П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2431/20
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Стас Л.В.,
суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баваро Трейд" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Баваро Трейд" (далі - ТОВ "Баваро Трейд", позивач) звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач/скаржник), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508000/2020/000088/2 від 14 серпня 2020 року про коригування митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару прийнято з порушенням вимог ст.ст. 54-55 Митного кодексу України, оскільки графа 33 вказаного рішення не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. Рішення не містить обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. Також, вказує, що митним органом не зазначено жодних конкретних підстав щодо не підтвердження декларантом числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності, як це передбачено наказом Мінфіна України від 24 травня 2012 року №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору".
При цьому, позивач зазначає, що обставини на які вказує митниця в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування її вартості.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року позов ТОВ "Баваро Трейд" - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508000/2020/000088/2 від 14 серпня 2020 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ "БавароТрейд" судовий збір в сумі 2102 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Чорноморська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги, митний орган зазначив, що декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: документи, що містять відомості про вартість послуг експедитора, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість товару, оскільки платіжне доручення не містить відмітки «Проведено банком».
Позивач, ТОВ "Баваро Трейд" не скористався своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що 13 грудня 2019 року між продавцем ZHEJIANG OUNUO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (China) та покупцем ТОВ "Баваро Трейд" укладено контракт №20191213, відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах FOB CN NINGBO продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - кріпильна фурнітура з недорогоцінних металів, петля дверна, код товару - 83021000, в номенклатурі, кількості та по ціні згідно супровідним документам.
Відповідно до умов вказаного контракту позивач отримав товар №1- Кріпильна фурнітура з недорогоцінних металів. Петля дверна. Код товару83021000.
Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Чорноморської митниці Держмитслужби 14 серпня 2020року подано митну декларацію №UA508040/2020/007237, відповідно до якої митна вартість товарів визначена позивачем за ціною контракту - 5791,68 дол. США.
Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подані наступні документи:
- пакувальний лист б/н від 18 червня 2020року;
- рахунок-фактура (інвойс) №OMJ-19-09а від 18 червня 2020 року;
- коносамент №NGBLEG2006100B від 27 червня 2020року;
- автотранспортна накладна №0169/1 від 11 серпня 2020 року;
- декларація про походження товару № OMJ-19-09-а від 18 червня 2020 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №37 від 06 серпня 2020 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №20191213 від 13 грудня 2019 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору б/н від 18 червня 2020 року;
- підтвердження вартості перевезення товару 0708/20-1 від 07 серпня 2020 року;
- договір про надання митного брокера 03/12/19-01 від 03 грудня 2019 року;
- договір (контракт) про перевезення №01032020-2 від 01 березня 2020 року.
Під час перевірки митної декларації та вказаних документів спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та невідповідності позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
1) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
2) документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів;
3) копію митної декларації країни відправлення;
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
5) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист фірми ZHEJIANG OUNUO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (China); комерційна пропозиція фірми ZHEJIANG OUNUO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (China).
За результатами розгляду документів, митним органом було зазначено, що розбіжності не були усунуті декларантом під час подання додаткових документів, та після проведеної консультації Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення від 14 серпня 2020 року №UA508000/2020/000088/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого відкоригована митна вартість товару №1 склала 11512,8 дол. США з розрахунку 4,1 дол. США за одиницю кг, що призвело до додаткових витрат з боку позивача при сплаті митних платежів на суму 49735,10 грн. та стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Таким чином, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, що заявлена у якості митної вартості товару.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 Митного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст.52 Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п. 1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України)
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.
Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1ст.57 Митного кодексу України.
Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Дослідивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції встановив, що вони повністю ідентичні доводам викладеним Чорноморською митницею Держмитслужби у відзиві на адміністративний позов (а.с.60-68), на які судом першої інстанції надано вмотивовану відповідь, з якою погоджується колегія суддів.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з наданих до митного оформлення документів повністю прослідковується ланцюг між замовником, перевізником (експедитором) та вантажем.
Так, між ТОВ "Баваро Трейд", іменованим, як клієнт, та ТОВ "Лімертін Карго Делівері", іменоване як експедитор, укладено договір №01032020-2 від 01 березня 2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, за змістом якого ТОВ "Лімертін Карго Делівері" зобов'язується перед ТОВ "Баваро Трейд" за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великовантажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки товару.
При цьому, відповідно до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2004 року №1955-IV перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;
З огляду на викладене, довід скаржника щодо відсутності у експедитора ТОВ "Лімертін Карго Делівері" права визначати умови перевезення, у т.ч. вартість перевезення спростовується вищенаведеним.
Разом з тим, колегія суддів вказує, що FOB (...namedportofshipment) англ. FreeOnBoard, або Франко борт (...назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2000, 2010 та 2020 означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.
За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що страхування при FOB є зоною відповідальності покупця (позивача), якщо він вважає, що це потрібно.
Разом з тим, контрактом від 13 грудня 2019 року №20191213 не передбачено падання документів зі страхування товару покупцю.
Правила Інкотермс 2010 також не передбачають обов'язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не було). Надання вказаних документів митним органам України не передбачено також і міжнародними документами з митної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року по справі №821/408/18.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо доводів митного органу про те, що платіжне доручення №37 від 06 серпня 2020 року не містить відмітки «Проведено банком», колегія судді зазначає наступне.
Відповідно до п.3.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком уповноваженого банку. Таким чином, не підтверджено ціну, яка фактично сплачена за товар.
Вказані обставини стосуються лише платіжних доручень переданих банку у паперовому носії. У випадку ж позивача платіж здійснено за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-Інтернет-банк».
Так, відповідно до п.1.4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ примусове списання та арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28 липня 2008 року №216 Платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо (якщо не визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником).
Відповідно до п.10.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21 січня 2004 року, під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи.
Пунктом 10.11 Інструкції визначено, що банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження платника списання коштів з його рахунку, оформляє розрахунковий документ, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахунок коштів.
Так, позивачем надано до митного органу електронний розрахунковий документ, а відтак зазначена підстава для коригування митної вартості є незаконною.
Крім того, колегія суддів зауважує, що рахунок - фактура (інвойс) - у міжнародній комерційній практиці документ, який надається продавцем покупцю і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони постачаються покупцю, формальні особливості товару (колір, вагу та ін..), умови поставки та відомості про відправника та отримувача. При цьому, форма вказаного документу не затверджена ні міжнародним законодавством, ні законодавством України.
Перелічені вище документи були надані декларантом при митному оформленні товару, що не заперечувалось представником відповідача, а тому вищевказані обставини, на думку колегії суддів, не повинні були створювати у митного органу сумнів у достовірності відомостей, які містять вказані документи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість доводу відповідача про те, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують оплату товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
З урахуванням того, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.
З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "БавароТрейд".
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат згідно вимогст.139 КАС України не передбачено.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баваро Трейд" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 04.02.2021 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.