Справа № 810/4774/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
03 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
У вересні 2018 року позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- стягнути з ОСОБА_1 50 000,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт наполягає, що ОСОБА_1 оскаржила податкові повідомлення-рішення, податкове зобов'язання не набуло статусу податкового боргу, а отже стягнення з відповідача грошових коштів на користь ГУ ДФС у Київській області є передчасним та протиправним.
09 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.
У тексті відзиву позивач звертається із клопотанням про його заміну в порядку процесуального правонаступництва
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Також, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тобто, фактично функції з реалізації державної податкової політики наразі виконуються Державною податковою службою України, в той час як згідно з вищенаведеними положеннями, здійснення функцій Державної фіскальної служби припинено.
Згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відтак, колегія суддів вирішила замінити сторону по справі, а саме: позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на правонаступника, належного відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 320/5409/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 знаходиться на обліку Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
З наявної у матеріалах справи інформації Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Бориспіль та Бориспільського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області щодо транспортних засобів юридичних та фізичних осіб - власників легкових автомобілів, які використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб MURANO 2012 року з об'ємом двигуна 3,4 л. (а.с. 26-27).
Позивачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 №70-17 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 14) та від 29.06.2016 № 124-13 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 16).
Податкові повідомлення-рішення були направлені ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Дана адреса була надана податковому органу адресно-довідковим підрозділом територіального органу ДМС України в Київській області (.а.с 17). Вказані поштові відправлення були повернуті відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 15).
Позивачем 23.03.2017 сформовано податкову вимогу за формою «Ф» № 468-17 на загальну суму 50 000,00 грн. (а.с.12), яку було направлено на адресу ОСОБА_1 . Вказане поштове повідомлення було повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 13).
З огляду на наявність у відповідача податкового боргу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що доказів, які б спростовували вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу у розмірі 50 000,00 грн., відповідачем суду не надано.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В силу пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як зазначалося, податковий орган на адресу відповідача направив податкову вимогу за формою «Ф» № 468-17 на загальну суму 50 000,00 грн. (а.с.12). Однак, вказана податкова вимога не була вручена відповідачу та повернута відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що пізніше, відповідач оскаржив податкові повідомлення - рішення, на підставі яких за нею виник податковий борг, а також вищевказану податкову вимогу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 №70-17 та від 29.06.2016 №124-13, а також податкова вимога №468-17 від 23.03.2017 були визнані протиправними та скасовані.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишено без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року - залишено без змін.
Відповідно до частини п'ятої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, колегія суддів встановила, що 11 вересня 2020 року Київським окружним адміністративним судом у справі № 320/5409/20 було ухвалено рішення, яке набрало законної сили.
Як зазначалося, вказаним рішенням скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 №70-17 та від 29.06.2016 №124-13, а також податкова вимога №468-17 від 23.03.2017, та на підставі яких за ОСОБА_1 рахувався податковий борг.
Таким чином, у зв'язку з тим, що в судовому порядку було скасовано повідомлення-рішення від 16.06.2015 №70-17 та від 29.06.2016 №124-13, а також податкову вимогу №468-17 від 23.03.2017, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення податкової заборгованості, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішеня суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини друга статті 77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року - задовольнити повністю.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Повний текст виготовлено 03 лютого 2021 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна