П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1535/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравця О.О,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року, прийняте у складі суду судді Малих О.В. в місті Миколаїв по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «МГЗ») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформленого листом від 09.04.2020 року № 7.16/08-1/18/13/3061, про відкликання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, наданого 03.12.2019 року на підставі заяви ТОВ «МГЗ» від 03.12.2019 року № НГЗ-Исх-01-19-1086.
Доводи позовної заяви ґрунтувались на тому, що оскаржуване рішення є повторним (прийнятим вчетверте) та аналогічним за змістом з вже оскаржуваними до суду рішеннями, що є порушенням митного законодавства та прав позивача. До того ж, за доводами позивача, в оскаржуваному рішенні вказується, що воно прийнято за наслідками проведення перевірки дотримання позивачем митного режиму переробки на митній території України за період 2019-2020 року, але у рішенні не зазначено, за наслідками здійснення якої конкретно з зазначених саме у ст. 336 Митного кодексу України (далі - МК України) форм митного контролю було прийнято це рішення. Крім того, митниця фактично здійснювала перевірку поданих позивачем документів для отримання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, за результатами обробки яких вже було винесено позитивне рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформлене листом від 09.04.2020 року № 7.16/08-1/18/13/3061, про відкликання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, наданого 03.12.2019 року на підставі заяви ТОВ «МГЗ» від 03.12.2019 року № НГЗ-Исх-01-19-1086.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Чорноморська митниця Держмитслужби звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відходи, що утворилися у процесі переробки товарів на митній території та які можуть бути використані як вторинні матеріальні чи енергетичні ресурси, відповідно до вимог ст. 157 МК України підлягають поміщенню в цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів. Апелянт не погоджується із твердженнями, що спірне рішення мало бути прийнято виключно за результатами здійснення однієї з форм митного контролю, оскільки ст.152,153 МК України чітко передбачають можливість проведення митними органами перевірки товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів, що свідчить про ігнорування позивачем норм чинного законодавства.
Апелянт звертає увагу суду, що рішення про відкликання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території є правомірним, оскільки до Контракту №1 від 20.02.2013 року позивачем вносились зміни, що вже є прямим порушенням вимоги незмінності умов і суперечить положенням МК України. Апелянт вважає, що твердження позивача, що товари вважаються ввезеними на однакових умовах суперечить дійсності, оскільки методика розрахунку дійсно одна, проте вантаж йде з різних родовищ. Апелянт зазначає, що позивач фактично визнав галій побічним продуктом переробки та зазначив, що його реалізовувати не буде, водночас тільки в 2019 році було реалізовано 2 т галію та під час перевірки підприємства Державним бюро розслідувань було заарештовано ще 7 т галію.
Крім того, апелянт вказує на відсутність в поданих для отримання дозволу документах відомостей щодо обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки. Окрім цього, на думку апелянта, твердження позивача, що він не здійснює утилізацію червоних шламів спростовується Технічним паспортом відходу. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що митний орган діяв в межах наданих повноважень та підтверджує правомірність відкликання дозволу на переробку листом від 09.04.2020 № 7.16/08-1/18/13/3061, а позов у свою чергу задоволенню не підлягає.
Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МГЗ» зареєстровано як юридична особа, основним видом економічної діяльності якої є виробництво алюмінію (код за КВЕД 25.42).
20.02.2013 року між ТОВ «МГЗ» та фірмою-нерезидентом «RS International GmbH», м. Цуг, Швейцарія, укладено контракт № 1-NAP-RSI-COR/2013 (далі - Контракт), відповідно до умов якого замовник (нерезидент) зобов'язується поставити товари (боксити) та оплатити вартість їх переробки в продукти переробки (глинозем, пісок тригідрату), а виконавець (ТОВ «МГЗ») - прийняти, переробити поставлені замовником товари в продукти переробки та поставити продукти переробки замовнику.
З метою реалізації права на продовження здійснення операцій з переробки товарів за Контрактом (у зв'язку з наближенням до завершення строку видачі поперед нього дозволу на переробку) позивач 03.12.2019 року звернувся до Миколаївської митниці ДФС (митний пост "Дніпро-Бузький") із заявою від 03.12.2019 року № НГЗ-Исх-01-19-1086 про на дання дозволу на розміщення у митний ре жим переробки на митній території України строком на 365 календарних днів наступних това рів - бокситів (руда алюмінієва), що поставляється згідно вищевказаного контракту, з наступ них родовищ: Кіндія (Гвінея), Тромбетас (Бразилія), Джуруті (Бразилія), Вейпа (Австралія), Ку- рубука (Гайана), Сьєрра Мінерал Холдинг (Сьєрра-Леоне), Діан-Діан (Гвінея), Боке (Гвінея), Авасо (Гана), Гоув (Австралія).
До заяви були додані: копія Контракту; копія Технологічної схеми переробки бокситів ТОВ «МГЗ». Спосіб Байера; копія Технічних умов «Глинозем металургійний. Технічні умови. ГОСТ 30558-98»; копія Технічних умов «Пісок тригідрату оксиду алюмінію вологого. Технічні умови. ТУ У 27.4-05409679-009- 2004»; копія Технічних умов «Галій технічний. ТУ У 24.4-33133003-011:2018»; копія «Ме тодики розрахунку балансу по вхідній сировині та матеріалам, відходам виробництва, готової продукції ТОВ «МГЗ» від 04.12.2018 року; копія договору № 49-У/08 від 11.02.2013 року про надан ня послуг з охорони ТОВ «МГЗ»; копія Технічного паспорту відходу «Шлами червоні (глино земного виробництва), що утворюються у термічних процесах металургії алюмінію»; копія Витягу з Пояснювальної записки Робочого проекту Цеху з виробництва Галію ТОВ «МГЗ», копія Патенту на винахід від 17.01.2005 року № 72055, копія Протоколу Технічного комітету з питання підвищення продуктивності цеху галію від 03.11.2005 року; копія титульного листа Паспорту місця видалення відходів(МВВ); генеральний план «ТОВ «МГЗ».
За результатами розгляду вищевказаної заяви ТОВ «МГЗ» та доданих до неї документів Миколаївською митницею ДФС 03.12.2019 року було надано підприємству дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території строком на 365 днів.
В подальшому, на адресу ТОВ «МГЗ» надійшов лист Чорноморської митниці Держмитслужби від 24.03.2020 року № 716/08-01/18/13/2668, в якому вказано, що митним органом прийнято рішення про відкликання з 01.04.2020 року дозволу, що був наданий позивачу 03.12.2019 року (а.с. 15-21).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 року у справі № 400/1343/20 задоволено заяву ТОВ «МГЗ» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформленого листом від 24.03.2020 року № 716/08-01/18/13/2668. За позовною заявою про визнання протиправним та скасування вказаного рішення Миколаївський окружний адміністративний суд 31.03.2020 року відкрив провадження у справі № 400/1365/20
01.04.2020 року Чорноморською митницею Держмитслужби повторно прийнято рішення, оформлене листом від 01.04.2020 року № 716/08-02/18/01/13/2823, про відкликання з 01.04.2020 року дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, який вже було відкликано попереднім рішенням митниці від 24.03.2020 року № 716/08-01/18/13/2668 (а.с. 28-34) .
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі № 400/1434/20 задоволено заяву ТОВ «МГЗ» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення від 01.04.2020 року, оформленого листом №716/08-02/18/01/13/2823 (а.с. 22-27).
06.04.2020 року відповідач втретє прийняв рішення №7.16/08-1/18/13/2964 про відкликання дозволу, що був наданий позивачу 03.12.2019 року, та який вже був відкликаний листами від 24.03.2020 року № 716/08-01/18/13/2668 та від 01.04.2020 року № 716/08-02/18/01/13/2823 (а.с. 35-41).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 р. у справі №400/1486/20 задоволено заяву ТОВ «МГЗ» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення від 06.04.2020 року, оформленого листом № 716/08-02/18/01/13/2964 про відкликання дозволу, що був наданий позивачу 03.12.2019 року, та який вже був відкликаний листами від 24.03.2020 року № 716/08-01/18/13/2668 та від 01.04.2020 року № 716/08-02/18/01/13/2823 (а.с. 43-46)
Проте, 09.04.2020 р. відповідач знову прийняв рішення №7.16/08-1/18/13/3061 про відкликання дозволу, що був наданий позивачу 03.12.2019 року, та який вже був відкликаний листами від 24.03.2020 року № 716/08-01/18/13/2668, від 01.04.2020 року № 716/08-02/18/01/13/2823, від 06.04.2020 р. №7.16/08-1/18/13/2964.
Не погоджуючись із правомірністю рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформленого листом від 09.04.2020 року № 7.16/08-1/18/13/3061, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що Недоведеність факту проведення перевірки відповідачем дотримання позивачем митного режиму переробки свідчить про відсутність підстав для прийняття рішення. За висновками суду першої інстанції, оскільки дозвіл був виданий позивачу 03.12.2019 року, доводи митниці про допущення позивачем порушень до цієї дати, є недоречними. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями МК України.
Зокрема, положеннями ст. 149 МК України врегульовано порядок надання дозволу на переробку товарів на митній території України та його відкликання.
Зокрема, згідно положень ч 1, 2 ст. 149 МК України, поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.
Разом із заявою власник товарів або уповноважена ним особа подає митному органу такі документи:
1) зовнішньоекономічні договори або документи, що їх замінюють, на підставі яких зазначені в заяві товари були чи будуть ввезені на митну територію України, і які повинні містити, зокрема, відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір або документ, що його замінює, не містить зазначених відомостей, такі відомості подаються окремим документом;
2) технологічні схеми переробки (крім випадків ввезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких повинні бути зазначені відомості про всі етапи переробки та процесу перетворення товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, на продукти переробки, кількісні показники товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій з переробки, з обґрунтуванням виробничих втрат товарів на кожному етапі, а також відомості про найменування та кількість відходів переробки;
3) договори на переробку товарів з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться такими іншими підприємствами;
4) інші документи за бажанням власника товарів або уповноваженої ним особи - висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких здійснюватиметься переробка, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви позивача від 03.12.2019 року про надання дозволу на розміщення у митний режим переробки на митній території України строком на 365 календарних днів наступних товарів - бокситів (руда алюмінієва), що поставляється згідно Контракту, було додано усі необхідні документи згідно переліку, визначеного ч.2 ст. 149 МК України.
За результатами розгляду вищевказаної заяви ТОВ «МГЗ» та доданих до неї документів Миколаївською митницею ДФС 03.12.2019 року було надано підприємству дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території строком на 365 днів.
Водночас, згідно положень ч.9 ст. 149 МК України, дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути змінено або відкликано митним органом, якщо:
- його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення про його видачу, або
- якщо підприємство, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України з питань митної справи.
Згідно до п. 10 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657 (далі - Порядок № 657), рішення про відкликання дозволу оформлюється листом митного органу, в якому зазначаються дата й причини відкликання цього дозволу та повідомляються права й обов'язки заявника режиму переробки та переробника (якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюються переробником). Лист реєструється в установленому порядку в митному органі та видається або надсилається поштою (з повідомленням про вручення) особі, відповідальній за дотримання митного режиму.
Таким чином, законні підстави для відкликання виданого митним органом дозволу на переробку товарів на митній території України виникають у суб'єкта владних повноважень виключно у разі надання недостовірних даних або якщо підприємство не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України з питань митної справи.
Водночас, дослідивши доводи, покладені в основу оскаржуваного рішення та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не свідчать про наявність правових підстав для відкликання дозволу на переробку товарів на митній території України з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Згідно вимог ч.5 ст. 149 МК України, виникнення або виявлення митним органом обставин, які не відображені у документах підприємства і які впливають на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, а також встановлення законодавством України заборон чи обмежень щодо переробки відповідних товарів на митній території України є підставою для надання відмови в митному оформленні наступних партій товарів, що ввозяться на митну територію України з метою переробки
Колегія суддів наголошує на тому, що як вірно зазначено судом першої інстанції, з тлумачення положень ч. 9 ст. 149 МК України випливає, що відкликання дозволу на переробку товарів на митній території України є наслідком недотримання підприємством, якому виданий такий дозвіл, положень цього Кодексу та інших актів законодавства України з питань митної справи саме в період дії дозволу. На переконання суду, оскільки дозвіл був виданий позивачу 03.12.2019 року, при цьому митним органом не було відмовлено у наданні вказаного дозволу, а також враховуючи принцип належного урядування, посилання суб'єкта владних повноважень на можливі порушення позивачем вимог законодавства, які мали місце до отримання дозволу, який відкликано спірним рішенням, є неспроможними.
Так, апелянт стверджує, що рішення про відкликання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території є правомірним, оскільки до Контракту №1 від 20.02.2013 року позивачем вносились зміни, що вже є прямим порушенням вимоги незмінності умов і суперечить положенням МК України.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що внесення змін до договору не може вважатися порушенням МК України та митного законодавства. оскільки відповідно до ч.2 ст.377 Господарського кодексу України, зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом. та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно вимог ч. 1 ст.382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст.6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Таким чином, дії позивача та його контрагента щодо внесення змін до укладеного контракту вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому доводи апелянта є неспроможними. Більш того, колегія суддів зазначає, що внесення змін до Контракту відбувалось, як зазначає апелянт, 03.02.2017 року та 20.02.2019 року, тобто до моменту отримання позивачем дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України 03.12.2019 року.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що твердження позивача, що товари вважаються ввезеними на однакових умовах суперечить дійсності, оскільки методика розрахунку дійсно одна, проте вантаж йде з різних родовищ, з огляду на наступне.
Так, згідно положень ч.4 ст. 149 МК України, якщо зовнішньоекономічний договір або документ, що його замінює, на підставі якого зазначені в заяві товари будуть ввезені на митну територію України, передбачає ввезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл видається на обсяг товарів і строк, визначені зовнішньоекономічним договором, але не більше ніж на строк, передбачений статтею 151 цього Кодексу.
Водночас, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем з 2013 року на підставі Контракту здійснюється переробка бокситів для виготовлення глинозему, при цьому використовується одна методика розрахунку, що апелянтом не заперечується. Суд апеляційної інстанції вважає, що належність первинної сировини до різних родовищ не може свідчити про ввезення товару на різних умовах. Крім того, зазначені доводи апелянта були б доречними під час вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу, а не під час його відкликання.
Щодо посилань апелянта, що позивач фактично визнав галій побічним продуктом переробки та зазначив, що його реалізовувати не буде, водночас тільки в 2019 році було реалізовано 2 т галію та під час перевірки підприємства Державним бюро розслідувань було заарештовано ще 7 т галію, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно пояснень позивача, галій технічний є продуктом, який утворюється в процесі надання ТОВ «МГЗ» замовнику-нерезиденту послуги з очищення упареного лужного розчину від домішок галію, що передбачено п.1.3 Контракту, як окремої від переробки бокситів послуги. Позивач вказує, що галій технічний не виробляється за тією ж технологічною схемою та на тому ж обладнанні, що і продукт переробки (глинозем), а отже галій ніяким чином не може вважатися продуктом (побічним) переробки бокситів та виробництва глинозему. Зазначені позивачем відомості також підтверджуються зокрема Додатком №2/1 до контракту (а.с. 44).
Водночас, всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачем жодним чином не доведено своїх тверджень, що галій, який у тому числі реалізовувався позивачем, є саме побічним продуктом переробки бокситів.
Посилання апелянта на відсутність в поданих для отримання дозволу документах відомостей щодо обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки колегія судді в оцінює критично, оскільки у додатку № 3 до Контракту (а.с. 45) міститься єдина для усіх видів бокситів формула, за якою визначається обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки з бокситів в залежності від їх фізико-хімічних властивостей. Доводи апелянта, що показники, що використовуються при визначенні обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки, не можуть вказувати на не визначення обов'язкового обсягу виходу або про недостовірність даних про такий обсяг, є необґрунтованими та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, з огляду зокрема на те, що згідно положень ч.2 ст. 153 МК України, для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки митному органу надано право звертатися до інших центральних органів виконавчої влади або експертних установ.
Щодо доводів апелянта відносно утилізації червоних шламів із посиланнями на Технічний паспорт відходу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, апелянт ґрунтує свої доводи на тому, що позивач здійснює утилізацію червоного шламу, оскільки у Технічному паспорті відомості про технологію складаються з: 1) складування на землі чи під поверхнею землі, наприклад, на звалищі тощо (частково); 2) реалізація (частково). Позивач з цього приводу зазначає, що складування у землі не є утилізацією відходів.
Водночас, як вбачається з положень Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР, збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;
зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);
оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення;
утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;
видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації;
захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.
Згідно п. 3.3.8 Контракту, відходи обробки реалізуються Замовником на митній території України або видаляються виконавцем шляхом остаточного захоронення у власних шламосховищах.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що складування на землі чи під поверхнею землі червоних шламів не підпадає під визначення утилізації згідно Закону України «Про відходи», оскільки у даному випадку використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів не відбувається, що свідчить про помилковість доводів апелянта у цій частині.
Окрім того, згідно листа-роз'яснення Державної митної служби України від 03.09.2010 № 11/3-10,10/9229 (а.с. 128), частина червоного шламу, на яку є попит та є можливість її подальшого використання без здійснення додаткових операцій, що виходять за рамки контракту, підлягає оформленню у відповідний митний режим. Інша частина відходів, на яку відсутній попит, а отже відсутня можливість подальшого їх використання, підлягає видаленню відповідно до законодавства.
Окремо необхідно зазначити, що контроль у сфері поводження з відходами регламентований екологічним, а не митним, законодавством та здійснюється спеціально уповноваженими на це органами згідно ст.37 Закону України «Про відходи», до яких не належать митні органи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні встановлені законом підстави для відкликання виданого дозволу на переробку товарів на митній території України, оскільки жодних доказів надання недостовірних даних або недотримання підприємством положень МК України та інших актів законодавства України з питань митної справи відповідачем не надано.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки позивача з огляду на наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, митницею на підставі ст. 152 та 153 МК України та положень розділу V Порядку № 657 проведено перевірку дотримання ТОВ «МГЗ» митного режиму переробки на митній території України, а також за операціями із поводження із відходами переробки.
Згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
У відповідності до положень ст. 152 МК України товари, поміщені в митний режим переробки на митній території, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем.
Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів.
Згідно ст. 153 МК України, митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів на митній території України. Дані про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подається митному органу підприємством для отримання дозволу на переробку товарів на митній території України.
Для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може звертатися до інших центральним органів виконавчої влади або експертних установи. Такі звернення не є підставою для відмови у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України або для зупинення дії раніше виданих дозволів протягом всього періоду їх розгляду.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, може встановлювати обов'язкові норми виходу продуктів переробки у випадках, коли операції з переробки на митній території України здійснюються за типовими (однаковими) технічними умовами а товари та продукти їх переробки мають постійні характеристики.
Відповідно до п. 20 розділу V Порядку № 657, наявність, стан товарів, що перебувають у митному режимі переробки, а також їх цільове використання контролюються митними органами із застосуванням форм митного контролю, визначених статтею 336 цього Кодексу. Вибірковість та періодичність здійснення митного контролю визначається з урахуванням положень статті 320 Кодексу, характеристики товарів, мети, строку та інших умов перебування товарів у митному режимі переробки.
Згідно ч. 1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) огляду території та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;
6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;
7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;
9) пост-митний контроль.
З урахуванням того, що відповідач, за його твердженням, перевіряв дотримання позивачем саме митного режиму переробки на митній території, з перелічених у ч. 1 ст. 336 МК України форм митного контролю він міг провести, зокрема:
а) митний огляд/переогляд (п. 2 ч. 1 ст. 336 МК України), результати якого, згідно зі статтею 338 Митного кодексу України, оформлюються актом огляду (переогляду); та/або
б) огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи (п. 5 ч. 1 ст. 336 МК України), результати якого, згідно зі ст. 343 МК України, оформлюються актом; та/або
в) перевірку обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем (п. 6 ч. 1 ст. 336 МК України), результати якої, згідно зі статтею 344 Митного кодексу України, оформлюються актом; та/або
г) документальну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (пункт 7 частини першої статті 336 Митного кодексу України), результати якої, згідно зі статтею 345 Митного кодексу України, оформлюються актом (довідкою).
У оскаржуваному рішенні, викладеному у листі від 06.04.2020 року № 7.16/08-1/18/13/2964, відсутня інформація про наявність актів, складених відповідно до ст.ст. 338, 343, 344 МК України.
Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження факту проведення документальної перевірки ТОВ «МГЗ»; у тексті рішення відсутня інформація про документи, що були складені за результатами перевірки.
Колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що ст.152, 153 МК України чітко передбачають можливість проведення митними органами перевірки товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів. Водночас, окремого порядку проведення митним органом органами перевірки товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки чинним законодавством не встановлено, з огляду на що суд вважає, що перевірка щодо товарів, ввезених для переробки на митній території України та щодо контролю обсягу виходу готової продукції, має проводитись шляхом використання однієї з форм митного контролю, визначених ст.336 МК України, з дотриманням визначених даним кодексом порядку і способу здійснення відповідної форми митного контролю.
Окремо суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що оскаржуване рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформлене листом від 09.04.2020 року № 7.16/08-1/18/13/3061 є абсолютно ідентичним з рішеннями, оформленими листами від 24.03.2020 року № 716/08-01/18/13/2668, від 01.04.2020 року № 716/08-02/18/01/13/2823, від 06.04.2020 №7.16/08-1/18/13/2964, водночас як вірно зазначено судом першої інстанції, ані МК України, ані Порядком № 657 не встановлена можливість прийняття митницею декількох рішень з одного і того ж питання та з однакових підстав, тим більше, що правомірність першого рішення була предметом судового розгляду і дію цього рішення було зупинено судом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформленого листом від 09.04.2020 року № 7.16/08-1/18/13/3061 та наявність підстав для його скасування.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О. О. Кравець