Справа № 727/8033/20
Провадження № 1-кп/727/81/21
04 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2
учасників судового кримінального провадження:
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
сторони захисту: - захисника ОСОБА_5
- обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Шевченківського районного суду м. Чернівці клопотання від 26.01.2021 року прокурора Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосованого судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,- В С Т А Н О В И В:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020260040000794 від 17.04.2020 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Прокурором ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосованого судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Мотивує клопотання тим, що ОСОБА_6 , органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Посилаючись в клопотанні на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, вважає, що ризики хоча і зменшилися, однак продовжують мати місце на даний час ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме дієвим є ризик переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість покарання що йому може загрожувати та ризик вчинення нового злочину, у разі перебування на волі, а отже, із метою запобіганням спробам: - переховуватися від суду, як на території України так і за її межами та перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином, у спосіб вчинення нових кримінальних правопорушень, з урахуванням особи обвинуваченого, просить, клопотання задовольнити і не застосовувати альтернативний запобіжний захід щодо обвинуваченого, у вигляді застави.
Вищенаведені обставини клопотання підтримано в засіданні потерпілою ОСОБА_4 .
В судовому засіданні, захисником ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого, заявлено (усно) клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній цілодобовий арешт. Клопотання підтримано обвинуваченим. Разом з цим, в повному обсязі заперечується прокурором та потерпілою. заявленого клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу заперечував прокурор та потерпіла.
Заслухавши доводи по заявлених клопотаннях, сторін судового кримінального провадження, суд зважає на наступне. Згідно ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку, з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців і дана норма закону, регламентується, виключно порядком дій щодо пропозиції сторонам надати свої клопотання, зокрема клопотання сторони обвинуваченого, захисту. Статтею 183 ч.1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом встановлено, за матеріалами справи з обвинувальним актом, що 17.04.2020 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 18.04.2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та 18.04. 2020 року вказаний запобіжний захід був продовжений в установленому порядку; 13.10. 2020 року судом до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави; який, відповідно ухвалою суду від 07.12. 2020 року продовжено термін дії запобіжного заходу спливає 05.02. 2021 року. Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Згідно ч. 4 ст. 186 КПК України запобіжні заходи продовжуються під час судового провадження судом, за клопотанням прокурора. В судовому засіданні не заперечувалося обвинуваченим, захисником отримання клопотання прокурора.
Вимогами ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується, тощо. Суд зобов'язаний враховувати обставини індивідуального характеру, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України для оцінки ризиків, які можуть слугувати разом із підставами, визначеними ст. 177 КПК, загальними підставами для продовження терміну тримання під вартою.
Судом враховується, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину - ч. 2 ст. 121 КК України, санкція статті якого передбачає покарання від семи до десяти років позбавлення волі.
Ризики на даний час хоча і зменшилися, однак продовжують мати місце, є дієвими та реальними, а саме, це ризик переховування обвинуваченого від суду у разі перебування на волі, ризик вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою грунтується на презумпції, що із перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій її стадії та кожне наступне продовження строку тримання під вартою, має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються і їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи а тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (рішення у справі «Єчюс проти Литви»). У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Застосований судом відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю пред'явленого останньому обвинувачення, не виходить за межі розумного строку; який кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу; при цьому судом враховується і об'єктивність не завершення судового розгляду справи за визначеним порядком і обсягом дослідження доказів, а саме не досліджено письмові та речові докази, не допитаний обвинувачений.
Вирішуючи клопотання захисника в інтересах обвинуваченого, суд вважає, що стороною захисту не наведено, з посиланням на докази наявність в ОСОБА_6 стабільних соціальних зв'язків та інших обставин щодо суттєвих змін в його житті, а також і обставин, які не були відомі суду при застосуванні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу судом, із зазначенням того, що такі обставини виникли після прийняття попереднього рішення. Матеріалами справи не встановлено та стороною захисту не підтверджено з посиланням на докази, об'єктивних даних щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого, які б вказували на неможливість утримання його під вартою за станом здоров'я або потреби в отриманні медичної допомоги.
Враховуючи наведені в клопотаннях відповідно, обставини, вивченням особи обвинуваченого та наведені вище ризики, а також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за доцільне продовжити застосований судом відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 05.02.2021 року, в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України, із урахуванням того, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено.
Згідно правової позиції Європейського суду у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 інкриміновано умисний тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України, суд, керуючись вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення, при цьому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та приходить до переконання, що жоден з інших альтернативних запобіжних заходів, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та вважає, що в задоволенні клопотання заявленого стороною захисту слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 176-178, 183, 199, 331 ч.3, 369-372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити, застосований судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на строк до 60 днів, - до 31 березня 2021 року, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній цілодобовий арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити стороні обвинувачення, стороні захисту для відома та направити до ДУ Чернівецька виправна установа № 33 для виконання.
Ухвала підлягає оскарженню до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1