Єдиний унікальний номер 725/5172/20
Номер провадження 2/725/884/20
01.02.2021 року Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В. за участю секретаря судового засідання Берекеля О.В., розглянувши за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» філія «Пасажирська компанія» про зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років, -
ОСОБА_2 , представник позивача, звернувся до суду з цим позовом, в якому вказав, що його довіритель ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирських вагонів у Виробничому підрозділіпасажирське вагонне депо Чернівці» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», зокрема з 09 липня 1990 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» на посаду провідника пасажирських вагонів, однак на підставі наказу начальна ДЕПО №266/ОС від 22 травня 2013 року її було звільнено з займаної посади. З 07 жовтня 2014 року її, без випробувального терміну, знову було прийнято провідником на умовах контракту. Відповідно до листа - роз'яснення від 21 жовтня 2011 року №Н-7/678 відповідно до наказу Укрзалізниці від 01 липня 2011 року №Ц383-Ц працівники, які у попередні роки з різних причин були звільнені з підприємств залізничного транспорту і на даний час продовжують працювати в галузі, можуть скористатися правом для відновлення трудового стажу. Зважаючи на те, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з порушенням норм законодавства, остання неодноразово зверталася до ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» філія «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з проханням переглянути розмір надбавки за вислугу років, однак ОСОБА_1 у відповідь отримувала роз'яснення, що її надбавку за вислугу років встановлено з дотриманням норм чинного законодавства. 18 травня 2020 року ОСОБА_1 подала скаргу вище стоячій організації - комісії з встановлення трудового стажу АТ «Українська залізниця» з вимогою про зарахування до її трудового стажу періоду попередньої роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років. Відповідачем прийнято рішення про зарахування до її стажу роботи періоду попередньої роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 40% від місячної тарифної ставки. Позивач стверджує, що ОСОБА_1 має право на надбавку за вислугу років, з урахуванням зарахованого стажу попередньої роботи, отже їй має бути проведено нарахування і виплата, з урахуванням вже проведених виплат, надбавки за вислугу років у вищенаведених розмірах.
На підставі вищевикладеного просить зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця'в особі Виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» філії «Пасажирська компанія» провести нарахування і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням проведених виплат, надбавки за вислугу років із розрахунку: з 01 січня 2015 року - 30% від місячної тарифної ставки (посадового окладу); з 01 січня 2017 року - 40% від місячної тарифної ставки (посадового окладу) та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього до суду надійшла заява, в даній заяві просить суд справу розглядати в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач не з'явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, суд про причини неявки не повідомив. В наслідок чого суд вважає, що можливо розглянути справу в його відсутності, оскільки у справі наявні достатні матеріали про права та взаємовідносини сторін. Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до трудової книжки позивач працює на посаді провідника пасажирських вагонів у Виробничому підрозділі пасажирське вагонне депо Чернівці» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця». 09 липня 1990 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» на посаду провідника пасажирських вагонів, однак на підставі наказу начальна ДЕПО №266/ОС від 22 травня 2013 року її було звільнено з займаної посади /а.с.6-12/.
Листом №680 від 24 вересня 2014 року ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади та з 07 жовтня 2014 року її, без випробувального терміну, знову було прийнято провідником на умовах контракту /а.с.14/.
Відповідно до листа - роз'яснення від 21 жовтня 2011 року №Н-7/678 відповідно до наказу Укрзалізниці від 01 липня 2011 року №Ц383-Ц працівники, які у попередні роки з різних причин були звільнені з підприємств залізничного транспорту і на даний час продовжують працювати в галузі, можуть скористатися правом для відновлення трудового стажу. Для цього працівник повинен подати заяву в комісію з установлення трудового стажу структурного підрозділу, в якому працює, з проханням переглянути його трудовий стаж для нарахування щомісячної надбавки за вислугу років з урахуванням раніше набутого ним стажу за період роботи на залізниці, відповідно до записів у трудовій книжці.
Якщо комісія, розглянувши заяву працівника, визнає, що перерва в роботі була викликана об'єктивними причинами, попередньо набутий стаж зараховується працівникові для обчислення надбавки за вислугу років. На підставі рішення комісії видається наказ по структурному підрозділі /а.с.26/.
ОСОБА_1 зверталася до ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» філія «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з проханням переглянути розмір надбавки за вислугу років, однак ОСОБА_1 у відповідь отримувала роз'яснення начальника пасажирського вагонного депо Чернівці, що відповідно до п.1 «Положення про порядок виплати надбавок за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту» затвердженого наказом Укрзалізниці №743-Ц від 28 грудня 2001 року (далі по тексту - Положення), надбавка за вислугу років встановлюється в залежності від безперервного стажу роботи в підприємствах, організаціях та структурних підрозділах залізничного транспорту, а отже її надбавку за вислугу років встановлено з дотриманням норм чинного законодавства /а.с.26-32/.
18 травня 2020 року ОСОБА_1 подала скаргу вище стоячій організації -комісії з встановлення трудового стажу АТ «Українська залізниця» з вимогою про зарахування до її трудового стажу періоду попередньої роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років /а.с.20-22/.
Листом від 30 вересня 2020 року №ц-6-80/3098-20 комісія з встановлення трудового стажу АТ «Українська залізниця» повідомила, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 прийнято рішення про зарахування до її стажу роботи періоду попередньої роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 40% від місячної тарифної ставки (посадового окладу) /а.с.23-25/.
Відповідно до п.23 «Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту» (далі по тексту - Положення), затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниці від 28.12.2001 року №743-Ц рішення комісії при вищестоячій організації є остаточним.
Згідно п. 1 Положення виплата надбавки за вислугу років провадиться після одного року роботи на підприємствах, організаціях та структурних підрозділах залізничного транспорту в наступних розмірах, зокрема, безперервний стаж роботи від 20 до 25 років надає право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30% від місячної тарифної ставки (посадового окладу), безперервний стаж роботи більше 25 років - у розмірі 40 % посадового окладу.
Так, ОСОБА_1 встановлено надбавки за вислугу років з 07 жовтня 2014 року:
-наказом Укрзалізниці №847 від 24 грудня 2014 року «Про виплату щомісячної надбавки за вислугу років у 2015 році» у розмірі - 7%;
-наказом Укрзалізниці №847 від 30 грудня 2016 року «Про виплату щомісячної надбавки за вислугу років у 2017 році» у розмірі 10%.
-наказом №488 від 29 грудня 2018 року «Про виплату щомісячної надбавки за вислугу років у 2019 році» у розмірі 15% /а.с. 33-35/.
Позивачкою було направлено керівнику виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» заяву, в якій остання, навівши вищенаведені обставини та обґрунтування, просила здійснити перерахунок та виплатити недотримані суми надбавки за вислугу років /а.с.42-45/.
Листом від 30.10.2020 року №4544 виробничим підрозділом пасажирського вагонного депо Чернівці філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» позивачці відмовлено у задоволені зазначених у заяві вимог з мотивів відсутності підстав для здійснення перерахунку надбавки за вислугу років та донарахувань /а.с.46/.
Так, ч.1 ст.15 ЗУ "Про оплату праці" передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Згідно п.1 Положення надбавка за вислугу років встановлюється в залежності від безперервного стажу роботи в підприємствах, організаціях та структурних підрозділах залізничного транспорту.
П. 11 Положення передбачено, що при виникненні у працівника права на отримання набавки за вислугу років протягом календарного року, перша виплата проводиться за місяць, який слідує за місяцем, в якому виникло право на її отримання.
Згідно з п. 18 Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств залізничного транспорту, який діяв на момент встановлення позивачеві надбавки за вислугу років, безперервний стаж роботи для виплати надбавки за вислугу років визначається комісіями з установлення трудового стажу. Приписами п.24 вказаного Положення передбачено, що в окремих випадках комісія підприємства (відособленого структурного підрозділу) може, за погодженням з комісією вищестоящого органу, приймати рішення щодо збереження безперервного стажу роботи для виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємства при їх переведенні з одного підприємства на інше і, першу чергу, кадровим залізничникам, тимчасово, в силу виробничої необхідності або з інших поважних причин, переведених на підприємства залізничного транспорту на роботи, які не дають права на отримання надбавки за вислугу років.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
Із аналізу вказаних норм Положення вбачається, що працівник набуває право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі, що встановлений п.1 Положення, відповідно до його безперервного стажу, з наступного місяця, який слідує за місяцем, в якому ним було такий стаж набуто.
Разом з цим, при поверненні на роботу працівників залізничного транспорту комісіям з установлення трудового стажу надано право приймати рішення про зарахування до безперервного трудового стажу періоду попередньої роботи, якщо вони вважають перерву в роботі на залізничному транспорті обґрунтованою (п.4.12 Положення). В даному випадку є визначальним момент набуття працівником необхідного для відповідного розміру надбавки стажу, а не момент прийняття роботодавцем рішення, яким встановлено його безперервність.
Отже, прийняття комісією з встановлення трудового стажу рішення про поновлення безперервного стажу позивачки більше як через 6 років після повторного прийняття її на роботу не позбавляє останню права на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30% з 01 січня 2015 року та у розмірі 40% з 01 січня 2017 року, тобто з моменту набуття ОСОБА_1 відповідного стажу роботи на підприємствах і організаціях залізничного транспорту необхідного для отримання вказаних надбавок.
Згідно зі ст.2 ЗУ "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, згідно з п.2.2.2 та 2.3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, до фонду оплати праці відноситься премії та винагороди, у тому числі за вислугу років та винагороди за підсумками роботи за рік, а також щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи).
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оплату праці», суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Оцінюючи вищеперераховані докази, суд у відповідності із ст.ст.77, 78 ЦПК України вважає їх належними і допустимими, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку та не спростовані відповідачем.
Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
09.11.2020 року між адвокатським об'єднанням «Вектор права» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання юридичної (правової) допомоги /а.с.48-50/.
Згідно звіту (акт) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 26.11.2020 року, загальна вартість суми гонорару становить 10 390грн. 60коп. /а.с.72/
З квитанцій від 25.11.2020 року та 09.11.2020 року вбачається, що клієнт - позивач ОСОБА_1 оплатила кошти у загальному розмірі 10 390грн. /а.с.73-74/.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Керуючись ст.ст. 12, 82, 263, 265 ЦПК України, на підставі п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці №743-Ц від 28 грудня 2001 року, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» філія «Пасажирська компанія» про зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років задовольнити.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» філії «Пасажирська компанія», (Код юридичної особи ЄДРПОУ:40075815), адреса: 58008, вул. Білоруська, ЗБ, м. Чернівці, провести нарахування і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , з урахуванням проведених виплат, надбавки за вислугу років із розрахунку: з 01 січня 2015 року - 30% від місячної тарифної ставки (посадового окладу); з 01 січня 2017 року - 40% від місячної тарифної ставки (посадового окладу).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» філії «Пасажирська компанія», (Код юридичної особи ЄДРПОУ:40075815), адреса: 58008, вул. Білоруська, ЗБ, м. Чернівці на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати за оплату професійної правничої допомоги в сумі: 10 390грн. 00коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці І. В. Іщенко