Справа № 620/1696/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
03 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Авто Транс» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Авто Транс» звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення Північної митниці Держмитслужби у вигляді картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00012 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000015/2 від 08.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначив, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджував, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим, дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 р. позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000015/2 від 08.01.2020 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00012.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Північна митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушенням норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 03.02.2021.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Авто Транс» та REDL GMBH укладено контракт № 11-10/2019, згідно якого позивачем були придбані 10 бувших у використанні напівпричепів, зокрема, SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі НОМЕР_1 , рік випуску 2013, вартістю 7200 євро. (а.с. 13-15)
Так, з метою здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу та підтвердження митної вартості товару, позивачем до Північної митниці Держмитслужби було подано контракт, митну декларацію UA 102030/2020/631047, рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 10.10.2019, платіжні доручення № 52 від 25.10.2019, № 53 від 05.11.2019 та № 54 від 12.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2019 № НОМЕР_2 , довідку про транспортні витрати на доставку транспортного засобу № 259 від 28.12.2019 та інші товаросупровідні документи. (а.с. 13-23)
Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано на те, що, оскільки невідомо відомості про всі складові заявленого рівня митної вартості необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, на яке представником позивача було повідомлено митному органу про відсутність можливості надання додаткових документів. (а.с. 27-29)
08.01.2020 Північною митницею Держмитслужби було прийнято рішення №/2020/000015/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого, митним органом було визначено митну вартість товару 8750 євро. (а.с. 26)
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. Вказано, що відповідно до пункту 3.1 контракту від 11.10.2019 № 11-10/2019, термін поставки - 45 календарних днів від дати підписання контракту, тобто, до 25.11.2019, напівпричіп зареєстрований на покупця 18.12.2019, а отже, порушені умови контракту. Відповідно до умов контракту, загальна вартість контракту складає 73800 євро, поставка товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, до митного оформлення надані платіжні доручення від 25.10.2019 № 52 на суму 33000 євро, від 05.11.2019 № 53 на суму 34800 євро та від 12.11.2019 № 54 на суму 6000 євро. В графі призначення платежу вказано лише контракт, а реквізити рахунку-фактури відсутні, тобто, ідентифікувати дані платіжні доручення з даною поставкою не має можливості. Митна декларація країни відправлення не містить цінової інформації, а тому, не може підтвердити заявлену вартість напівпричепа. Митну вартість транспортного засобу скориговано відповідно до цінової інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби України, митну оцінку здійснено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості - 8750 євро.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00012. (а.с. 24-25)
Не погоджуючись із проведеними Північною митницею Держмитслужби коригуваннями митної вартості напівпричепа, ТОВ «Віп Авто Транс» звернулось до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість;
- позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України;
- натомість, митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що документи, надані декларантом, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тому у митниці були обгрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, через що ними було запропоновано позивачу надати додаткові документи.
Однак, позивачем вимога митного органу виконана не була. При цьому, до митного оформлення позивачем надані платіжні доручення, в графі призначення платежу яких вказано лише контракт, а реквізити рахунку фактури відсутні, тобто, ідентифікувати платіжне доручення з даною поставкою не має можливості.
Враховуючи виявлені розбіжності, митну вартість товару скориговано за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації щодо аналогічного товару, про що винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
З наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.
Проте, варто врахувати, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов'язують суб'єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб'єктом господарювання зобов'язання.
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Під час розгляду спору по суті в суді першої інстанції було досліджено, що позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано контракт № 11-10/2019 від 11.10.2019, рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 10.10.2019, платіжні доручення № 52 від 25.10.2019, № 53 від 05.11.2019 та № 54 від 12.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2019 № НОМЕР_2 , довідку про транспортні витрати на доставку транспортного засобу № 259 від 28.12.2019 та документи, в яких зазначено характеристики товару: марку та модель автомобіля, номер кузова, рік виробництва, ціну.
Отже, декларантом при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
На противагу зазначеному, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають обґрунтований сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, в оскаржуваному рішенні зазначено про порушення умов контракту від 11.10.2019 № 11-10/2019 щодо термінів поставки напівпричепу позивачу, а також те, що платіжні доручення № 52 від 25.10.2019, № 53 від 05.11.2019 та № 54 від 12.11.2019 неможливо ідентифікувати, як платіж саме за напівпричіп SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі НОМЕР_1 . Колегія суддів вважає, що при наведеному вище, варто врахувати, що згідно умов контракту від 11.10.2019 № 11-10/2019, його загальна вартість складає 73800,00 євро, зокрема, вартість напівпричепу, який є предметом митного оформлення у даній справі, становить 7200,00 євро, а платіжними дорученнями № 52 від 25.10.2019, № 53 від 05.11.2019, № 54 від 12.11.2019 підтверджується повна оплата вказаного контракту - тобто, він є оплачений повністю. (а.с. 16 - 18)
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив доводи сторони відповідача щодо порушення термінів поставки згідно умов контракту від 11.10.2019 № 11-10/2019, адже митним органом не було доведено впливу порушення термінів поставки згідно умов контракту на саму митну вартість заявленого до митного оформлення напівпричепу. Однак, порушення строку сплати за товар, який придбано за договором/контрактом, має вплив саме на договірні зобов'язання сторін такого договору/контракту та може мати наслідки, обумовлені самими сторонами.
Також, в оскаржуваному рішенні вказано, що митну вартість визначено за резервним методом в сумі 9750,00 євро відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби України. До того ж, міститься посилання на митну декларацію від 27.11.2019 № 02230/2019/639428.
Колегія суддів приймає до уваги те, що за митною декларацією від 27.11.2019 № UA102230/2019/639428, задекларовано напівпричіп SCHMITZ моделі SCB*S3T S1, в той час, як позивачем здійснювалося митне оформлення напівпричіпу SCHMITZ моделі SCB*S3T, при цьому, відповідачем не було доведено подібність напівпричепів SCHMITZ моделі SCB*S3T S1 та моделі SCB*S3T.
При цьому, стороною відповідача не було враховано при використанні іншої митної декларації того, що задекларований позивачем транспортний засіб та той що взятий для порівняння, можуть мати різні показники пробігу (однометра), різні технічні характеристики, знос та пошкодження.
Колегія суддів також вважає, що у митного органу була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки контракт № 11-10/2019 від 11.10.2019 та рахунок-фактура (інвойс) містять відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак, відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.
Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Посилання відповідача на результати застосування системи управління ризиками, не приймаються до уваги, адже спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Колегія суддів вважає, що митним органом так і не було не доведено факту неправильності визначення позивачем митної вартості товару за першим методом, зважаючи на те, що всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару було надано самим декларантом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000015/2 від 08.01.2020 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00012 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Північної митниці Держмитслужби.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянтом так і не було надано/наведено належних та переконливих доказів, які б давали підстави для наявності на момент прийняття оскаржуваного рішення обґрунтованих сумнівів в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару.
Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту щодо товару, який ввезено позивачем, є необґрунтованим та недоведеним, а застосування резервного методу - помилковим.
Посилання апелянта на відсутність відповідних реквізитів у платіжних дорученнях, платіжні доручення датовані раніше ніж рахунок про оплату, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дані обставини жодним чином не спростовують заявлену декларантом митну вартість товарів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять належних та достатніх підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко