13 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/809/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року (суддя у 1 інстанції Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/809/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200192/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою митного оформлення автомобіля «Opel Meriva-A», 2005 р.в., придбаного позивачем в Німеччині, була подана митна декларація №UA110150/2019/238942 із зазначенням митної вартості в розмірі 900 євро (100 євро становлять транспортні витрати), проте відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товару, за яким збільшена митна вартість до 2752 євро із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС від 17.09.2019 №UA110000/2019/200192/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що транспортний засіб було доставлено представником позивача, а не особисто позивачем, що в свою чергу свідчить про залучення представника та як наслідок є витрати щодо такого залучення, які повинні були включені до складових митної вартості. Таким чином, позивачем не було надано достовірні відомості щодо вартості автомобіля, що і стало підставою для коригування митної вартості. Зазначено, що інспектором для співставлення було обраний транспортний засіб, який найбільш схожий за фізичними характеристиками, ал не являється ідентичним.
В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 31.08.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу OPEL, модель Meriva-A, об'єм двигуна 1364 см3
16 вересня 2019 року позивачем подано митну декларацію №UA11050/2019/238942 з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу марки OPEL Meriva-A, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів - 1364 см3, потужність - 66 кВт.
17 вересня 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200192/2, згідно з яким збільшено митну вартість до 2752 євро із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з означеним позовом.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів, тощо) (ч. ч. 5, 7 ст. 58 МК України).
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч. 4, ч. 5 ст. 55 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст.57 МК України).
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч. 4, ч. 5 ст. 55 МК України).
З аналізу вищевказаних норм, суд дійшов до висновку, що у ч. 2 ст. 53 МК України визначений перелік документів, які можуть бути подані для підтвердження вартості товару, а конкретний перелік документів визначається залежно від умов придбання того чи іншого товару у кожному окремому випадку.
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Так стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не доведено та не надано документів, які б підтверджували фактичну сплату за товар, не надано платіжного доручення (виписки) з банку чи отримання готівкових грошових коштів, то до митного оформлення надано інвойс від 31.08.2019 року на підтвердження придбання транспортного засобу OPEL Meriva-A, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_1 за ціною 800 Євро та зазначено про здійснення оплати готівкою.
Стосовно доводів скаржника, що відповідно до відомостей про транспортні витрати, згідно наданої до митного оформлення ЕМД позивача, вказано, що на доставлення товару декларантом понесено витрати у розмірі 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена, слід зазначити наступне.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованих Міністерством юстиції України 18.06.2012 за N 984/21296 (далі - Правила 599), та ч. 2 ст. 53 МК України на підтвердження транспортних витрат декларантом подаються:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;
- калькуляція - транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється ,3' використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Так, транспортні документи (договір на перевезення та похідні документи або калькуляція транспортних витрат з підтверджуючими документами) до митного оформлення не надавалися, проте в даному випадку транспортний засіб було доставлено представником позивача особисто до кордону України, що свідчить про понесення позивачем витрат на лише на пальне.
Посилання митниці, що позивач також повинен був понести витрати на представника є лише припущеннями та не підтверджуються належними доказами.
Відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Тобто, у випадку самостійної доставки транспортного засобу (власним ходом) на територію України такі документи (транспортні (перевізні)) не обов'язково мають бути в наявності.
Таким чином, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №815/6242/17 з подібними правовідносинами.
Щодо відомостей акта митного огляду від 05.09.2019 №UA205010/2019/123298, складеного за результатами огляду посадовою особою Волинської митниці ДФС, в якому зазначено, що показник одометру автомобіля дорівнює 143366 км, у той час, як в інвойсі зазначено 141236 км, різниця між показниками складає 2130, однак, відповідно до інформації інтернет - ресурсів відстань між м. Monchenglabdach (Німеччина) до п/п “Ягодин-Дорогуск” Волинської митниці ДФС становить 1440,00 км, то обраний маршрут доставлення транспортного засобу до кордону України не закріплений на законодавчому рівні та не зобов'язує декларанта слідувати вичерпним переліком доріг.
За поясненнями позивача, вказана невідповідність виникла внаслідок того, що з моменту придбання транспортного засобу та ввезення його на територію України представник позивача перебував на території Європейського Союзу протягом 5 днів та користувався в цей час автомобілем, чим і обумовлені показники одометра.
Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару та застосування інформації щодо митного оформлення подібного товару, слід зазначити наступне.
Положеннями п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, митна вартість товару ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів, а саме: митній декларації від 11.06.2019 року №UA 110150/2019/226073. Зазначеною декларацією здійснено митне оформлення автомобіля марки OPEL, модель Meriva, з бензиновим двигуном об'ємом 1364 см3. Однак, митним органом не враховано, що його вартість зазначена в гр. 22 “за рахунком” складала 11734, 25 злотих. При цьому, під час митного оформлення автомобіль позивача мав показник одометру 143366, а на момент ввезення автомобіля за декларацією від 11.06.2019 №UA 110150/2019/226073 показник одометру - 215306. Окрім того, країни відправлення також відрізняються - позивачем ввезено автомобіль з Німеччини, а за декларацією від 11.06.2019 №UA 110150/2019/226073 - з Польщі. Отже, комерційні умови постачання суттєво відрізняються.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості не відповідає вимогам п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, до того ж відповідачем не надані докази того, що ввезене авто за ЕМД від 11.06.2019 року №UA110150/2019/226073 є ідентичним тому, що ввезено позивачем та заявлено до розмитнення за ЕМД від 16.09.2019 року №UA110150/2019/238942, а тому спірне рішення №UA110000/2019/200192/2 від 17.09.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва
суддя Н.А. Олефіренко