П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8410/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравця О.О,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, прийняте у складі суду судді Катаєвої Е.В. в місті Одеса по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в митному оформленні товарів,-
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року про роз'єднання позовних вимог по справі №420/8095/20, просив суд про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2020/000012/1 від 07.07.2020 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/01303
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/000012/1 від 07.07.2020 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/01303.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця Держмитслужби звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що зазначені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема позивачем не надано документів на підтвердження витрат на транспортування, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, документів, що підтверджують вартість страхування та перевезення товарів. Апелянт вказує, що декларантом було надано копію митної декларації країни відправлення без перекладу на державну мову; в коносаменті від 17.05.2020 року відсутня інформація щодо умов сплати фрахту " Collect" чи " Prepaid" , що в свою чергу може вплинути на рівень митної вартості товару; в інвойсі № UA-220225 від 12.05.2020 у прикінцевій частині зазначено "Проплата, якщо вона застосовується повинна прямо та безперечно означати доставку транспортного засобу в порт Одеса(Україна) на умовах DAT - ІНКОТЕРМС 2020, що суперечить даним у інвойсі, зазначеним у графі" Умови поставки"- CFR Odessa Ukraine.
Таким чином, апелянт вказує, що оскільки інших документів декларантом не надано, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Також апелянт зазначає, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та наявної у митного органу довідкової інформації, та встановлено що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 9100 дол. США (митна декларація №UА500500/2020/227138 від 17.04.2020 року). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару було скориговано до рівня 9100 доларів США.
Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» зареєстрована 30.06.2016 року, основний вид діяльності код 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 01.04.2020 року позивачем (покупець) укладений з компанією «LC MOTORS» (Республіка Корея) (продавець) зовнішньоекономічний контракт №251430, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти від продавця транспортні засоби (надалі Товар). Згідно з п.1.2 Контракту щодо предмету контракту асортимент,кількість ціна за одиницю, загальна сума, термін оплати та інші умови поставки Товару визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Контракту Пунктом 4.1 Контракту визначено, що продавець постачає покупцю товарна умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южне («Інкотермс-2010») .
12.05.2020 року сторонами договору підписана Специфікація №120520 на поставку партії Товару, у тому числі на Автомобіль, що був у використанні 1 шт. Марка - HYUNDAI; - Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , вартість - 5909 дол. США.
Відповідно до зазначеного договору та Специфікації в Україну прибула партія товару.
04.07.2020 року ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» звернулось до Одеської митниці для митного оформлення (випуску) товару з МД №UA500500/2020/248642 від 04.07.2020 «Автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем), що був у використанні 1 шт. - Марка HYUNDAI; - Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 ; - Модель SANTA FE; - Робочий об'єм циліндрів 2199 см3; - Рік виготовлення 2015 р.; - Модельний рік виготовлення 2016 р.; - Колісна формула 4x4; - Номер двигуна нема даних; - Номер шасі нема даних; - Вид ТЗ легковий автомобіль; - Призначений для перевезення людей; - Загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 5; - Тип двигуна дизель; - Тип кузова універсал; - Колір сірий; - Торговельна марка HYUNDAI; - Технічний стан - автомобіль має пошкодження: дефекти та подряпини ЛФП переднього бампера, заднього бампера, дверей задніх лівих, накладки бампера заднього центральної. Сколи ЛФП капота. Деформація глушника центрального, бампера заднього, крила заднього правого. Сліди відновлення заднього лівого крила, дверей задніх лівих та передніх правого крила. Розбите кріплення заднього бампера праве. Країна виробництва: Республіка Корея, KR. Вивантажено з контейнера TCNU4222552».
Митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору.
З метою підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення за МД № UA 500500/2020/248642 від 04.07.2020 на виконання вимог статті 53 МК України декларантом було подано копії наступних документів: контракт №251430 від 01.04.2020; специфікація від 12.05.2020; інвойс та пакувальний лист від 12.05.2020 №ЕА-582157; домашній коносамент від 17.05.2020 №582157; лінійний коносамент від 17.05.2020 №М350061786; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.05.2020 №2828- 202005-000141; висновок від 02.07.2020 №1396-Е/20 експертного авто товарознавчого дослідження; довідка про відповідність рівню екологічних вимог від 30.06.2020 №52884- Д; акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 01.07.2020; наряд від 25.06.2020 №175/2.
Відповідно до поданих товаросупровідних документів митну вартість заявлено на рівні 5909 дол. США.
Проте відповідачем прийняте рішення про корегування митної вартості товарів № UА500500/2020/000012/1 від 07.07.2020 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/01303.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 року зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України та Наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; - згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - згідно статті 368 Митного кодексу України при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Таким чином, згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України, не подані основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість.
В рішенні вказано, що позивачу запропоновано надати додаткові документи.
Декларант надав додаткові документи. В оскаржуваному рішенні зазначено, що вказані документи не були переведені на українську мову, були недостатніми для визначення митної вартості автомобіля.
Одеська митниця Держмитслужби, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлена митна вартість 9100дол. США (митна декларація №UА500500/2020/227138 від 17.04.2020 року).
Водночас, не погоджуючись із правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні (випуску) товарів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про корегування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та витребуванні додаткових документів щодо митної вартості товарів Одеською митницею не дотримано вимог законодавства, оскільки фактично жодної з підстав, які надають митному органу відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України право вимагати від декларанта додаткових документів, митним органом не встановлено.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.
Щодо посилань апелянта, що позивачем не було надано документів на підтвердження витрат на транспортування, колегія суддів зазначені доводи оцінює критично з огляду на наступне.
За правилами статті 368 МК України, при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Водночас, апелянтом не враховано, що зазначена стаття міститься у розділі XII МК України, який регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами. Таким чином, вказана норма не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами - фізичними особами, а не юридичними особами.
Як вбачається з п. 4.1 Контракту №251430 від 01.04.2020 року, наданих позивачем як під час митного оформлення, так і до суду першої інстанції специфікацій та інвойсів, товар поставлявся на умовах СFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южний (Інкотермс 2010)
Відповідно до Інкотермс-2010 CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) (... назва порту призначення). Термін "вартість і фрахт" означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь які додаткові витрати, які виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця.
Пунктом 4.3 контракту №251430 від 01.04.2020 року передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме визначено перелік товаросупровідних документів: інвойс, пакувальні листи, коносамент, документ, який підтверджує зняття автомобіля з обліку.
З огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом №251430 від 01.04.2020 року та положеннями CFR Інкотермс-2010 умовами поставки, всі витрати із завантаження, пакування та транспортування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, оскільки здійснюються на території продавця (п. 2.2 Контракту). За таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.
За таких обставин суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість транспортування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, декларантом було направлено до митного органу копії експортної митної декларації країни відправлення, копії платіжних доручень в іноземній валюті, які підтверджують здійснення 100% передплати за імпортовані товари, та кореспондуються із відомостями щодо вартості товарів, визначених у специфікаціях до контракту від 01.04.2020 №251430.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що копія експортної митної декларації країни відправлення була надана без перекладу на державну мову, водночас зазначена копія декларації містила інформацію, підтверджуючу числові значення складових митної вартості товарів, яку можливо ідентифікувати і без перекладу на українську мову.
Суд апеляційної інстанції також погоджується із висновками суду першої інстанції, що умови сплати фрахту «Collect» чи «Prepaid» ніяким чином не впливають на митну вартість Товару, оскільки поставка товарів здійснювалася за умовами CFR Інкотермс-2010, тобто сплата фрахту покладена на продавця (відправника) та вже включена у фактурну (контракту) вартість.
Окрім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 квітня 2018 року (справа №815/329/17), навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо посилань апелянта на те, що в інвойсі у прикінцевій частині зазначено "Проплата, якщо вона застосовується повинна прямо та безперечно означати доставку транспортного засобу в порт Одеса(Україна) на умовах DAT - ІНКОТЕРМС 2020, що суперечить даним у інвойсі, зазначеним у графі" Умови поставки"- CFR Odessa Ukraine, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як було зазначено судом, як вбачається з п. 4.1 Контракту №251430 від 01.04.2020 року, наданих позивачем як під час митного оформлення, так і до суду першої інстанції специфікацій та інвойсів, товар поставлявся на умовах СFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южний (Інкотермс 2010).
Таким чином, посилання апелянта на невідповідність умов поставки товару, зазначених у прикінцевій частині інвойсу, не може бути визнано підставою для здійснення коригування митної вартості, адже з решти наданих до митного органу документів можливо встановити, що поставка здійснювалась саме на умовах СFR. При цьому Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої помилка, допущена в наданому для митного контролю документі, зокрема інвойсі, яка має технічний характер, не впливає на достовірність викладених у ньому відомостей. Утім, наявність саме технічної помилки в документі та зміст помилково відсутньої інформації митний орган може встановити за допомогою решти інформації, яку містить той самий документ, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки в документі не є підставою вважати недостовірною всі інформацію, що у ньому міститься.
Таким чином, відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надав всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України).
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, копію митної декларації № UА500500/2020/227138 від 17.04.2020 року, на яку наявне посилання в оскаржуваному рішенні, до суду відповідачем не надано, тобто не доведено правомірність застосування митної вартості товару позивача за ціною у вказаній декларації (не зазначено який саме товар поставлявся, умови поставки тощо).
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своєму рішенні не зазначає, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийняті на підставі неправомірних висновків митного органу.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, цим документам не була надана належна правова оцінка, коригування митної вартості та відмова у митному оформленні товару відбулись не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваних рішень митниці.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в митному оформленні товарів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О. О. Кравець