П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2404/20
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області, за участю третьої особи - Комунального підприємства "Послуги-2", про стягнення податкового боргу
Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Березнегуватської селищної ради (далі - відповідач), за участю третьої особи - Комунального підприємства "Послуги-2", про звернення стягнення податкового боргу з Комунального підприємства Березнегуватської селишної ради "Послуги-2" на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно, шляхом стягнення з Березнегуватської селищної ради Миколаївської області податкового боргу Комунального підприємства "Послуги-2" у розмірі 602032,60грн.
Позивач обґрунтував позов тим, що Комунальне підприємство "Послуги-2" є платником податків та має борг перед бюджетом України. Сума боргу комунального підприємства складає 602 032,60грн., що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків КП "Послуги-2".
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - в задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДПС у Миколаївській області, звернулося до адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи. Податковим органом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в позові та були предметом розгляду судом першої інстанції.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Послуги-2" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 12.11.2008р., про що міститься запис № 15041020000000648, та є платником податків і зборів.
Комунальне підприємство "Послуги-2" є комунальним підприємством, засновником якого є Березнегуватська селищна рада, а власником - територіальна громада селища Березнегувате Миколаївській області.
З матеріалів справи слідує, що за КП "Послуги-2" рахується податковий борг у сумі 602032,60грн., з якого: податок на доходи фізичних осіб - 551 184,27грн., військовий збір - 41 199,03грн., податок на додану вартість - 9 649,30грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-6).
Фактичною підставою для звернення ГУ ДПС у Миколаївській області до відповідача про стягнення податкового боргу у загальній сумі 602032,60грн., стали обставини несплати КП "Послуги-2" цієї суми податкового боргу, яка виникла за наслідками прийняття податкових повідомлень-рішень контролюючим органом із плати податку на доходи фізичних осіб (податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 р. № 00027261306), штрафні санкції (податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 р. № 00027241306), військовий збір (податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 р № 00027251306), та внаслідок самостійного узгодження цим підприємством сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість ( податкові декларації №№ 9130445776, 9156920061, 0048095105, 9186594894, 9213749373).
На адресу комунального підприємства контролюючим органом була направлена податкова вимога: від 06.05.2019р. № 17768-51 на суму 592 893,30 грн.
Листом від 13.05.2019 р. КП "Послуги-2" повідомило контролюючий орган про неможливість сплати боргу у зв'язку з відсутністю коштів та про неможливість надання майна для реєстрації податкової застави. Оскільки розпорядником такого майна є Березнегуватська селищна рада.
24.07.2019 р. ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до Березнегуватського селищного голови про виділення коштів на сплату податкового боргу в порядку ст. 96 ПК України.
Відповідь на дане звернення відповідачем не надано та позивачем не отримано.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що контролюючий орган не здійснив дії, що згідно норм ПК України передують зверненню до суду із позовом про стягнення боргу, а саме: позивачем не надано до матеріалів справи доказів звернення контролюючого органу до суду на погашення боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у заставі.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з підстав їх передчасності.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 95.1 ст. 95 цього Кодексу встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств встановлено статтею 96 ПК України, якою визначено алгоритм дій контролюючих органів щодо забезпечення погашення такого боргу.
Відповідно до пункту 96.1 ст. 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Згідно з пунктом 96.3 цієї статті відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Зміст вищенаведених норм ПК України свідчить, що обов'язок контролюючого органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді від такого органу місцевого самоврядування. При цьому лише за умови, що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України, може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Отже, передумовою звернення контролюючого органу до органу місцевого самоврядування (органу виконавчої влади) у порядку ст. 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу.
Аналіз положень статті 96 ПК України дає підстави для висновку, що контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів на сплату податкового боргу такого платника. Тому, податковий борг комунального підприємства згідно зі статтею 96 ПК України підлягає стягненню з органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, що спростовує доводи апелянта стосовно пред'явлення позову до неналежного відповідача по справі, яким він себе вважає.
Крім того, судом першої інстанції не було встановлено обставин щодо дотримання контролюючим органом цієї процедури, на що і звертає увагу колегія суддів. Тоді, як ці обставини входять до предмету доказування при розгляді позову про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство.
Отже, встановивши, що ГУ ДПС у Миколаївській області не вживало заходів щодо виявлення майна та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу, колегія суддів дійшла висновку про те, що недотримання позивачем, встановленого статтею 96 ПК України, порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства, виконання вимог якого є обов'язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, унеможливлює задоволення адміністративного позову.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 9 частини 4 КАС України.
Колегія суддів також не погоджується з твердженням суду стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Березнегуватської селищної ради з поданням щодо прийняття відповідачем одного з рішень визначених п.96.1 ст.96 ПК України, оскільки, як було зазначено вище, у справі наявний лист - звернення ГУ ДПС у Миколаївській області 24.07.2019 р. № 1959/14-29-51-07-07 ГУ ДПС у Миколаївській області до Березнегуватського селищного голови про виділення коштів на сплату податкового боргу в порядку ст. 96 ПК України / а.с. 30/.
Решта доводів та заперечень сторін у справі висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області, за участю третьої особи - Комунального підприємства "Послуги-2", про стягнення податкового боргу - змінити.
Мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 04.02.2021р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.