П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/94/17
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача -Кравця О.О.
судді - Домусчі С. Д.
судді - Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року по справі № 815/94/17, прийнятого у складі судді Корой С.М., за адміністративним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Лощинівського сільського голови Ізмаїльського району Паскалова Віктора Івановича, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Ізмаїльського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, бездіяльності, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Лощинівського сільського голови Ізмаїльського району Паскалова Віктора Івановича, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просили визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, що виразилася у не забезпеченні публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини в ніч з 27 на 28 серпня 2016 року у с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, визнати протиправними дії Лощинівського сільського голови Ізмаїльського району, що виразилися в публічному оголошенні на зборах мешканців с. Лощинівка про те, що представники ромської національності вчиняють злочини у селі, що їх необхідно виселити, а також у оформленні та оголошені рішення № 1 сходу громадян мешканців села Лощинівка «Про вимогу мешканців села Лощинівка про подальше не проживання представників ромської національності на території с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області», стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області та Лощинівського сільського голови Ізмаїльського району ОСОБА_8 солідарно на відшкодування завданої моральної шкоди по 100000,00 гривень на користь кожного позивача, загальна сума моральної шкоди становить 700000,00 гривень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Лощинівського сільського голови Ізмаїльського району Одеської області щодо оформлення та оголошення рішення № 1 сходу громадян мешканців села Лощинівка «Про вимогу мешканців села Лощинівка про подальше не проживання представників ромської національності на території с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області», в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Лощинівського сільського голови Ізмаїльського району Одеської області щодо оформлення та оголошення рішення № 1 сходу громадян мешканців села Лощинівка «Про вимогу мешканців села Лощинівка про подальше не проживання представників ромської національності на території с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області»; стягнуто з Лощинівського сільського голови Ізмаїльського району Одеської області на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди по 10000,00 гривень кожному; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, що виразилася в незабезпеченні публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини з 27 на 28 серпня 2016 року у с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди по 10000,00 гривень кожному.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Лощинівського сільського голови Ізмаїльського району Паскалова Віктора Івановича, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення моральної шкоди відмовлено.
Постановою Верховного суду від 14.05.2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року в цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду 23 вересня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні №42016160000000782.
Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, та просили її скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні №42016160000000782.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року справу відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача у підготовчому судовому засіданні заявлено усне клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні №42016160000000782.
Вказане клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що обставини, встановлені у рішенні у даній справі матимуть преюдиційний характер для даної справи.
Задовольняючи вказане клопотання суд першої інстанції дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду даної справи №815/94/17 до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні №42016160000000782, а відтак суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника відповідача та зупинити провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні №42016160000000782.
Разом з тим, за правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналіз наведеної норми процесуального закону свідчить про те, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав наявності об'єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, можливе виключно у разі її розгляду саме судом і до ухвалення саме судового рішення у відповідному кримінальному провадженні.
При цьому тлумачення вказаної норми шляхом пов'язування підстав для зупинення провадження в адміністративній справі з необхідністю отримання рішення органу досудового розслідування за результатом досудового розслідування кримінального провадження є помилковим.
Крім того, за змістом частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Спірні правовідносини, позовні вимоги, підстави позову та предмет доказування у цій справі визначеним частиною шостою статті 78 КАС України обставинам, за яких відповідне процесуальне рішення суду у кримінальному провадженні є обов'язковими для адміністративного суду, не відповідає.
Водночас, навіть за умови наявності передбачених указаною нормою обставин, процесуальне рішення органу досудового розслідування не є обов'язковим для адміністративного суду, а відповідні відомості підлягають доказуванню в загальному порядку.
Таким чином, відсутня необхідність зажадати завершення розслідування кримінального провадження з метою встановлення преюдиціальних обставин для цієї справи, адже адміністративні суди мають повноваження для встановлення обставин справи, необхідних для розв'язання конфлікту за цим позовом, і ці обставини не є похідними від результату розслідування відповідного кримінального провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 28 листопада 2018 року по справі №826/6662/15.
Біль того, як вбачається з листа Одеської обласної прокуратури від 13.10.2020 року за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016160000000782 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення “розумний строк” свідчить: в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження [3, 217-219]. Точкою відліку переважно є момент звернення до національного суду з позовом, хоча цей момент може настати і раніше, наприклад, якщо судовому розгляду має передувати попередній обов'язковий розгляд справи адміністративним (виконавчим) органом (рішення у справі “Еркнер і Гофауер проти Австрії”).
Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд виробив у своїй практиці кілька взаємопов'язаних критеріїв: - складність справи;- поведінка заявника;- поведінка судових та інших державних органів; - важливість предмету розгляду для заявника.
ОСОБА_9 тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.
За таких обставин апеляційний суд доходить до висновку, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, порушив норми процесуального права, що призвело до невірного вирішення питання про зупинення провадження у справі та може призвести до порушення ч.1 ст.6 Конвенції та безпідставної довготривалості розгляду справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для скасування ухвали суду 1-ої інстанції, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.8,19, 55,125 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,5,12,14,19,21, 292, 308, 311, 312, 315,320, 321, 322, 325,374 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року - скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повне судове рішення складене та підписане 03 лютого 2021 року.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.