Справа № 752/18695/18
Провадження № 1-кс/752/989/21
01 лютого 2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №1 міста Києва ОСОБА_5 від 21.12.2020 про закриття кримінального провадження №12016100000001688, відомості щодо якого внесені 26.10.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,-
встановив:
До слідчого судді надійшла зазначена скарга адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 у якій просив скасувати постанову прокурора від 21.12.2020 про закриття кримінального провадження №12016100000001688, відомості щодо якого внесені 26.10.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В обґрунтування скарги зазначає, що оскаржувана постанова від 21.12.2020 обґрунтована тим, що із зібраних у ході досудового розслідування доказів вбачається відсутність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Адвокат ОСОБА_3 погоджується з фактом закриття кримінального провадження, однак вважає, що кримінальне провадження №12016100000001688 від 26.10.2016 має бути закрито саме на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України - відсутність події кримінального правопорушення, а не на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України - відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Посилається на позицію Верховного суду, викладену в постанові від 24.07.2019 у справі № 361/4314/16-к, відповідно до якої відсутність події кримінального правопорушення може визнаватися у випадку, якщо встановлено, що подія мала місце, проте не була кримінальним правопорушенням, оскільки пов'язана з діями потерпілого, а не сторонніх осіб.
Зазначає, що попри відсутність визнаної у встановленому КПК України порядку потерпілої особи, саме ВАТ НАСК «ОРАНТА» та її акціонери є безпосередніми особами, яким, за попередньою версією слідства, завдано шкоду (нанесено збитки) внаслідок господарських операцій з продажу, взяття в користування та купівлі часток в статутному капіталі ТОВ «ГАРАНТ-АСІСТАНС» й торгових марок (знаків для товарів і послуг). Ці дії могли потягти за собою зменшення прибутків, а це в свою чергу могло негативним чином вплинути на розмір дивідендів акціонерів.
Проте, всі рішення щодо вказаних правовідносин приймались колегіально Правлінням ВАТ НАСК «ОРАНТА» та затверджувались Наглядовою радою, яка створена з числа акціонерів та покликана представляти інтереси всіх акціонерів. Отже, Наглядова рада та Правління ВАТ НАСК «ОРАНТА» є колегіальними органами, які формуються та повністю контролюються Загальними зборами компанії (усіма його акціонерами).
Адвокатом зазначено, що зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема висновком Національної академії наук України Інституту Держави і права імені ОСОБА_6 від 19.08.2020 № 126/159-е та рецензіями від 01.12.2014 № 12767/12993 та від 01.12.2014 № 12766/12994 на проведені раніше експертизи, підтверджується законність усіх дій щодо створення міжнародного страхового холдингу «IMG», вчинених посадовими особами ВАТ НАСК «ОРАНТА», зокрема й ОСОБА_4 , одноосібні рішення якого, без підтримки інших членів Наглядової ради та Правління, не мали б юридичного значення.
Висновком економічної експертизи Інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №104/7 від 17.12.2020 підтверджено відсутність збитків ВАТ НАСК «ОРАНТА» внаслідок вчинення господарських операцій із товарними знаками та часткою статутного капіталу ТОВ «Гарант-Асістанс», що було предметом досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016100000001688 від 26.10.2016.
Допитані в ході досудового розслідування свідки, які працювали станом на 2008 рік у ВАТ НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_7 (головний бухгалтер), ОСОБА_8 (начальник Управління корпоративних прав та нерухомості), ОСОБА_9 (начальник відділу нерухомого майна), ОСОБА_10 (заступник Голови Правління), ОСОБА_11 (начальник управління обліку та звітності), показали, що всі посадові особи ВАТ НАСК «ОРАНТА», у тому числі й ОСОБА_4 , діяли виключно в межах законодавства та в інтересах акціонерів товариства, які на той час полягали в створенні Міжнародного страхового холдінгу «IMG».
Тому, на думку адвоката, вищевикладене доводить необхідність визнати відсутність події кримінального правопорушення, досудове розслідування якої проводилось в кримінальному провадженні № 12016100000001688, оскільки, хоча сама подія й мала місце, вона не була кримінальним правопорушенням, тому що пов'язана з прямими та свідомими діями ВАТ НАСК «ОРАНТА» та його акціонерів, в особі Правління та Наглядової ради.
На підставі зазначеного скаржник вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив скаргу розглядати за його відсутності та зазначив, що скаргу підтримує в повному обсязі.
Прокурор у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Матеріали кримінального провадження слідчому судді не надано.
У відповідності до ч.3 ст. 306 КПК України неявка слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали якими вона обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001688.
21.12.2020 прокурором Київської місцевої прокуратури №1 міста Києва ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12016100000001688, внесеному до ЄРДР 26.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України - винесено постанову на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Із постанови прокурора про закриття кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування розпочате за фактом можливої організації ОСОБА_4 на посаді Голови Наглядової ради ВАТ НАСК «ОРАНТА» злочинної схеми заволодіння майном ВАТ НАСК «ОРАНТА» шляхом здійснення ряду невигідних компанії господарських операцій.
Проте досудовим розслідуванням встановлено, що в діях ОСОБА_4 вбачається відсутність складу кримінального правопорушення, а саме привласнення та розтрати майна шляхом зловживання службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
У постанові зазначає, що зібраними у ході досудового розслідування доказів вбачається наступне:
ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді Голови Наглядової ради ВАТ HACK «ОРАНТА», діяв виключно в межах повноважень, визначених законодавством України, Статутом та Положенням про Наглядову раду ВАТ HACK «ОРАНТА», які затверджені Загальними зборами акціонерів, та на виконання його службових обов'язків.
Тобто, позиція органу досудового розслідування станом на дату повідомлення про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_4 , нібито 30.07.2008 на засіданні Наглядової ради забезпечив прийняття одноголосного рішення щодо погодження рішення Правління ВАТ HACK «ОРАНТА» від 15.07.2008 № 301 «Про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг, що є власністю ВАТ HACK «ОРАНТА» не знайшла свого підтвердження. Навпаки, органом досудового розслідування встановлено, що вказане рішення прийнято членами Наглядової ради колегіально, що позбавляло ОСОБА_4 можливості отримання бажаного для нього результату та подальшого заволодіння майном, яке належить Компанії.
Не підтвердилась позиція слідства про те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді Голови Наглядової ради Компанії, переконав Голову Правління ОСОБА_13 в необхідності прийняття рішень на засіданні Правління ВАТ HACK «ОРАНТА».
Тобто, рішення, які приймались Правлінням Компанії, щодо укладання правочинів, а саме передачі виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг, що є власністю ВАТ НАСК «ОРАНТА», TOB «IMГ Інтернешнл Холдинг Компані» (рішення № 301 від 15.07.2008), щодо укладення правочинів із ТОВ «ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані» про використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг), які належать даному Товариству (рішення № 433 від 10.09.2008), щодо продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» (рішення № 412 від 09.09.2008), щодо придбання частини частки у статутному капіталі ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» (рішення № 228 від 21.07.2009), приймались колегіально, більшістю голосів членів Правління Компанії, що виключало будь-яку можливість ОСОБА_4 переконати Голову Правління ОСОБА_13 прийняти потрібне рішення, а ОСОБА_13 , у свою чергу, не могла ніяк вплинути на 11 членів Правління для погодження останніми прийнятого рішення.
Таким чином, погодження Наглядовою радою ВАТ HACK «ОРАНТА» рішень Правління та підписання протоколів засідань та прийнятих рішень, як Головою Наглядової ради є ніщо іншим, як виконанням ОСОБА_4 своїх службових обов'язків в межах визначених повноважень відповідно до ст. 11.20. Статуту ВАТ HACK «ОРАНТА», згідно якої рішення Наглядової ради оформлюється протоколами, які підписують Голова та секретар Наглядової ради.
Відсутність у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення підтверджується наступними матеріалами, а саме науково-правовим дослідженням щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України, отриманого в науковців Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України. На вирішення зазначеного дослідження поставлено запитання щодо обставин, які інкримінуються ОСОБА_4 органом досудового розслідування.
Також, у рамках кримінального провадження призначались комісійні судово-економічні експертизи, на підставі чого експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновки комісійної судової економічної експертизи.
Проте, відповідно до Рецензій Центру судових експертиз «Альтернатива» від 31.08.2020 на висновки комісійної судової економічної експертизи від 01.12.2014 № 12767/12993 та від 01.12.2014 № 12766/12994, експертизи виконані з порушенням методики експертиз, а відтак не можуть обґрунтовувати підозру ОСОБА_4 та органом досудового розслідування братись до уваги в якості доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, який інкримінується останньому.
Під час проведення досудового розслідування допитано в якості свідків осіб, які раніше працювали у ВАТ HACK «ОРАНТА». Зокрема, допитано в якості свідків ОСОБА_7 (головного бухгалтера), ОСОБА_8 (начальника Управління корпоративних прав та нерухомості), ОСОБА_9 (начальника відділу нерухомого майна), ОСОБА_10 (заступника Голови Правління), ОСОБА_11 (начальника управління обліку та звітності).
Відповідно до показів зазначених свідків, Голова Наглядової ради ОСОБА_4 ніколи не приймав самостійних управлінських рішень, так як всі рішення потребували погодження членів Наглядової ради, тобто приймались колегіально. Рішення щодо передачі частки статутного капіталу дочірньої компанії ВАТ HACK «ОРАНТА» у власність компанії ТОВ «ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані» відповідало міжнародній практиці будівництва холдингових компаній і було здійснено з метою мінімізації фінансових, операційних та кадрових ризиків. Рішення щодо викупу 94 % статутною капіталу було прийнято у зв'язку зі зміною складу акціонерів після чергової емісії акцій ВАТ HACK «ОРАНТА». Всі рішення керівництва Правління, рішення Наглядової ради приймались законно у повній відповідності до Статуту компанії, відповідно до чинного законодавства, за рішенням та погодженням як акціонерів ВАТ HACK «ОРАНТА», так і за погодженням членів Правління й Наглядової ради, до складу яких входили представники акціонерів ВАТ HACK «ОРАНТА», які у свою чергу, надали дозвіл на укладення вищезазначених договорів.
За таких обставин, аналізуючи матеріали досудового розслідування в їх сукупності, встановлено, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у зв'язку з чим, прокурор дійшов висновку про наявні правові підстави для закриття кримінального провадження № 12016100000001688 від 26.10.2016 відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Згідно із ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб колений, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ч. 1 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).
На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої постанови. Зокрема, якщо прокурором закрито провадження за відсутністю складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
З постанови прокурора про закриття кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування проведено всі необхідні слідчі (розшукові) дії з метою перевірки обставин кримінального провадження.
П. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Одночасно слідчий суддя приходить до висновку, що особою, яка подала скаргу, не наведено інших переконливих доводів, які б стверджували про необґрунтованість оскаржуваної постанови.
Також слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова за своїм змістом відповідає ст. 110, містить всі необхідні реквізити, з дотриманням вимог до постанов про закриття кримінального провадження, відтак підстав для її скасування судом не знайдено.
Слідчий суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження відповідає вимогам КПК України, оскільки досудове розслідування проведено в повному обсязі, із всебічним, повним, об'єктивним дослідженням обставин, тому слідчим вірно застосовано положення п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України .
Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 статті 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про закриття кримінального провадження.
Згідно вимог ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 284, 303-309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Постановив:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №1 міста Києва ОСОБА_5 від 21.12.2020 про закриття кримінального провадження №12016100000001688, відомості щодо якого внесені 26.10.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1