Єдиний унікальний номер 725/5951/20
Номер провадження 3/725/4518/20
13.01.2021 року.Суддя Першотравневого районного суду м. Чернівці Вольська-Тонієвич О.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Апарату Верховної Ради України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-19 КУпАП ОСОБА_1 , р.н. - невідомий, місце роботи: в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області (вул.Головна, 205 м.Чернівці),-
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії №69-сп.146-2020 від 29 жовтня 2020р., в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області Майор Я.Р. не надав інформацію за звернення народного депутата України ОСОБА_2 від 07.10.2020р. №331-387, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.188-19 КУпАП.
ОСОБА_1 для розгляду справи не з'явився.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Погорілко О.А. під час розгляду справи пояснив, що його підзахисний свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнає, з підстав викладених у письмовому клопотанні.
Пояснив, що у своїй діяльності Служба автомобільних доріг у Чернівецькій області суворо дотримується вимог чинного законодавства України та вживає всіх необхідних та можливих заходів для недопущення відхилень чи прорахунків у виконанні вимог нормативно-правових актів України, які регламентують діяльність всіх державних органів, суб'єктів господарювання та представників всіх гілок влади.
Так, Служба не мала законних підстав для надання інформації на депутатське звернення №331-387 від 07.10.2020р., оскільки таке звернення не містило ознак притаманних депутатському зверненню, в розумінні ст.16 ЗУ «Про статус народного депутата України». Необґрунтовано, яким чином витребувана інформація стосується його депутатської діяльності. Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що питання, з приводу яких направлено звернення, будь-яким чином стосується депутатської діяльності ОСОБА_2 , тоді як збирання доказів у кримінальному провадженні є компетенцією правоохоронних органів та здійснюється виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Просив провадження відносно ОСОБА_1 закрити.
Заслухавши пояснення адвоката Погорілко О.А., дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-19 КпАП України, у зв'язку із чим, провадження у справі слід закрити, виходячи з наступних підстав:
Так, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2003 (справа №1-6/2003) від 05.03.2003 року визначено, що, у разі надходження запитів або звернень, зміст яких не відповідає Закону або виходить за межі компетенції адресата, останній не зобов'язаний задовольняти вимоги запиту або прийняти пропозицію, яка міститься у зверненні. Це випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
При цьому, статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено поняття депутатського запиту. Так депутатський запит - це вимога народного депутата до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
Тобто, на відміну від запиту, звернення - це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата України зазначеним вище адресатам здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
За своїм змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними депутатами України самостійно. Такі звернення можуть бути зумовлені скаргами та заявами виборців, а також стосуватися інших питань депутатської діяльності, які ініціюються народним депутатом України.
Вказане тлумачення положень ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» викладене в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2003 від 05.03.2003 року, яке є обов'язковим до виконання на території України.
Разом з тим, зі звернення народного депутата України ОСОБА_2 вбачається, що останнє за своїм змістом не є фактично пропозицією надати офіційне роз'яснення чи викласти позицію, а є вимогою надати розгорнуту інформацію, пов'язаною фінансовою та господарською діяльністю Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області, тобто, за своєю суттю є депутатським запитом, для звернення з яким встановлений певний порядок.
Крім того, зі змісту депутатського звернення не вбачається, що питання, з приводу яких направлено звернення, будь-яким чином стосується депутатської діяльності депутата ОСОБА_2 , тоді як отримання та збирання такої інформації може прирівнюватись до збирання доказів, про що також у вказаному вище рішенні Конституційного суду вказано, що збирання доказів у кримінальному провадженні є компетенцією правоохоронних органів та здійснюється виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Таким чином, підстави для реалізації народним депутатом свого суб'єктивного права на депутатське звернення не є абстрактними, пов'язуються виключно з питаннями, пов'язаними з депутатською діяльністю народного депутата, який в межах реалізації своєї функції з представництва Українського народу, повинен діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, водночас, народним депутатом ОСОБА_2 у його депутатському зверненні, адресованому Службі автомобільних доріг у Чернівецькій області не зазначено яким чином порушені у зверненні питання щодо витребування інформації пов'язані із реалізацією народним депутатом своєї депутатської діяльності.
У зв'язку з викладеним, 23.10.2020р. Народному депутату України ОСОБА_2 було надано обґрунтовану відповідь про відсутність підстав для задоволення його вимоги про надання інформації.
Крім того, особа, яка склала вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення, в обґрунтування кваліфікації дій ОСОБА_1 посилається на рішення Конституційного суду України №5-рп/2003 у справі №1-6/2003 від 05.03.2003, відповідно до якого народний депутат України, згідно з ч.3 ст. 19 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12) має право знайомитись з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Народний депутат має право на звернення про надання інформації.
Однак, особою якою складався протокол про адміністративне правопорушення, вказані вище тези вирвані з контексту рішення Конституційного суду, адже відповідно до ч. 8 розділу 4.2. мотивувальної частини вказаного Рішення - «Згідно з частиною третьою статті 19 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12) народні депутати України мають право знайомитись з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Порядок ознайомлення з такою інформацією, в тому числі і тією, що становить банківську таємницю, встановлюється відповідним законодавством України.
Натомість, у цій же мотивувальній частині Рішення, вище, у частинах 1-7 розділу 4.1. надано чітке визначення передбачених законодавством способів комунікації народного депутату України з адресатамищодо отримання інформації.
Так, у частинах 1-7 розділу 4.1. Рішення судом встановлено, що:
«Відповідно до частини четвертої статті 76 Конституції України (254к/96-ВР) повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України. Одним з повноважень є право на запит, встановлене частиною першою статті 86 Конституції України ( 254к/96-ВР ). За змістом цієї конституційної норми народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, а також до Президента України в порядку, передбаченому пунктом 34 частини першої статті 85 Основного Закону України (254к/96-ВР). Отже, право на запит є конституційним правом народного депутата України.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12) депутатський запит - це вимога народного депутата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до адресатів, вказаних у частині першій статті 86 та у пункті 34 частини першої статті 85 Конституції України (254к/96-ВР).
У частині першій статті 86 Конституції України (254к/96-ВР) не окреслено коло питань, вирішення яких народний депутат України може ініціювати у своєму запиті, однак зміст запиту має бути пов'язаний з компетенцією адресата.
Порядок розгляду запиту народного депутата України регламентує Конституція України (254к/96-ВР) та стаття 15 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12). Зокрема, згідно з частиною другою статті 86 Конституції України (254к/96-ВР) керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій повинні розглянути запит народного депутата України і повідомити його про результати розгляду.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12) народний депутат України має також право на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також до керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю. Право на депутатське звернення є складовою повноважень народного депутата України.
На відміну від запиту звернення - це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата України зазначеним вище адресатам здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (абзац другий частини першої статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12)). За своїм змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними депутатами України самостійно. Такі звернення можуть бути зумовлені скаргами та заявами виборців, а також стосуватися інших питань депутатської діяльності, які ініціюються народним депутатом України.
У разі надходження запитів або звернень, зміст яких не відповідає закону або виходить за межі компетенції адресата, останній не зобов'язаний задовольняти вимоги запиту або приймати пропозицію, яка міститься у зверненні. Це випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України (254к/96-ВР), за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»
Таким чином, народним депутатом України ОСОБА_2 невірно обрано форму та спосіб реалізації своїх повноважень так як останній фактично звернувся із депутатським запитом до Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області про надання інформації, а не з депутатським зверненням, а тому у Служби не було законних підстав надавати витребувану інформацію.
Крім цього, головним консультантом відділу контролю Апарату Верховної Ради України ОСОБА_3 , як особою яка складала протокол,в мотивувальній частині протоколу помилково та невірно констатовано, що «звернення народного депутата України ОСОБА_2 від 07.10.2020 №331-387 щодо надання інформації пов'язано із депутатською діяльністю народного депутата України у Верховній Раді України, про що зазначено у самому зверненні.
Однак, у зазначеному «зверненні» вказано лише наступне - «з метою забезпечення моєї діяльності, в тому числі, як Голови підкомітету з питань автомобільного транспорту Комітету з питань транспорту та інфраструктури прошу надати інформацію...»
Тобто, жодного обґрунтування, яким чином витребувана інформація стосується депутатської діяльності народного депутата ОСОБА_2 і яким чином вона повинна «забезпечити» його діяльність депутатом жодним чином не вказано та не обґрунтовано.
У свою чергу посилання народного депутата ОСОБА_2 на те, що він є членом Комітету з питань транспорту та інфраструктури підпадає під визначення встановлені у розділі 4.2. вказаного вище Рішення Конституційного суду України, щодо повноважень Комітетів Верховної Ради України.
Таким чином, як народним депутатом України ОСОБА_2 так і головним консультантом відділу контролю Апарату Верховної Ради України ОСОБА_3 , як особою яка складала протокол, жодним чином не обґрунтовано яким чином витребувана депутатом інформація стосується його депутатської діяльності.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положення ст.62 ч.3 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого «Рішення ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
За таких обставин, керуючись ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбачених ст.188-19 ч.1 КУпАП суд тлумачить на його користь, у зв'язку із чим приходить до висновку про відсутність у його діях складу та події вказаного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 33, 140, 245, 247, 256, 278, 280, 283-285 КУпАП, -
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 188-19 КпАП України закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу та події даного адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти діб з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич