Справа № 580/1742/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич
03 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
У травні 2019 року позивач, Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 06.03.2019 №Ю-5728-17 в сумі 245217,59 грн.;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 06.02.2019 №Ю-5708-17 в сумі 344260,99 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково:
визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу з єдиного внеску в таких частинах:
від 06.03.2019 №Ю-5728-17 - на суму штрафу в розмірі 55897,07 грн. та пені в розмірі 7412,42 грн.;
від 06.02.2019 №Ю-5708-17 - на суму штраф в розмірі 21626,89 грн. та пені в розмірі 5809,12 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що оскільки строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску у позивача настав після введення мораторію, відповідно дія мораторію на виконання цих зобов'язань зі сплати єдиного внеску не поширюється.
08 жовтня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», у якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.
У відзиві міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі представника позивача.
Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили постановою у справі № 2340/4157/18.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року поновлено апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18.
Постановою Велткої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 826/3106/18 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 07 грудня 2017 року № Ю-5708-17 про сплату боргу (недоїмки) скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправною і скасування вимоги відмовлено. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований юридичною особою з 24.03.1999.
ПАТ «Черкасиобленерго» перебуває у судовій процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідач прийняв спірні вимоги, якими вимагає відповідні структурні підрозділи позивача сплатити борг з ЄВ:
від 06.03.2019 №Ю-5728-17 про сплату боргу з ЄВ (Катеринопільський район електричних мереж) на загальну суму 245217,59 грн., у т.ч. 181908,10 грн. - недоїмка, 55897,07 грн. - штраф, 7412,42 грн. - пеня;
від 06.02.2019 №Ю-5708-17 про сплату боргу з ЄВ (Маньківський район електричних мереж) на загальну суму 344260,99 грн., у т.ч. 316824,98 грн. - недоїмка, 21626,89 грн. - штраф, 5809,12 грн. - пеня.
Вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства. З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні вимоги в частині необхідності сплати штрафних санкцій (штраф та пеня) є протиправними з вищевказаних підстав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Черкасиобленерго» перебуває у судовій процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник цей спір, контролюючим органом до відокремлених структурних підрозділів позивача застосовано штрафні санкції та нарахована пеня у відповідному розміру за невиконання/неналежне виконання зобов'язань щодо сплати єдиного внеску.
При цьому, обставини щодо невиконання/неналежного виконання зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, так само як і розмір застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені, позивачем не заперечувались під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
19 січня 2013 року набрав чинності Закон № 4212-VI, яким Закон № 2343-ХІІ, викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212-VI (цим пунктом розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212-VI, доповнено згідно із Законом від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Такий зміст пункту 1-1, однак, не означає, що він поширює дію тільки на справи, які розглядаються господарськими судами. Інше суперечило б суті закону як нормативно-правового акта, який обов'язковий для всіх учасників суспільних відносин, поведінку кого він регулює, а також для всіх суб'єктів правозастосування.
Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Законі № 2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, регулювалися нормами статей 1 і 12. Так, згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 12 цього ж Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Не змінилося правове регулювання правового режиму мораторію на задоволення вимог кредиторів Законом № 2343-ХІІ в редакції Закону № 4212-VI, чинній з 19 січня 2013 року.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 19 Закону № 2343-ХІІ (в редакції Закону № 4212-VI), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Абзацами третім, четвертим частини третьої цієї статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Окремо в частині п'ятій цієї статті міститься застереження, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
Постановою від 23 жовтня 2019 року, ухваленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі № 2340/4157/18 за позовом ПАТ «Черкасиобленерго» до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки)), скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, а в позові відмовлено.
Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи № 2340/4157/18 полягає в тому, що встановлена нормою абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання боржника (зобов'язання, які виникли після цієї дати). Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак, стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосування норми до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 580/251/19, від 05 грудня 2019 року у справі № 2340/4909/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 2340/4992/18.
Також, колегія суддів наголошує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 826/3106/18 (до розгляду якої було зупинено провадження у даній справі), колегія суддів вказала: «За такого правового регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.».
Відтак, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18, колегія суддів вважає, що застосування до ПАТ «Черкасиобленерго» штрафних санкцій та нарахування пені згідно з рішеннями від 06.03.2019 року № Ю-5728-17 та від 06.02.2019 року №Ю-5708-17 є правомірним, а відтак, правові підстави для його скасування відсутні.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних вимог в частині необхідності сплати штрафних санкцій (штраф та пеня), неправильно застосував норму абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) та зробив неправильний висновок щодо прав і обов'язків сторін у цій адміністративній справі.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року в частині визнання протиправною та скасування вимог Головного управління ДФС у Черкаській області від 06.03.2019 №Ю-5728-17 (на суму штрафу в розмірі 55897,07 грн. та пені в розмірі 7412,42 грн.) та від 06.02.2019 №Ю-5708-17 (на суму штрафу в розмірі 21626,89 грн. та пені в розмірі 5809,12 грн.) - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Повний текст виготовлено 03 лютого 2021 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна