Справа № 366/81/21
Провадження № 3/366/142/21
03 лютого 2021 року смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Іванківського ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16 січня 2021 року до суду від Іванківського ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вбачається в матеріалів справи 04.01.2021 року о 12 год. 40 хв. в с. Підгайне по вул. Сергієнка, біля будинку № 59 Іванківського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110206, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, тест на алкогольне сп'яніння пройшов на приладі Drager Aicotester 6810 (позитивний висновок 0,98%) в присутності двох свідків у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 (а) Правил дорожнього руху України, та за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні правопорушник гр. ОСОБА_1 вину визнав, та просив призначити мінімальне покарання.
Суд, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018р. (далі - Закон), тобто до 01.07.2020р., КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності Законом, тобто з 01.07.2020р., відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'ягніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду , було виключено з частин першої та третьої статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє час і за місце вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діянняи визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотня (ретроактивна) дія; 3) переживаючи (ультра активна) дія.
Переживаюча (ультра активна) дія (окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після продовжують скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема, ультра активність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюється на не реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше , поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності.
Виходячи з цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Виходячи з зазначених положень особи, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами в алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками.
Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена пунктом 6 частини першої статті 247 КУпАП, також відсутні та в зазначеному пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована а посилена.
Відповідно до ст. 280 КУпАП встановлено, що правопорушення мало місце, а в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП «керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Із матеріалів справи не встановлено обставин, що виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
Вимоги статті 251 КУпАП передбачають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 432909 від 04.01.2021 року;
- актом на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- позитивним висновком Drager Aicotester 6810 (результат позитивний 0,98 %);
- диском, на якому відображено факт вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.
Постановою "Про Правила дорожнього руху" від 10 жовтня 2001 року N 1306 зазначалося, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин та передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу. Водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином, дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України вірно кваліфіковані, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Наслідками таких правопорушень часто бувають аварії, катастрофи, нещасні випадки з людьми, що спричинюють шкідливі наслідки для здоров'я і майна людей, навколишнього природного середовища або викликають загрозу для них, адже керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, є небезпечним і досить поширеним правопорушенням.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан. Обставиною, що обтяжує відповідальність є вчинення правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. Обставин, що пом'якшують відповідальність, не встановлено.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне гр. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 24, 283-285, 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
а:
Суддя: Гончарук О.П.