П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3900/20
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шляхтицького О.І.
суддів: Семенюка Г.В. , Домусчі С.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі № 420/3900/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні грошової допомоги № 18 від 03 лютого 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_1 , з вересня 2019 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 10.09.2019 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте Рішенням відповідача № 18 від 03 лютого 2020 року позивачці відмовлено у призначенні зазначеної грошової допомоги. За змістом даного рішення відповідачем не враховано страховий стаж, який дає право на призначення грошової допомоги за період з 31.08.2007 по 31.08.2014, у зв'язку із тим, що в зазначений період позивачка працювала заступником директора з навчально-методичної роботи та викладачем в медичному училищі, а Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 посада заступника директора з навчально-методичної роботи не передбачена.
Відповідач проти задоволення позову заперечувало, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, оскільки позивачка року народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління з заявою щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".До зазначеної заяви було додано наступні документи: ксерокопія паспорта та ідентифікаційного номеру; ксерокопія трудової книжки серії НОМЕР_1 ;довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років установленні для окремих категорій працівників від 06.09.2019 № 354 видана КЗ „Одеське обласне базове медичне училище". Після розгляду заяви про призначення пенсії та на підставі наданих документів Головним управлінням 03.02.2020 було винесено Рішення № 18 про відмову у призначені позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги 30 років, в наявності 26 років 10 місяців. До стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, не зараховано період роботи з 31.08.2007 по 31.08.2014 у зв'язку з тим, що позивач працювала заступником директора з навчально-методичної роботи та викладачем у медичному училищі, а Переліком № 909 посада заступника директора з навчально-методичної роботи не передбачена. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 було затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі по тексту Перелік № 909).Розділом II „Освіта" Переліку № 909, передбачено найменування закладів робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а саме: директори, їх заступники з навчально- виховної навчальної, виховної, навчально-виробничої роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. А отже, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивачки, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України та підстав для скасування Рішення № 18 від 03.02.2020 та зобов'язання нарахувати та виплатити грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 частково задовольнив .
Визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 18 від 03.02.2020 «Про відмову у призначенні грошової допомоги».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням обставин, встановлених судом при розгляді цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме не досконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано те, що судова практика, яка склалася при розгляді Касаційним адміністративним судом Верховного Суду у справах № 758/14312/16-а, № 596/2299/16-а, № 676/3013/17, № 163/555/17 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги в частині зобов'язання органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , з вересня 2019 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.09.2019 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».До зазначеної заяви було додано наступні документи:
ксерокопія паспорта та ідентифікаційного номеру;
ксерокопія трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років установленні для окремих категорій працівників від 06.09.2019 № 354 видана КЗ „Одеське обласне базове медичне училище"
Рішенням відповідача № 18 від 03 лютого 2020 року (копія в додатках) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні зазначеної грошової допомоги. За змістом даного рішення відповідачем не враховано страховий стаж, який дає право на призначення грошової допомоги за період з 31.08.2007 по 31.08.2014, у зв'язку із тим, що я в цей період працювала заступником директора з навчально-методичної роботи та викладачем в медичному училищі, а Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 посада заступника директора з навчально-методичної роботи не передбачена.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково у позовних вимогах суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача від 10.09.2019 про виплату їй одноразової грошової допомоги, не досліджено питання наявності у позивача стажу, необхідного для призначення та виплати їй грошової допомоги, визначеної п. 7-1 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак передчасно та безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, право на отримання якої встановлено п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 був затверджений Порядок обчислення страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок № 1191).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., N 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052) (абзац 2).
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що необхідною умовою для отримання особою грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, є наявність у неї спеціального страхового стажу, а саме, для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-XII.
У свою чергу, пункт "е" статті 55 Закону № 1788-XII визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (надалі - Перелік №909) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
При цьому, за змістом примітки 3 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом першої інстанції 10.09.2019 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До зазначеної заяви було додано наступні документи: ксерокопія паспорта та ідентифікаційного номеру; ксерокопія трудової книжки серії НОМЕР_1 ;довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років установленні для окремих категорій працівників від 06.09.2019 № 354 видана КЗ „Одеське обласне базове медичне училище".
З трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що у період з 31.08.2007 по 31.08.2014 ОСОБА_1 :
з 31.07.2007 переведена на посаду заступника з навчально-методичної роботи та викладача;
з 01.09.2014 заступника директора з навчально-виробничої роботи;
з 01.11.2015 заступника директора з виробничої роботи.
У зазначені періоди часу, окрім посади заступника директора з навчально-методичної роботи позивачка займала посаду викладача по сумісництву.
Сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до Наказів Одеського обласного базового медичного училища № 304 від 23,06,2008, № 282 від 04.07,2009, № 354 від 01.07,2010, № 314 від 21.06.2011, № 361 від 20.06.2012, № 387 від 27.06,2013, № 392 від 20.06.2014 та № 315-о від 30.06.2015.
Згідно вказаних наказів, позивачці, як викладачу Одеського обласного базового медичного училища, здійснено розрахунок за фактично виконані години педагогічного навантаження в період з 2007-2015 навчальних років. Так, за 2007-2008 навчального року позивачкою фактично виконано педагогічне навантаження у кількості 465 годин; за період 2008-2009 навчального року - 492 годин; за період 2009-2010 навчального року - 515 годин; за період 2010-2011 навчального року - 260 годин; за період 2011-2012 навчального року - 248 годин; за період 2012-2013 навчального року - 580 годин; за період 2013-2014 навчального року -354 годин; за період 2014-2015 навчального року - 593 години.
З огляду на це, суд першої інстанцій, вирішуючи питання про достовірність поданих доказів, врахував також надані позивачем пояснення з приводу того, що вона окрім посади заступника директора з навчально-методичної роботи, також займала посаду викладача по сумісництву, що дає їй право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII.
Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача від 10.09.2019 про виплату їй одноразової грошової допомоги, не досліджено питання наявності у позивача стажу, необхідного для призначення та виплати їй грошової допомоги, визначеної п. 7-1 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак передчасно та безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, право на отримання якої встановлено п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів апеляційного суду з цього приводу зазначає, що за статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктами 1, 2 Порядку підтвердження права на призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється відповідно до записів у трудових книжках працівників, а в разі їх відсутності - іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, на основі досліджених у цій справі доказів, трудова книжка позивача містить записи про роботу позивача протягом спірних періодів на відповідних посадах.
З вищенаведеного слідує, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідач формально оформив рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, не досліджуючи питання наявності у позивача стажу, необхідного для призначення та виплати їй грошової допомоги, визначеної п.7.1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи апеляційної скарги
Щодо доводу про не врахування судом першої інстанції судової практики , яка склалася при розгляді Касаційним адміністративним судом Верховного Суду у справах № 758/14312/16-а, № 596/2299/16-а, № 676/3013/17, № 163/555/17 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги в частині зобов'язання органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Колегія суддів акцентує на тому, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Водночас повноваження суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії регламентовані нормами КАС України.
Так, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто, для прийняття такого рішення, враховуючи наявність у конструкції правової норми єднального сполучника "і", необхідні одночасно дві умови:
- якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом;
- прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Щодо другої умови, суд констатує про відсутність дискреційних повноважень відповідача у спірних правовідносинах.
З приводу першої умови слід зазначити, що за висновками суду першої інстанції відповідач не розглянув по суті таку заяву ОСОБА_1 , а відтак вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, є передчасною, оскільки суд позбавлений компетенції щодо нарахування розміру вимоги без відповідного розгляду цього питання по суті відповідним суб'єктом владних повноважень, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Водночас, суд зазначає, що позивачка не позбавлена права звернутись до суду із позовом щодо стягнення відповідної шкоди внаслідок прийняття відповідачем (суб'єктом владних повноважень) протиправного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги, фактично, зводяться до необхідності переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанцій та вирішення питання про достовірність цих доказів судом апеляційної інстанції, що виходить за межі апеляційного перегляду і прямо суперечить вимогам КАС України та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.