03 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/2122/20
(суддя Букіна Л.Є., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський Агропостач» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №160/2122/20 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський Агропостач» про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 21 лютого 2020 року звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський Агропостач», згідно з яким просить стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, податковий борг у розмірі 274784,27 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що відповідач має податковий борг, який утворився внаслідок несплати у добровільному порядку останнім самостійно визначених сум податкових зобов'язань.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларації з податку на додану вартість №9155661352 від 17.07.2019 року, №9184663785 від 16.08.2019 року, податкову декларацію з податку на додану вартість №9211906687 від 16.09.2019 року, податкову декларацію з податку на додану вартість №9242673147 від 17.10.2019 року, у яких відповідачем самостійно визначено грошові зобов'язання, які він повинен був сплатити до державного бюджету, проте не сплатив. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду, з підстав не повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем сплачено самостійно задекларовані суми податкового зобов'язання, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. При цьому, скаржник зазначає про те, що не міг надати такі документи до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу представник позивача просить у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість №9155661352 від 17.07.2019 року за червень 2019 року на суму 295910 грн (а.с.10).
Звітну податкову декларацію з податку на додану вартість №9184663785 від 16.08.2019 року за липень 2019 року на суму 205612 грн (а.с.11).
Звітну податкову декларацію з податку на додану вартість №9211906687 від 16.09.2019 року за серпень 2019 року на суму 14159 грн (а.с.12).
Звітну податкову декларацію з податку на додану вартість 9242673147 від 17.10.2019 року за вересень 2019 року на суму 37879 грн (а.с.13).
Відповідно до даних інтегрованої картки відповідача, наданих позивачем, за товариством станом на час звернення з позовом до суду, а саме 21.02.2020 року рахується податковий борг у розмірі 274784,27 грн. з податку на додану вартість, який виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань та у зв'язку з несплатою у встановлені терміни сум грошових зобов'язань нарахованих контролюючим органом на підставі:
- податкової декларації з податку на додану вартість №9155661352 від 17.07.2019 року у сумі 17134,27 грн;
- податкової декларації з податку на додану вартість №9184663785 від 16.08.2019 року у сумі 205612,00 грн;
- податкової декларації з податку на додану вартість №9211906687 від 16.09.2019 року у сумі 14159,00 грн;
- податкової декларації з податку на додану вартість №9242673147 від 17.10.2019 року у сумі 37879,00 грн (а.с.10-13,14-16).
Стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 274784,27 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року відкрито провадження у справі №160/2122/20 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.32).
При цьому, зазначеною ухвалою суду відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський Агропостач» надано п'ятнадцятиденний строк, з дня вручення цієї ухвали, для подання відзиву на позовну заяву.
Проте, поштове відправлення із вмістом копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року повернулося на адресу суду без його вручення адресату із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення - 4900080779998 (а.с.35).
Відповідно до пункту 12 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 встановлено, що повідомлення про вручення поштового відправлення адресатові після повернення до суду долучаються до матеріалів судової справи. При цьому до АСДС вносяться відомості про факт вручення (не вручення) документів адресатові та дату повернення до суду повідомлення.
Як вбачається з реєстраційної картки поштового повідомлення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення - 4900080779998, відомості про факт не вручення цього поштового відправлення адресатові, із зазначенням дати повернення до суду повідомлення - 07.05.2020 року.
При цьому, як вбачається з конверта із ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення - 4900080779998, він повернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 29 квітня 2020 року, про що свідчить відтиск печатки (а.с.35).
Враховуючи вищезазначені обставини та дату ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції - 21 квітня 2020 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що станом на дату розгляду справи суд першої інстанції не пересвідчився чи був повідомлений відповідач про розгляд цієї справи, як наслідок не встановив чи не позбавлений відповідач можливості надати відзив на позовну заяву та докази в їх підтвердження, що в свою чергу порушило принцип змагальності та призвело до вирішення справи без урахування усіх обставин, що мають значення для її вирішення.
Оскільки справу вирішено без урахування усіх обставин, що мають значення для її вирішення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №160/2122/20 підлягає скасуванню.
В свою чергу частинами 3 та 4 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи вищезазначені норми, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що додані до апеляційної скарги докази приймаються судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із статті 36 цього ж Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України, зокрема: підставами для припинення податкового обов'язку, є ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
Приписами пункту 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
За приписами пункту 56.11 статті 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Враховуючи зазначені норми, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що податковий борг виникає у разі несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлений законом термін. Як вбачається з доданих до апеляційної скарги документів в рахунок погашення податкового зобов'язання за червень 2019 року до державного бюджету України, згідно з платіжним дорученням №426 від 26 липня 2019 року, відповідачем була сплачена сума у розмірі 17900 грн., призначення платежу: «;101;00903015;ПДВ за червень 2019 року» (а.с.62).
Згідно з платіжними дорученнями № 440 від 9 серпня 2019 року на суму у розмірі - 167000 грн., та №450 від 27 серпня 2019 року на суму у розмірі - 38 700 грн., відповідачем сплачено сукупно - 205700 грн., призначення платежу:«;101;00903015;ПДВ за липень 2019 року» (а.с.65, 66).
Згідно з платіжним дорученням № 472 від 24 вересня 2019 року відповідачем сплачено суму розмірі - 14200 грн., призначення платежу: «;101;00903015;ПДВ за серпень 2019 року» (а.с.68).
Згідно з платіжним дорученням № 499 від 28 жовтня 2019 року відповідачем сплачено суму у розмірі 36300 грн., призначення платежу: «;101;00903015;ПДВ за вересень 2019 року» (а.с.71).
Таким чином відповідачем було сплачено податкове зобов'язання на суму у розмірі 274100 грн.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України, (в редакції на час звернення до суду з позовом) регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України).
Водночас, судом встановлено та із матеріалів справи випливає, що контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 04.01.2019 № 38-55 на суму 265319,11 грн, яку направлено платнику податків за місцезнаходженням юридичної особи (51653, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, смт. Новомиколаївка, вул. Степова, буд. 1а) (а.с.9).
Оскільки вищевказана податкова вимога є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), сплати на які посилається відповідач в сумі 274100 грн були враховані та направлені позивачем на погашення заборгованості згідно з черговістю її виникнення, що підтверджується даними з особової картки платника податків, згідно з якої станом на 21.02.2020 року (дата звернення до суду з позовом) за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 274799,27 грн (а.с. 127-129).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 ПК України, а отже позов підлягає задоволенню.
Відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Проте, доводи представника відповідача відносно того, що наведена позивачем інформація про зарахування сплачених відповідачем сум не відповідає дійсності, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач не зазначає в чому саме полягає така невідповідність та чим вона спростовується, не надає жодних розрахунків на підтвердження своїх доводів про вчасну сплату податкових зобов'язань та як наслідок відсутності у нього податкового боргу у зазначений період часу.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
З вищевикладеного вбачається, що контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення, є органи ДПС України обласного рівня, зокрема, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Враховуючи наявність у відповідача податкового боргу станом на 21.02.2020 року у розмірі 274799,27 грн, який утворився внаслідок несплати у добровільному порядку останнім самостійно визначених сум податкових зобов'язань, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для його стягнення з відповідача та задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський Агропостач» - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №160/2122/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Стягнути податковий борг з товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський Агропостач» (код ЄДРПОУ 00903015) на користь державного бюджету у сумі 274784 (двісті сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 27 копійок шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 лютого 2021 року.
Повне судове рішення складено 04 лютого 2021 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова