П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7433/20
Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в особі Арцизького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в особі Арцизького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, у вигляді паспортної книжечки, викладену в листі № Г-936/6/5101-20/5100.4.1/5991-20 від 10.06.2020 року, та листі № Г-2/6/5124-20/5124/135-20 від 17.06.2020 року;
- зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, у вигляді паспортної книжечки позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 - закрито на підставі п. 4 ч.1 ст. 238 КАС України.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначала, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, вирішено у справі № 420/5274/19, тобто про вирішення спору між тими самими сторонами та з тих самих підстав.
Апелянт зазначала про те, що предмет спору та підстави подання даної позовної заяви відрізняються від предмету та підстав позову у справі № 420/5274/19, оскільки судовим рішенням у вказаній справі було зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо оформлення та видачі паспорту, в той час як у даній справі позивач просить суд зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. При цьому, апелянт наголошувала, що саме зобов'язання міграційний орган оформити та видати паспорт громадянина України, зразка 1994 року, у вигляді паспортної книжечки, є належним способом поновлення порушених прав позивача у межах спірних правовідносин.
Відповідач, ГУ ДМС в Одеській області, своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Указом Президента України № 198/2017 від 26.07.2017 року набула громадянство України на підставі ст. 9 Закону України «Про громадянство України».
16 серпня 2019 року позивач звернулась з заявою до Арцизского районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки, однак позивачу у видачі було письмово відмовлено;
06 вересня 2019 року ОСОБА_1 оскаржила відмову у видачі паспорту до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 420/5274/19 позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії Арцизького районного відділу ГУ ДМС України в Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та зобов'язано ГУ ДМС України в Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року, у вигляді паспортної книжечки.
Позивач звернулась до Арцизского районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з вищевказаним рішенням від 05 листопада 2019 року, для виконання, однак в оформленні паспорту було відмовлено;
Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області листом від 10.06.2020 року № Г-936/6/5101-20/5100.4.1/5991-20 (а.с.7) на заяву позивача від 21.05.2020 року та Арцизький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області листом від 17.06.2020 № Г-2/6/5124-20/5124/135-20 (а.с.8) на заяву позивача від 04.06.2020 року, повідомили позивачу, що відповідно до п. 3 Порядку Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому МВС, громадянам України, щодо яких прийнято рішення, що набрало законної сили, про зобов'язання Державну міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Водночас, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі № 420/5274/19 ГУ ДМС в Одеській області зобов'язано повторно розглянути заяву позивача щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Отже, у відповідача відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорту громадянина України зразка 1994 року.
Вражаючи протиправною відмову відповідача у видачі паспорту громадянина України, у вигляді паспортної книжечки, протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з наявності спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що у справі № 420/5274/19, за результатами розгляду якого ухвалено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, що набрало законної сили.
При цьому, суд першої інстанції зауважив, що оскільки спірні правовідносини між сторонами вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, права позивача, порушені протиправними рішеннями, діями чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, підлягають захисту в порядку ст. 383 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За правилами ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 2 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч.1 ст.383 КАС України).
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема ст.ст.382, 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Втім, закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Невідповідність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні адміністративного процесуального закону підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
Отже, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Колегією суддів встановлено, що у справі №420/5274/19 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання протиправною відмову у видачі паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України.
Як вже було зазначено вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії Арцизького РВ ГУ ДМС в Одеської області щодо відмови в оформленні та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспорту книжечки та зобов'язано ГУ ДМС в Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року, у вигляді паспортної книжечки.
Як встановлено матеріалами справи, листом ГУ ДМС України в Одеській області від 10.06.2020 року та Арцизького РВ ГУ ДМС України в Одеській області від 17.06.2020 відмовлено позивачу у видачі паспорту у вигляді паспортної книжечки.
Колегією суддів встановлено, що підставою для звернення до суду з даним позовом є відмова ОСОБА_1 у видачі паспорту громадянина України, у вигляді паспортної книжечки, викладена в листі ГУ ДМС в Одеської області від 10.06.2020 року та листі Арцизького РВ ГУ ДМС від 17.06.2020 року.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо наявності у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, рішення суду, що набрало законної сили є помилковим, оскільки предметом позову стало інше рішення органу міграційної служби про відмову у видачі паспорту громадянина України, у вигляді паспортної книжечки, ніж те, що було предметом позову у справі № 420/5274/19.
Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в справі “Беллет проти Франції”, в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, ухвала суду першої інстанції скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Питання розподілу судових витрат, понесених апелянтом при оскаржені ухвали суду першої інстанції, має бути вирішено при ухвалені судом першої інстанції судового рішення по суті спору, а тому розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 327, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в особі Арцизького районного відділу головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 04.02.2021 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.