П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 766/16273/20
Головуючий в 1 інстанції: Кузьміна О.І.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в особі лейтенанта поліції 1 взводу 1 роти 4 батальйону Томенко Ігоря Сергійовича інспектора управління превентивної діяльності, Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У жовтні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в особі лейтенанта поліції 1 взводу 1 роти 4 батальйону Томенко Ігоря Сергійовича інспектора управління превентивної діяльності, Державної казначейської служби України, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДОП18 №966264 від 26.09.2020р.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що інспектором 1 взводу 1-ї роти 4-ого батальйону лейтенантом поліції Томенко І.С. відносно нього було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДОП18 №966264 від 26.09.2020р.. Відповідно до змісту вказаної постанови, 26.09.2020р. о 11:58 год. ОСОБА_1 , на а/д М-14 на 56 км Одеса-Мелітополь-Новоазовськ керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 ПДР України «Напрямок руху по смугам» та дорожньої розмітки 1.18 ПДР України, що вказує дозвільні напрямки руху по смугам, здійснив рух прямо зі смуги, яка призначена для повороту ліворуч.
Позивач із вказаною постановою не погодився, оскільки обставини, викладені в ній, не відповідають дійсності, та вважає, що він не порушував правила дорожнього руху, а тому в його діях взагалі відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв'язку із чим звернувся в суд із даним позовом.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2020р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 26.09.2020р. відповідачем прийнято постанову серії ДОП18 №966264 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн., а саме - за те, що 26.09.2020р. о 11:58 год. ОСОБА_1 , на а/д М-14 на 56 км Одеса-Мелітополь-Новоазовськ керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 ПДР України «Напрямок руху по смугам» та дорожньої розмітки 1.18 ПДР України, що вказує дозвільні напрямки руху по смугам, здійснив рух прямо зі смуги, яка призначена для повороту ліворуч та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов'язує його незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Аналіз викладених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов'язки, права чи інтереси.
Предметом розгляду у даній справі є постанова інспектора поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
За приписами ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.2 ст.122 покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч.1 ст.1 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019р. № 724/716/16-а.
Верховний Суд України у зазначеній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у позовної заяві визнав належним відповідачем Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в особі лейтенанта поліції 1 взводу 1 роти 4 батальйону Томенко Ігоря Сергійовича інспектора управління превентивної діяльності.
Проте, судова колегія звертає увагу на те, що позивачем заявлені позовні вимоги по суті до лейтенанта поліції 1 взводу 1 роти 4 батальйону Томенко Ігоря Сергійовича інспектора управління превентивної діяльності, тобто до особи, яка перебуває з УПП у Миколаївській області у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до ст.48 КАС України, яка регулює порядок заміни неналежної сторони, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, що за змістом ст.48 КАС України суду першої інстанції надано повноваження щодо заміни відповідача за згодою позивача або щодо залучення відповідної особи як другого відповідача за відсутності такої згоди.
Положеннями ч.3 ст.181 КАС України встановлено, що у зв'язку із заміною неналежного відповідача, заміною позивача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.
Разом з цим, така ухвала в матеріалах справи відсутня, що дає підстави для висновку, що судом першої інстанції до участі у справі в якості належного відповідача залучено не було.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.272, 286, 311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області суду від 19 листопада 2020р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв