П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2934/20
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Місце ухвалення: м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Градовського Ю.М.
при секретарі - Черкасовій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року по справі за позовом Приватного підприємства "Наса" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
У жовтні 2020 року ПП "Наса" звернулося до адміністративного суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.09.2020 року №/2020/000218/1.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що митним органом без належного обґрунтування, із формальних підстав відмовлено у митному оформленні товару з підстав розбіжності у розмірі митної вартості. Позивач вважає, що митниця в оскаржуваному рішенні не навела достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 29.09.2020 року № UA508040/2020/000218/1.
Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 2718,82 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права при неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність невідповідностей, а саме у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 24.07.2020 № 2020050611-4 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Крім того, декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: страхові документи, митну декларацію країни експорту, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, додаткові угоди до контракту. Ненадання документів унеможливило визнати заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом, у зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом встановлено, що 04 липня 2017 року між ПП "Наса" (Покупець) та "NANJING JHQ IMPORT AND EXPORT CO. LTD" (Продавець) укладено контракт № СН-UA-17/07/04 на продаж товару. Умови поставки - CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс-2010". Транспортування товару - морем в контейнері.
На виконання умов контракту Продавцем поставлено Покупцю товар - вироби з гуми: профіль (ущільнювач) з пористої гуми з клейкою поверхнею з однієї сторони, в рулонах, загальною кількістю 5706 рулонів.
29 вересня 2020 року ПП "Наса" подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № UА508040/2020/009102. Митна вартість товару, визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), - 9550,40 доларів США.
Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: пакувальний лист від 24.07.2020 року б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 24.07.2020 року № 2020050611-4; коносамент від 11.08.2020 року № ; автотранспортну накладну від 28.09.2020 року № 0177; декларацію про походження товару від 24.07.2020 року № 2020050611-4; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.07.2020 року № 21; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.06.2018 року б/н; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.12.2018 року б/н; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.07.2020 року б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 04.07.2017 року № СН-UA-17/07/04.
За результатами перевірки МД № UА508040/2020/009102 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення від 29.09.2020 року, відповідно до якого, на підставі статті 53 МК України, митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: 1) за наявності платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимог митного органу 29 вересня 2020 року ПП "Наса" додатково надано прайс-лист, комерційну пропозицію, та повідомлено про відсутність будь-яких інших документів.
В результаті митну вартість товару вищезазначеної декларації було скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000218/1 від 29.09.2020 року та оформлено картку відмови № UA508040/2020/00466 від 29.09.2020 року.
Так, у зазначеному рішенні митним органом зауважено на тому, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані документи містять розбіжності, а саме:
- у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 24.07.2020 року № 2020050611-4 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця;
- поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF "PIVDENNYI", відповідно до Іноктермс 2010. Згідно з ч.2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалось страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхуання має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий полюс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування не надано;
- додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців;
- відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Крім того на вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, для ідентифікації ввезеного товару;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- додатки до зовнішньоекономічного контракту у разі їх наявності;
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертиними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- митну декларацію країни експорту.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, ПП "Наса" звернулося до суду із позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення імпортованого товару документи не містили розбіжностей, чітко ідентифікували товар та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже містили у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не давали підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав для прийняття рішення про коригування вартості товару, на думку митного органу, є те, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 24.07.2020 р. № 2020050611-4 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність таких доводів митниці, оскільки декларантом до контракту №CH-UA-17/07/04 було подано специфікацію від 24.07.2020 року № 21 (а.с.31), в якій кількість, ідентичність та ціна товару відповідає з рахунком-фактурою від 24.07.2020 р. № 2020050611-4, пакувальному листу до зазначеного інвойсу (а.с.292) та комерційному інвойсу (а.с.30), які у сукупності свідчать про необґрунтованість сумніву митниці щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що в даному випадку відсутність посилання на контракт не впливає на митну вартість товару та не спростовує митну вартість визначену декларантом.
Враховуючи, що у вище згаданої Специфікації № 21 є посилання на банківські реквізити продавця, доводи митниці в обґрунтованість прийняття рішення про коригування митної вартості про те, що в наданому до митного оформлення інвойсі відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар, не є аргументованими.
Щодо твердження митного органу про не надання страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, то як свідчать матеріали справи та визнається відповідачем, поставка товару відбувалася згідно правил Інкотермс 2010 на умовах СІF.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування.
Отже, положеннями Правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 передбачено, що страхування здійснює виключно продавець, тому страхові платежі оплачені постачальником товару і не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості, оскільки вони вже є частиною ціни.
Що ж стосується твердження митниці про те, що наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, то колегія суддів вважає їх безпідставним, оскільки прайс-лист є лише пропозицією щодо вартості товару, а конкретна його ціна визначається сторонами та обумовлюється відповідним інвойсом, сумніви неповні та/або недостовірні щодо якого та відповідних платіжних документів у митного органу не виникло.
Ще одна обставина, яка на думку митного органу, впливає на митну вартість товарів, зазначена у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а саме: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Проте, судова колегія вважає такі посилання митниці безпідставними, оскільки митним органом не наведено обставин та не надано доказів, яким чином документи, які були надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Окрім того, у відповідності до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 цього кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4.09.2018р. у справі за №814/2659/16, від 24.01.2019р. у справі за №804/3893/17.
Зауваження митниці щодо відсутності митної декларації країни експорту є необґрунтованим та таким, що суперечить положенням митного законодавства, зокрема частині другої статті 53 МК України, якою передбачено перелік документів, які подаються декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості, і декларацію країни експорту у цей перелік не включено.
Також, колегія суддів відхиляє доводи митниці на те, що декларантом не надано на вимогу митниці висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки зазначені документи не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортовано товару, а тому не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, митним органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як твердження Митниці про те, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також містяться розбіжності, спростовано наявними в матеріалах справи доказами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів 29.09.2020 року № UA508040/2020/000218/1
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки покладені в основу оскаржуваного рішення. Ці висновки були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна правова оцінка.
Підсумовуючи вище викладені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 04 лютого 2021 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: Ю.М. Градовський