Справа № 495/66/20
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
26 січня 2021 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Заверюха В.О., при секретарі - Червинській І.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
ОСОБА_2 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля магазину з кафетерієм - літ.«А», площею - 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б», ворота з хвірткою №1.
Стислий виклад позиції представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кузьменко М.Б.
Рішенням Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №249-XXIY від 18.07.2003 року затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,0110 га. для розміщення магазину продовольчої торгівлі в АДРЕСА_2 ; передано в користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 0,0110 га. для розміщення магазину продовольчої торгівлі в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_2 укласти договір оренди з Приморською сільською радою. На виконання вказаного рішення Приморською сільською радою, в особі голови сільської ради Дьяченка B.C. та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, який реєстрований у Білгород-Дністровському відділі ДП «ЦДЗК», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02.04.2004 року №238. 03.01.2011 року до договору земельної ділянки від 02.04.2004 року №238 Приморською сіьською радою, в особі голови сільської ради Козубенка В.О. та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 розпочато будівництво магазину продовольчої торгівлі з кафетерієм, тобто об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1, який станом на 10.05.2012 рік фактично збудовано (дозвіл на виконання будівельних робіт від 05.04.2005 року №29, висновок відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 10.05.2012 року №162). Викладені обставини, а також належність об'єкту незавершеного будівництва позивачу ОСОБА_2 встановлені постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2019 року справа №495/4603/16-ц. Таким чином, суб'єктивне право ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1 не підлягає доказуванню. У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2016 року справа №495/4603/16-ц позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності - задоволено. За ОСОБА_4 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1. На підставі рішення суду першої інстанції за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно, а в подальшому на підставі договору дарування від 15.09.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №1559 вказане нерухоме майно перереєстроване на ОСОБА_3 .. В свою чергу ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2016 року справа №495/4603/16-ц та ухвалити нове рішення, яким з задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що фактичні обставини (факти), якими обґрунтовувалися позовні вимоги не мали місце, а докази, якими вони нібито підтверджуються, сфальсифіковані ОСОБА_4 .. Постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2019 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2016 року - скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності - відмовлено. Колегія суддів прийшла до висновку, що факт наявності договірних правовідносин між сторонами, обумовлений наданням позики грошових коштів у розмірі 10000 грн. ОСОБА_4 не доведено, а права ОСОБА_2 при розгляді справи порушено. Посилаючись на те, що майно вибуло з володіння ОСОБА_2 поза її волею на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, позивач ОСОБА_2 з посиланням на положення ст.388 ЦК України звернулась до суду про витребувати у ОСОБА_3 об'єкту нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1.
Стислий виклад позиції відповідача ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 скористалась своїми правами, передбаченими ст.178 ЦПК України та 24.02.2020 року подала віздив, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.12.2009 року, актовий запис №431. Відповідно до розписки від 01.12.2015 року, яка написана особисто ОСОБА_2 , остання отримала від ОСОБА_4 5550 доларів США за земельну ділянку, площею 0,0110 га. на якій розташована будівля магазину за адресою: АДРЕСА_2 . Грошові кошти у розмірі 5550 доларів США, які передані ОСОБА_2 за розпискою мають правовий статус спільного майна подружжя. На підставі договору дарування від 15.09.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за №1559, ОСОБА_3 є власником будівлі магазину з кафетерієм загальною площею - 175,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №194321525 від 21.12.2019 року. Представником позивача до позову додано копію дозволу на виконання будівельних робіт №29 від 05.04.2005 року, що виданий приватному підприємцю ОСОБА_2 з будівництва магазину продовольчих товарів з кафетерієм строк дії до 30.06.2005 року. Але, позивачем не надані документи, які підтверджують введення названого об'єкту до експлуатації та реєстрацію права власності, документи на підтвердження первинної та поточної інвентаризації об'єкту нерухомого майна відповідний технічний паспорт на громадський будинок згідно із Законом України «Про планування і забудову територій» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин. Представником позивача до позову додано копію Додаткової угоди від 03.01.2011 року до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2004 року №238, укладеного між Приморською сільською радою та СПД ОСОБА_2 , але, не додано договору оренди земельної ділянки від 02.04.2004 року №238, укладеного між Приморською сільською радою та СПД ОСОБА_2 , платіжних документів про справляння орендної плати орендарем. Вказані документи в оригіналі мали бути у орендаря СПД ОСОБА_2 , яка виконувала обов'язки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2004 року №238. Позивачем в супереч статтей 76-81 ЦПК Украни не надано належних та допустимих доказів того, що вона є власником спірного майна та користувачем орендованої земельної ділянки. Таким чином, ОСОБА_3 вважає, що спірне майно вибуло від позивача за її згодою, а тому позовна вимога про витребування майна чужого незаконного володіння є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
08.01.2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля магазину з кафетерієм - літ.«А», площею - 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б», ворота з хвірткою №1.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 року матеріали цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.01.2020 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В. заявила самовідвід від розгляду цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи від 10.01.2020 року №8 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020 року матеріали цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.01.2020 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю. заявила самовідвід від розгляду цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння
Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи від 14.01.2020 року №18 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020 року матеріали цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В..
17.01.2020 року судом зроблено запит до Центру надання адміністративних послуг м.Білгород-Дністровського щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача.
31.01.2020 року з Центру надання адміністративних послуг м.Білгород-Дністровського надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2020 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В. заявив самовідвід від розгляду цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи від 06.02.2020 року №38 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020 року матеріали цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.02.2020 року відкрито провадження по справі №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
18.02.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. від розгляду цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
18.02.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
18.02.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
24.02.2020 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд заяви про відвід судді за її відсутності.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.02.2020 року провадження по цивільній справі №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння зупинено до вирішення питання про відвід та заяву відповідача ОСОБА_3 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. передано до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О..
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2020 року для вирішення питання про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. призначено суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. від розгляду цивільної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2020 року справу призначено до розгляду в підготовче судове з викликом сторін по справі.
27.03.2020 року до суду від представника позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про внесення його даних (РНОКПП) до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
03.04.2020 року до суду від представника позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи в звязку з запровадженням на території України карантину через сплах у світі коронавірусу.
06.04.2020 року до суду від представника позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи в звязку з запровадженням на території України карантину через сплах у світі корона вірусу.
06.04.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи №0159 від 17.03.2020 року, виконаного експертом Одеської філії ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа».
06.04.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
04.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про зобов'язання позивача ОСОБА_2 надати письмові відповіді на питання.
04.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про зобов'язання позивача ОСОБА_2 та представника позивача - ОСОБА_1 надати для огляду у судовому засіданні оригінали примірників договору про надання правової допомоги №46/17 від 13 листопада 2017 року та їх завірені копії для приєднання до матеріалів справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
04.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява ознайомлення з матеріалами справи та видачу процесуальних документів.
04.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання щодо зазначенням її місце проживання та адреси щодо листування.
07.05.2020 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшло заперечення на клопотання відповідача ОСОБА_3 від 04.05.2020 року про зобов'язання позивача ОСОБА_2 надати письмові відповіді на питання.
12.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про зобов'язання Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області надати суду витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження №12019160240001031, зареєстрованого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області від 14 травня 2019 року та зобов'язання Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області надати суду належним чином завірену копію постанови про закриття кримінального провадження №12019160240001031 від 30 серпня 2019 року, виданої слідчим Петренко Т.Д. на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
12.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення до участі у справі №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - ОСОБА_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та залучення до участі у справі - ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
12.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав встановлення карантину на всій території України до 22.05.2020 року.
26.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав встановлення карантину на всій території України до 22.06.2020 року.
23.06.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з з перебуванням у відпусці по догляду за малолітньою дитиною.
03.08.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з з перебуванням у відпусці по догляду за малолітньою дитиною.
04.08.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння до набрання законної сили рішення по справі №495/4279/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності.
25.08.2020 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшло заперечення на клопотання відповідача ОСОБА_3 від 04.05.2020 року про зобов'язання позивача ОСОБА_2 та представника позивача - ОСОБА_1 надати для огляду у судовому засіданні оригінали примірників договору про надання правової допомоги №46/17 від 13 листопада 2017 року та їх завірені копії для приєднання до матеріалів справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2020 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 від 06 квітня 2020 року про приєднання до матеріалів справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи №0159 від 17.03.2020 року, виконаного експертом Одеської філії ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» - відмовлено.
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 від 04 травня 2020 року про зобов'язання позивача ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_1 надати для огляду у судовому засіданні оригінали примірників договору про надання правової допомоги №46/17 від 13 листопада 2017 року та їх завірені копії для приєднання до матеріалів справи №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено.
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 від 12 травня 2020 року про зобов'язання Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області надати суду витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження №12019160240001031, зареєстрованого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області від 14 травня 2019 року та зобов'язання Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області надати суду належним чином завірену копію постанови про закриття кримінального провадження №12019160240001031 від 30 серпня 2019 року, виданої слідчим Петренко Т.Д. на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України - відмовлено.
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 від 12 травня 2020 року про залучення до участі у справі №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - ОСОБА_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та залучення до участі у справі - ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - відмовлено.
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 від 04 серпня 2020 року про зупинення провадження по справі №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння до набрання законної сили рішення по справі №495/4279/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності - відмовлено.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2020 року виправлено описку допущену в ухвалах Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2020 року по цивільній справі №495/66/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2020 року підготовче провадження по цивільній справі №495/66/20 за позовом позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засідання представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кузьменко М.Б. позов підтримав посилаючись на обставини, які зазначені в позові та просив задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не зявилась, повідомлялась, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позовуце матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінніце певна річ (обєкт), щодо якої виник спір.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вислухавши представника позивача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом та нормативно-правове обгрунтування
Рішенням Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №249-XXIY від 18.07.2003 року затверджено:
- проект відведення земельної ділянки площею 0,0110 га. для розміщення магазину продовольчої торгівлі в АДРЕСА_2 ;
- передано в користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 0,0110 га. для розміщення магазину продовольчої торгівлі в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ;
- зобов'язано ОСОБА_2 укласти договір оренди з Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області.
На виконання рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №249-XXIY від 18.07.2003 року, між Приморською сільською радою, в особі голови сільської ради Дьяченка B.C. та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, який реєстрований у Білгород-Дністровському відділі ДП «ЦДЗК», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02.04.2004 року №238.
03.01.2011 року до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2004 року №238 між Приморською сіьською радою, в особі голови сільської ради Козубенка В.О. та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду, згідно якої було збільшено розмір орендної плати.
На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 розпочато будівництво магазину продовольчої торгівлі з кафетерієм, тобто об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1, який станом на 10.05.2012 року фактично збудовано (дозвіл на виконання будівельних робіт від 05.04.2005 року №29, висновок відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 10.05.2012 року №162).
Відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
13.06.2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на будівлю магазину з кафетерієм по АДРЕСА_1 , загальною площею - 175,5 кв.м., у складі: літ.«А» - будівля магазину з кафетерієм, літ.«Б» - вбиральня, № 1 - ворота з сіткою.
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що 01.12.2013 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_4 кошти в борг в розмірі 10 000 гривень та зобов'язалась повернути їх до 01.12.2015 року. Проте, на даний час ОСОБА_2 ухиляється від виконання умов договору та у відповідь на постійні звернення ОСОБА_4 щодо повернення коштів, посилається на скрутне матеріальне становище. За умовами договору позики, у випадку невиконання ОСОБА_2 умов договору, позикодавець (позивач), має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, належних позичальнику. На підставі чого ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності на будівлю магазину з кафетерієм по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та будувалося за допомогою ОСОБА_4 ..
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2016 року справа №495/4603/16-ц позов ОСОБА_4 - задоволений.
За ОСОБА_4 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А» - площею 175,5 кв.м., вбиральня - літ.«Б», ворота з хвірткою № 1.
На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2016 року справа №495/4603/16-ц ОСОБА_4 зареєстрував права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1.
ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2016 року справа №495/4603/16-ц та ухвалити нове рішення, яким з задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що фактичні обставини (факти), якими обґрунтовувалися позовні вимоги не мали місце, а докази, якими вони нібито підтверджуються, сфальсифіковані ОСОБА_4 ..
Постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2019 року апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - задоволена.
Одеський апеляційний суд у сукупності доказів пришов до висновку, що факт наявності договірних правовідносин між сторонами, обумовлених наданням позики грошових коштів у розмірі 10 000 грн., позивачем ОСОБА_4 не доведено, а права ОСОБА_2 при розгляді справи порушено.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2016 року по справі №495/4603/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності - скасовано.
Ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності - відмовлено.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Таким чином, судом встановлено факт незаконності набуття ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1 та вибуття спірного об'єкту із володіння власника - ОСОБА_2 поза її волею.
На даний момент за Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №194321525 від 21.12.2019 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 15.09.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за №1559 є власником об'єкту нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).
Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
Аналіз статті 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.
Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.
За змістом ст.388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Отже, вирішуючи даний спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння. (Постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 р. у справі № 6-3090цс16).
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
З правової позиції Верховного Суду України, висловленої у Постанові від 17.12.2014 року по справі №6-140цс14, слідує, що за положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням, що передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, пункт 147.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки за результатами розгляду справи
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд, дійшов висновку про те, що позов обґрунтований, повністю підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі враховуючи наступне.
Оскільки позивач ОСОБА_2 була власником об'єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1, майно вибуло поза волею власника - а саме на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2016 року на підставі якого ОСОБА_4 було набуто у власність об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1, яке в подальшому було відчужено ОСОБА_3 , яке було скасоване як незаконне постановою Одеського апеляційного суду 03.10.2019 року, а отже, наявні всі правові підстави, встановлені статтею 388 ЦК України, для витребування з незаконно володіння відповідача ОСОБА_3 об'єкту нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: будівля магазину з кафетерієм літ.«А», площею 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б»; ворота з хвірткою - №1 на користь ОСОБА_2 ..
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля магазину з кафетерієм - літ.«А», площею - 175,5 кв.м.; вбиральня - літ.«Б», ворота з хвірткою №1.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Заверюха В.О.