходу забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.
З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та встановлення заборони відчуження і здійснення реєстраційних дій щодо відчуження, зміни або поділу вказаних об'єктів нерухомого майна, суд на даний час не вбачає, тому в задоволенні заяви відмовляє.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.
У випадку надання позивачем належних, допустимих, достовірних або вірогідних у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову у загальному порядку.
За таких обставин, керуючись ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя Я.А.Карабань