П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1257/20
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кравця О.О.
судді -Домусчі С. Д.
судді - за участю секретаряКоваля М.П. Юрчак М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року по справі № 420/1257/20, прийнятого у порядку письмового провадження у складі судді Бутенко А.В. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
14 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області , в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 26 від 07.02.2020 р., про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», прийняти рішення відносно ОСОБА_1 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 26 від 07.02.2020 р., про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язане Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням висновків суду.
II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права та просило його скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що з 02.09.2017 до 23.02.2020 (майже 3 роки) позивач не звертався за міжнародним захистом та більш того, з 14.09.2018 до моменту звернення (23.02.2020) майже 2 роки перебував на території України ,у якості нелегального мігранта. А також, звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України в Одеській області не обумовлене потребою у міжнародному захисті, а в свою чергу, пов'язане лише з бажанням легалізації власного перебування на території України та подальшого документування
Заявлена позивачем інформація носить загальний характер і не містить відомостей про події переслідувань та утисків на батьківщині її особисто або членів його сім'ї за політичною, релігійною чи іншими ознаками.
III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.01.2021 року.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, сторони до судового засідання не з'явились, враховуючи вимоги постанови КМУ від 11.03.2020, № 211 “ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (в редакції Постанови КМУ від 20.05.2020 року № 392), строк карантину продовжено до 22 червня 2020 року, відповідно до ст.311 КАС України апеляційний суд продовжує розгляд справи без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.4 ст.229 КАС України.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав
IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин ОБГ (Палестина), проживав в Секторі Газа.
Позивач 02.09.2017 року вибув з Палестини на автобусі до Єгипту, звідки авіарейсом Єгипет (Каїр) Стамбул (Туреччина) Бориспіль (Україна) на підставі паспортного документу серії 3183784 та оформленої візи типу «Д» № У 03057723.
З вересня 2017 року навчався на підготовчому факультеті Української медичної стоматологічної академії м. Полтави. У 2018 році зарахований на перший курс академії.
На даний момент позивач відрахований з академії, у зв'язку із несплатою коштів за навчання.
На період навчання у позивача була наявна посвідка на тимчасове проживання, яка наразі анульована.
У поясненнях про причини виїзду з країни громадянської належності позивач вказав, що приїхав до України з метою навчання. На даний момент позивач не може повернутися на Батьківщину, оскільки його розшукують представники радикальної організації «Хамас», які вже арештували його батька та старшого брата, які вважаються активними членами «Руху за звільнення ОСОБА_2 ».
23.01.2020 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про звернення за захистом в Україні.
10.02.2020 року позивач отримав Повідомлення № 5/1-50 від 07.02.2020 р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі Наказу № 26 від 07.02.2020 р. у відповідності з яким на підставі п.6 статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (надалі за текстом - Закон) Позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Нормативно-правовим актом, який визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, є Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Відповідно до п.1 ч.1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року №3671-VI (далі Закон України №3671-VI), біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
За приписами п.13 ч.1 статті 1 Закону України №3671-VI, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Згідно ч.ч.1 та 2 статті 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до ч.1 статті 7 Закону України №3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.
За змістом частини 1 статті 8 Закону України №3671-VI протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.
Працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
За змістом частин 11 та 12 статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою.
Згідно ч. 5 статті 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Як передбачено ч.2 статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Відповідно до п. 2.1 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які затвердженні наказом МВС України №649 від 07.09.2011 року, уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту або її законний представник, у випадках, передбачених Законом:
а) встановлює особу заявника;
б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків;
г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача;
ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону (3671-17) порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);
е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
є) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 2 Протоколу N 4, якою у відповідній частині передбачено наступне:
"1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
3. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
4. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві".
Стаття 2 § 2 Протоколу № 4 гарантує кожному право залишати будь-яку країну, щоб переїхати до будь-якої іншої країни на власний вибір, куди його можуть пустити. (див. цитоване рішення Peltonen, стор. 43, і цитовані рішення Baumann, §§ 62-63, Napijalo, §§ 69-73, і Nalbantski, § 61). Тож слід встановити, чи таке порушення було «передбачене законом», переслідувало одну чи кілька законних цілей, визначених статтею 2 § 3 Протоколу № 4, і чи воно було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї або цих цілей. (див.п.30 рішення у справі «STAMOSE ПРОТИ БОЛГАРІЇ» (Заява № 29713/05)від 27 листопада 2012 року, яке набуло статусу остаточного 27.02.2013 р.)
Директива Ради Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту» від 29.04.2004 № 8043/04 містить наступні фактори, які повинні досліджуватись з наведеного вище питання: реальна спроба обґрунтувати заяву; надання усіх важливих фактів, що були в розпорядженні заявника та обґрунтування неможливості надання інших доказів; зрозумілість, правдоподібність та несуперечливість тверджень заявника; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше; встановлено, що заявник заслуговує на довіру.
Згідно Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іноземець, який законно проживає на території держави, не може бути висланий за її межі інакше ніж на виконання рішення, прийнятого відповідно до закону, і повинен мати можливість:
a) наведення доводів проти свого вислання;
b) перегляду своєї справи;
c) представлення з цією метою перед компетентним органом або перед особою чи особами, призначеними цим органом (стаття 1).
Згідно з положеннями Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання; наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: расової належності, релігії, національності (громадянства), належності до певної соціальної групи, політичних поглядів; неможливість або небажання особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
Положення цієї Конвенції не поширюються на тих осіб, щодо
яких є серйозні підстави вважати, що вони:
a) вчинили злочин проти миру, військовий злочин або злочин проти людяності, як це визначено в міжнародних актах, укладених з метою вжиття заходів щодо подібних злочинів;
b) вчинили тяжкий злочин неполітичного характеру за межами країни, яка надала їм притулок, і до того, як вони були допущені до цієї країни як біженці;
c) винні у вчиненні дій, які суперечать цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.
Ст.1 Згідно Розділу 1 Цілі та Принципи Статуту ООН
Організація Об'єднаних Націй має на Меті:
1. Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або розв'язання міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру.
2. Розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру.
3. Здійснювати міжнародне співробітництво в сфері розв'язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру й у заохоченні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.
Відповідно до пунктів 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісару ООН у справах біженців( надалі - Керівництво) ,особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
Пунктами 66 та 195 Керівництва передбачено, що для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення достатньо обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками. У кожному окремому випадку усі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, а потім особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця (перевіряючий), повинна оцінити усі доводи та достовірність тверджень заявника.
Згідно з Позицією УВКБ ООН “Про обов'язки та стандарти доказів у біженців” 1998 року, факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного, які можуть бути як усні, так і документальні.
Згідно п.10, 11.вказаної Позиції неспроможність надати документальне свідчення на підкріплення усного твердження не повинно заважати прийняттю позитивного рішення, якщо таке твердження відповідає відомим фактам і загальний рівень правдоподібності заявника високий. Правдоподібність вважається встановленою, якщо заявник представив у своїй заяві історію, що є логічно послідовною та вірогідною, не суперечить загальновідомим фактам, і таким чином, на основі балансування ймовірностей їй можна вірити.
Приписами п.5 ст.4 Директиви Ради Європейського Союзу "Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається" від 27 квітня 2004 року № 8043/04 (надалі - Директива № 8043/04) передбачено, що заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: - заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; - усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів; - твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою; - заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
Відповідно до положень ст.15 Кваліфікаційної Директиви ЄС 2011/95/EU серйозна шкода включає в себе:
- смертну кару або приведення її у виконання;
- тортури, нелюдське, або принизливе поводження чи покарання для заявника в країні походження;
- серйозна і індивідуальна загроза життю цивільних осіб через загальнопоширене насильство в ситуації міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів.
ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ПРАВ ЛЮДИНИ У КРАЇНІ ПОХОДЖЕННЯ.
Назва статті: Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Інформація про країну походження по ситуації в секторі Газа, в тому числі щодо обмежень на виїзд і повернення, 23 лютого 2018, доступ за наступною адресою: https://www.refworld.org.ru/docid /5b4ca5dc4.html [остання дата доступу 4 січня 2021]]
Повідомляється, що ситуація з правами людини в секторі Газа погіршується. За повідомленнями, жителі сектора Газа стикаються з рядом порушень прав людини і зловживаннями в правозахисній сфері, переважно внаслідок методів Ізраїлю, які зачіпають сектор Газа, і порушень з боку влади ХАМАС. Згідно з доповідями, порушення прав людини і зловживання в правозахисній сфері відбуваються в основному в атмосфері безкарності. В цьому розділі основна увага приділяється порушень прав людини, здійснених владою ХАМАС, а також, в деякій мірі, іншими недержавними суб'єктами в секторі Газа, в ставленні до палестинського населення сектора Газа.
Повідомляється, що цивільні особи піддаються порушенням прав людини з боку влади ХАМАС, включаючи переслідування, довільні арешти і затримання, в тому числі утримання під вартою без зв'язку із зовнішнім світом і тривале попереднє ув'язнення; тортури та інші форми жорстокого поводження; а також судові розгляди, які не відповідають міжнародним стандартам справедливого судового розгляду.
Крім того, ООН і правозахисні організації висловили занепокоєння з приводу застосування смертної кари і того факту, що судові процеси, особливо у військових судах, по всій видимості, не відповідають мінімальним стандартам справедливого судового розгляду. Як повідомляється, страти регулярно проводяться з порушенням відповідних міжнародних норм і палестинських законів. Повідомляється, що центри утримання під вартою переповнені і люди в них містяться в незадовільних умовах, а в деяких установах застосування тортур і жорстокого поводження, як повідомляється, призвело до випадків смерті.
За повідомленнями, особи, (сприймаються як) критикують владу і опозиційні владі ХАМАС, в тому числі активісти, (сприймаються як) партнери і прихильники конкуруючих політичних організацій, особи, підозрювані в співпраці, правозахисники і журналісти особливо схильні до свавільних арештів, затримання та інших порушень . У деяких випадках, як повідомляється, люди також піддавалися нападам через діяльність членів своєї сім'ї. Крім того, влада ХАМАС обмежують права на свободу слова (в тому числі в Інтернеті) і зборів та іноді вдаються до надмірного використання сили для розгону протестуючих і арештів учасників і організаторів демонстрацій.
Організації, пов'язані з ФАТХ, а також групи із захисту прав жінок стикаються з труднощами в роботі. За повідомленнями, різні збройні угруповання, присутні в секторі Газа, від угруповань, пов'язаних з ХАМАС, до екстремістських ісламістських угруповань, які присягнули на вірність ісламському державі Іраку і Сирії (ІГІС), також здійснюють порушення прав людини, включаючи викрадення, тортури і жорстоке поводження, а також позасудові страти.
Назва статті: ІНФОРМАЦІЯ_2 ' in progress
Сайт: https://www.middleeasteye.net/news/hamas-leader-confirms-deal-break-gaza-blockade-progress- НОМЕР_1
Дата: ІНФОРМАЦІЯ_3
(неофіційний переклад): ОСОБА_3 каже, що для досягнення згоди може знадобитися два місяці, проте переваги перемир'я з Ізраїлем можна побачити в анклаві вже в жовтні.
Переговори про перемир'я, які можуть суттєво змінити умови життя в секторі Газа, ведуться в четвер, заявив лідер "Хамасу" в блокадному анклаві, але завершення угоди може зайняти деякий час.
ОСОБА_3 заявив, що керівництво групи прийняло рішення вжити заходів для припинення більш ніж десятилітньої блокади Газа та обміну пропозиціями, але підписання остаточної угоди про перемир'я може зайняти два місяці.
Непрямі переговори між " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та Ізраїлем можуть означати відкриття вільного перетину кордону з сектора Газа та морського шляху на Кіпр в обмін на припинення всіх нападів з обложеного анклаву, повідомляють джерела "Хамасу" на Близькому Сході.
Сінвар заявив, що палестинці в Газі можуть почати бачити вплив угоди на їх повсякденне життя до середини жовтня ...
Назва статті: Ізраиль та ХАМАС уклали перемир'я - СМИ
Caйт:https://gordonua.com/news/worldnews/izrail-i-hamas-zaklyuchili-peremirie-502845.html
Дата:13.11.2018
(неофіційний переклад):Єгипет виступив посередником при переговорах про перемир'я Ізраїлю з палестинським угрупуванням ХАМАС і іншими збройними формуваннями, пише Associated Press.
Після двох днів інтенсивних бойових дій 13 листопада палестинське угруповання ХАМАС та інші збройні формування в секторі Газа погодилися на перемир'я з Ізраїлем, посередником виступить Єгипет. Про це пише агентство Associated Press.
Джерело агентства повідомив, що реакція Ізраїлю буде залежати від подальшого розвитку ситуации.
Увечері 12 листопада Армія оборони Ізраїлю завдала удару по цілях в секторі Газа у відповідь на масований ракетний обстріл ізраїльської території. В результаті ракетної атаки по Ізраїлю 12 листопада були поранені 13 осіб. Масований ракетний наліт став відповіддю ХАМАС на рейд ізраїльського спецназу в сектор Газа 11 листопада. У перестрілці загинули четверо палестинських бойовиків і підполковник Армії оборони Ізраїлю.
Назва статті: Germany's Merkel insists on two-state solution in Israel-Palestine conflict
Сайт: ІНФОРМАЦІЯ_5
Дата: ІНФОРМАЦІЯ_6
(неофіційний переклад): ОСОБА_4 закликала у четвер вирішити двостороннє рішення ізраїльсько-палестинського конфлікту, навіть якщо цю мету "все важче досягти".
Виступаючи разом з президентом ОСОБА_5 у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заявила, що палестинці та ізраїльтяни повинні мати можливість жити пліч-о-пліч у мирі та безпеці.
Німеччина, як найбільший двосторонній міжнародний донор палестинських територій, продовжить підтримувати економічний розвиток та зміцнення громадянського суспільства, сказала
ОСОБА_8 заявив, що палестинці готові домовитись про рішення двох держав у межах кордонів 1967 року, але він критикував президента США Дональда Трампа за те, що він став на бік Ізраїлю з таких питань, як статус Єрусалиму, біженців, кордонів та населених пунктів.
Палестинці припинили відносини зі Сполученими Штатами і більше не розглядають Вашингтон як нейтрального арбітра.
Німеччина, з іншого боку, доклала зусиль для підтримки багатостороннього підходу замість одностороннього нав'язування, заявив ОСОБА_9 .
"Тому ми вимагаємо, щоб переговори потрапляли під міжнародну сферу", що складається з квартету європейських держав та арабських держав для керівництва переговорами між ізраїльтянами та палестинцями, заявив ОСОБА_9 .
Назва статті: Ізраїль пом'якшив блокаду сектора Газа
Сайт: https://www.ukrinform.ru/rubric-world/3091557-izrail-smagcil-blokadu-sektora-gaza.html
Дата: 02.09.2020
(неофіційний переклад): Ізраїль прийняв рішення дещо послабити блокаду сектора Газа, дотримуючись умов угоди про припинення вогню з ХАМАСом.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу з посиланням на Сіньхуа.
"У службах безпеки Палестини розповіли, що Ізраїль відкрив комерційний пункт перетину кордону ОСОБА_10 і дозволив постачання в анклав пального та інших важливих товарів", - пише ОСОБА_11 .
Читайте також: Іран звинуватив ОАЕ в зраді "ісламського світу" через угоди з Ізраїлем
Відзначається, що Ізраїль пропустив у Палестину вантажівки з товарами і бензовози, скасувавши заборону, що діяла 20 днів.
"Після загострення протистояння між ХАМАСом та Ізраїлем, ОСОБА_12 посилив свої заходи стосовно сектора Газа, щоб змусити ХАМАС припинити запускати запальні повітряні кулі та саморобні снаряди на південь Ізраїлю", - йдеться в матеріалі.
Читайте також: Ізраїль завдав удару по позиціях "Хезболли" в Лівані
Додамо, що ОСОБА_13 також заборонив риболовлю поблизу сектора Газа, а також доставки будівельних матеріалів та інших видів продукції, за винятком продуктів харчування і ліків.
"Джерела розповіли ОСОБА_11 , що після дозволу на доставку в Газу пального, єдина електростанція почне роботу після того, як виробництво електроенергії для більш 2 млн жителів анклаву було припинено 16 серпня", - робить висновок Сіньхуа.
Нагадаємо: укласти угоду про припинення вогню між Ізраїлем і сектором Газа допоміг ОСОБА_14 .
Назва статті: ХАМАС заявив про досягнення перемир'я з Ізраїлем
Сайт:https://iz.ru/1055151/2020-09-01/khamas-zaiavil-o-dostizhenii-peremiriia-s-izrailem
Дата: ІНФОРМАЦІЯ_7
(неофіційний переклад): Палестинський рух ХАМАС і влада Ізраїлю досягли угоди про перемир'я, повідомила в понеділок, 31 серпня, прес-служба палестинських радикалів.
«Після раунду діалогів за посередництва представника Катару, посла ОСОБА_15 було досягнуто згоди про стримування ескалації», - йдеться в заяві.
Відзначається, що в рамках домовленостей сторони оголосять про низку проектів, спрямованих на пом'якшення наслідків пандемії коронавируса на території сектора Газа.
У серпні Ізраїль і ХАМАС кілька разів обмінювалися ударами. Так, 18 серпня в армії Ізраїлю заявили, що палестинські радикали з сектора Газа випустили ракету по ізраїльській території. В результаті нападу ніхто не постраждав.
20 серпня ізраїльські винищувачі завдали ударів по об'єктах ХАМАС в секторі Газа у відповідь на запуск куль з вибухівкою.
У ніч на 22 серпня палестинські військові запустили у бік Ізраїлю ракету. Відповіддю ізраїльської армії став обстріл з танків по військовим посадам радикалів.
Назва статті: ХАМАС і ФАТХ проводять в Каїрі прямі переговори про остаточне примирення
Сайт: ІНФОРМАЦІЯ_8
Дата: 17.11.2020
(неофіційний переклад): ОСОБА_16 , 17 листопада. / ТАСС /. Делегації палестинських рухів ХАМАС і ФАТХ почали в понеділок в Каїрі за єгипетського посередництва прямі переговори з метою подолання багаторічного розколу і досягнення остаточного примирення. Про це повідомив ТАСС єгипетський дипломатичне джерело.
"В рамках наших зусиль Єгипту щодо припинення палестинського розколу делегації рухів ФАТХ і ХАМАС знаходяться в Каїрі з тим, щоб домовитися про остаточне примирення, а також узгодити з усіма палестинськими фракціями питання, що стосуються проведення виборів в законодавчу раду (парламент), потім президентських виборів і обрання Національної ради ", - сказав співрозмовник агентства.
За його словами, делегацію ФАТХ очолює виконавчий секретар Центрального комітету руху ОСОБА_17 , а емісари ХАМАС на чолі з заступником голови політбюро руху Салехом аль-Аруру представлені членами керівництва як з контрольованого їм сектора Газа, так і з-за кордону. "Підготовка до прямих переговорів велася з кінця вересня, коли ОСОБА_18 спочатку відвідали представники ФАТХ, а потім і політбюро ХАМАС, - вказало джерело. - Ми сподіваємося досягти консенсусу між палестинцями, але найголовніше - реалізувати його на місцях, покласти край стану розколу і об'єднати їх ряди у відповідь на спроби відсунути палестинське питання на задній план ".
Після силового захоплення ХАМАС сектора в липні 2007 року палестинська автономія виявилася розколота на дві частини - на Газу під керівництвом ісламістів і Західний берег на чолі з легітимною з точки зору світової спільноти адміністрацією ОСОБА_19 . З тих пір відносини між ворогуючими фракціями залишалися вкрай напруженими, а всі спроби примирити їх протягом останніх років так і не принесли відчутних результатів.
Заклики до міжпалестинського єдності знову активно зазвучали після запропонованої президентом США Дональдом Трампом разом з прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху на початку 2020 роки так званої угоди століття - плану мирного палестино-ізраїльського врегулювання. Палестинські фракції порахували його прелюдією до ліквідації палестинського питання.
Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
Апеляційний суд вважає, що у заяві про надання статусу біженця заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява, а єдиним критерієм для набуття міжнародного захисту особою є наявність у неї обґрунтованих побоювань у разі повернення до країни громадянської належності: стати жертвою переслідувань за однією чи кількома ознаками, наведеними у Конвенції про статус біженців 1951 року та у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ” або зазнати серйозної шкоди, пов'язаної з умовами, зазначеними у статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кваліфікаційній Директиві ЄЄ 2011/95/ЕU, та пункті 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного суду від 14.03.2018 року по справі 820/1502/17,
Інформація по країні походження сама по собі не може бути підставою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу біженця особам, які прибули до України та звернулись із такою заявою або визнання особою, що потребує додатково захисту, без наявності передбачених на це законодавством підстав щодо конкретної особи, яка звернулась за захистом.
Керівництвом з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН надано загальний аналіз поняття «цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань». Цей критерій складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона психічний стан, який пов'язаний із характеристикою особистості заявника, а тому, зазначається, що висновок про стан у країні-походження не є визначальним. Під впливом суб'єктивної оцінки ситуації, що склалась навколо, особа вирішила покинути країну і стала біженцем. Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.
Як вірно встановлено судом 1-ої інстанції , під час звернення із заявою про звернення за захистом в Україні ОСОБА_1 зазначив, що основною причиною неможливості повернення до країни походження є побоювання бути арештованим представниками радикального руху «Хамас» через те, що батько та брат є активними учасниками «Руху за звільнення ОСОБА_2 » та які з 2018 року знаходяться під арештом.
Разом з тим, за результатами аналізу матеріалів особової справи позивача неможливо також визначити жодні обставини або конкретні елементи, які б могли вказувати на наявність обґрунтованих побоювань переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця у випадку повернення на територію країни попереднього постійного проживання, а саме :
- позивач ніколи не був членом жодних політичних, релігійних, громадських або військових організацій на території країни попереднього постійного проживання (арк. 4-5 анкети від 24.01.2020), не займався активістською, громадською або протиправною діяльністю (арк. 8 протоколу співбесіди від 28.01.2020) на території країни попереднього постійного проживання;
- позивач ніколи не був учасником міжрелігійних та/або міжетнічних конфліктів (арк. 4 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020).
- у позивача не виникало проблем з налагодженням соціальних зав'язків з цивільним населенням на території країни попереднього постійного проживання (арк. 6 протоколу співбесіди від 28.01.2020), що створює можливість для адаптації у випадку повернення на територію Палестини;
- під час проживання на території країни попереднього постійного проживання позивач мав можливість вільного доступу до лікарень, державних та комерційних установ (арк. 6 протоколу співбесіди від 28.01.2020);
- ані у позивача, ані у його близьких родичів ніколи не виникало проблем з палестинською владою (арк. 4 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020);
- по відношенню до позивача не висувались офіційні обвинувачення на території країни попереднього постійного проживання (арк. 4 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020), позивач не притягався до кримінальної відповідальності, по відношенню до нього не застосовувались заходи адміністративного примусу (арк. 4-5 анкети від 24.01.2020), у позивача не виникало проблем з оформленням проїзного документа (арк. 7 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020), що вказує на відсутність жодних проблем або конфліктів з палестинською владою, можливістю налагодження належних соціальних зав'язків на території країни походження;
- позивач мав би можливість безперешкодного вступу та подальшого навчання у виші на території країни попереднього постійного проживання, однак, він мав низькі оцінки внаслідок чого не міг вступити до медичного вишу на Батьківщині (арк. 7 протоколу співбесіди від 28.01.2020);
- позивач не був причетний до інцидентів із застосуванням фізичного насилля, які б були пов'язані з його расовою, національною, релігійною належністю або політичними поглядами (арк. 4-5 анкети від 24.01.2020).
-виїзд позивача до України був обумовлений не загрозою зазнати переслідування або протиправного ставлення, а бажанням здобуття освіти на території України (арк. 1-2 заяви від 23.01.2020 року, арк. 4 анкети від 24.01.2020),
-позивач особисто та безперешкодно звертався до відповідних представництв на території країни попереднього постійного проживання з метою оформлення необхідних для виїзду до України документів, безперешкодно перетнув контрольний пункт пропуску (арк. 3-4 анкети від 24.01.2020).
- позивач при зверненні зазначив, що ним був поданий позов проти організації «ХАМАС» з вимогою термінового звільнення батька та брата (арк. 1 заяви від 23.01.2020), та зазначене значно ускладнить становище позивача у випадку повернення на Батьківщину, однак, в ході подальшого опитування зазначив, що позов до суду був поданий його матір'ю через адвоката, а він лише в телефонному режимі обговорював зміст позову (арк. 8 протоколу співбесіди від 28.01.2020), однак, жодних документальних доказів стосовно подачі позову та відповіді на зазначений позов особою не було надано.
- позивач вказав, що у випадку повернення до Палестини, а саме до Сектору Газу його арештують представники руху «ХАМАС» (арк. 5 протоколу співбесіди від 28.01.2020), але підозри позивача необґрунтовані , не містять чіткої деталізації та спростовуються можливістю повернення до Сектору Газу.
- позивач мав можливість вільного пересування містами, зокрема свій паспортний документ він оформив у м. Рамалла, що свідчить про можливість вільного звернення до представників органів державної влади країни громадянської належності та отримання відповідних послуг на Батьківщині, (арк. 1 анкети від 24.01.2020).
- ані позивач , ані інші члени його родини не постраждали від військових сутичок на території Палестини (арк. 4 додаткового протоколу співбесіди від 07.02.2020).
- твердження позивача про арешт брата та батька є загальними, не деталізованими та не обґрунтованими (арк. 4 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020).
- отримання позивачем української візи у 2017 році на навчання вказують на відсутність елементу його переслідування з боку представників державної влади.
- твердження позивача щодо неможливості повернення до регіону постійного місця проживання через ускладнену соціально-політичну та безпекову ситуації спростовуються усними твердженнями, наданими позивачем під час проведення протоколів співбесід. Так, позивач повідомив, що всі його близькі родичі, а саме: батько, матір та брат проживали постійно у Секторі Газу, районі Хан-Юніс. ані він, ані його родичі місце постійного проживання не змінювали на Батьківщині (арк. 4 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020),родина позивача мала середній рівень життя у Палестині: батько займався адвокатською практикою протягом 25 років, брат працював інженером-будівельником, мати домогосподарка (арк. 6 протоколу співбесіди від 28.01.2020), члени родини позивача не постраждали від військових сутичок в Палестині, мають можливість безперешкодно користуватись державними послугами та сервісами в Палестині (арк. б додаткового протоколу співбесіди від 07.02.2020). Позивач часто підтримує зв'язок зі своєю матір'ю (арк. 7 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020).
- позивач не відмовляється від користування захистом країни походження, про що свідчить звернення до Палестинської національної адміністрації з метою оформлення нового паспортного/проїзного документу.
- опитування позивача свідчить про відсутність будь-яких проблем із ймовірним членством батька та брата у політичній організації «ФАТХ» на Батьківщині, це підтверджується усними твердженнями повідомленими позивачем під час розгляду особової справи з приводу відсутності у членів родини будь-яких проблем із угрупуванням «ХАМАС» (арк. 7 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020), позивач не зазначив інформацію про ймовірні переслідування представниками руху «ХАМАС» близьких родичів (арк. 5 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020), позивач та члени його родини не зазнавали особистого примусового вербування до лав організації «ХАМАС» (арк. 4 дод. протоколу співбесіди від 07.02.2020).
Крім того , на цей час президентом Палестини є ОСОБА_20 , який очолює політичну організацію «ФАТХ».
- позивач з 02.09.2017 до 23.02.2020 (майже 3 роки) не звертався за міжнародним захистом та більш того, з 14.09.2018 до моменту звернення (23.02.2020) майже 2 роки перебував на території України у якості нелегального мігранта, чим порушив вимоги ч. 5 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Таким чином, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта та вважає, що звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України в Одеській області не обумовлене потребою у міжнародному захисті, а пов'язане лише з бажанням легалізації власного перебування на території України.
Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції , що відповідачем у повідомленні про відмову у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту від 07.02.2020 року № 5/1-50, не надано належної уваги та оцінки поясненням позивача про ситуацію, яка склалася після його виїзду у зв'язку з розгортанням збройного конфлікту в країні походження.
За інформацією з країни походження у Секторі Газа існує тривалий збройний конфлікт, який супроводжується обстрілами і бомбардуванням населених пунктів та об'єктів соціальної інфраструктури, і що ситуація в цій країні є іноді небезпечною і складною.
Але останнім часом ,делегації палестинських рухів ХАМАС і ФАТХ почали за єгипетського посередництва прямі переговори з метою подолання багаторічного розколу і досягнення остаточного примирення та відсутні обстріли і бомбардування населених пунктів та об'єктів соціальної інфраструктури.
Апеляційний суд, враховуючи практику ЄСПЛ , інформацію з країни походження ,правову позицію Верховного Суду , доходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, так як відсутні належні ,допустимі, достовірні та достатні докази обставин , з якими пов'язано надання позивачу статусу біженця та/або особи ,що потребує додаткового захисту, в зв'язку із чим, рішення відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою , яка потребує додаткового захисту, оформлене наказом Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області № 26 від 07.02.2020 року є обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до порядку, встановленого Конституцією та законом України, у зв'язку з тим, що позивач перебував на території України нелегально, з порушенням національного законодавства, а саме частини 5 статті 5 закону України «Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відсутні обґрунтовані побоюваня позивача стати жертвою переслідувань, ситуація в країні походження суттєво змінилася , а збройний конфлікт не перебуває у «гарячій» стадії, йдуть перемовини щодо мирного врегулювання.
(2) Висновки апеляційного суду:
З урахуванням викладених та з'ясованих обставин апеляційний суд доходить до висновку, що дійшов висновку, що судом 1-ої інстанції вирішено справу із порушенням норм процесуального та матеріального права ,неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, частково не відповідають обставинам справи, та наявні підстави для задоволення апеляційної скарги , скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.3,8,9,19,26,55,124,129, 129-1 Конституції України, Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року, статтею 2 Протоколу N 4 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,6,7,139, 242, 249, 286, 292, 308, 315, 317,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області -задовольнити , рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - скасувати .
Ухвалити у справі нове судове рішення :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів
Повне рішення складене та підписане 04.02.2021 року
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Коваль М.П. Домусчі С.Д.