Справа № 620/1147/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
02 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, що виразились у ненаданні йому довідки (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям»;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати йому довідку (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».
Позов обґрунтовано тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами, якими просив надати йому довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, але йому в цьому відмовлено.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, що виразились у ненаданні ОСОБА_1 довідки (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідку (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Закон України «Про державну службу» не поширюється на осіб, визначених у ньому, зокрема на суддів.
Як зазначає апелянт, зарахування особі до стажу державної служби часу перебування її на посаді судді не надає такій особі статусу посади «державного службовця».
На думку відповідача, видача довідку, про яку просить позивач, порушує спеціальне законодавство, що регламентує правовий статус судді, є дискримінаційною та протиправною відносно інших суддів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що оскільки відповідач не вчинив жодні дії щодо видачі довідки про складові заробітної плати, відтак останній порушив права позивача на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи, що до стажу державної служби зараховується стаж роботи на посадах судді, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 у справі № 620/1595/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу», з 26.04.2019.
07 листопада 2019 року та 12 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявами, в яких просив видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, визначену Постановою Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (а.с.11, 14).
Листами Територіальне управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 03.12.2019 № 03-31/1196/19-вих та від 27.12.2019 № 03-31/1300/19 в наданні довідки позивачу відмовлено з тих підстав, що на дату звільнення позивач обіймав посаду судді, яка відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889- VIII (зі змінами) не віднесена до посад державної служби (а.с.12, 15).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державні органи мають видавати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, що забезпечує дотримання пенсійних прав як складової конституційного права на соціальний захист, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) (у редакції, чинній до 01.05.2016) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
У подальшому, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі - Закон №889-VІІІ).
Так, у ст.90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій.
У зв'язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, окрім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У силу вимог пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має стаж роботи не менше 10 років на посаді державного службовця та має право на пенсію за Законом України «Про державну службу», що підтверджується судовими рішеннями у справі №620/1595/19.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Так, постановою правління Пенсійного фонду України від 4 вересня 2013 року № 15-1 «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду м. Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670» затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1661/24193).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 4 липня 2016 року № 15-2 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 4 вересня 2013 року № 15-1» з пункту 1 цієї постанови виключений, зокрема, абзац 3 щодо затвердження форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.
У подальшому, постанови правління Пенсійного фонду України від 4 вересня 2013 року № 15-1 та 4 липня 2016 року № 15-2 втратили чинність на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».
Так, вказаною постановою було затверджено: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Відтак, державні органи мають видавати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, що забезпечує дотримання пенсійних прав як складової конституційного права на соціальний захист.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у своїх заявах просив відповідача надати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, що відповідає формі, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3.
Однак, жодних дій на виконання вказаних заяв відповідачем вчинено не було, з огляду на те, що посада судді не належить до посади державного службовця, про що було повідомлено ОСОБА_1 у відповідях від 03.12.2019 № 03-31/1196/19-вих, від 27.12.2019 №03-31/1300/19-вих.
У той же, час вказані посилання є безпідставним, оскільки позивач у заявах від 07.11.2019 та від 12.12.2019 просив видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, а не для призначення пенсії як судді.
До того ж відповідно до статті 101 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідача видати позивачу довідку (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук