П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2512/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, прийняте у складі суду судді Пекного А.С. в місті Херсон по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
У вересні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому позивач просила суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2020 року №01550506.
Доводи позовної заяви обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки за змістом акту перевірки ФОП ОСОБА_1 допущено порушення, що полягає у проведенні розрахункових операцій із продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв без придбання відповідних ліцензій та продаж вказаного товару у невизначених для цього місцях торгівлі, водночас працівники податкового органу 12 червня 2020 року здійснили розрахункову операцію у ФОП ОСОБА_2 , який також здійснює господарську діяльність в одному приміщені із ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією доданою до матеріалів перевірки.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2020 року №01550506, відповідно до якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 40800 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а також без повного дослідження обставин справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги, що перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилася у присутності особи, яка фактично здійснювала розрахункові операції - продавця ОСОБА_3 та представника - ОСОБА_2, яким були пред'явлені направлення на проведення такої перевірки, копія наказу про проведення перевірки та службові посвідчення осіб. Апелянт звертає увагу, що ОСОБА_2 зазначив, що виступає в якості представника ФОП ОСОБА_1 на підставі усного договору між ними. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що ним не було допущено порушень порядку проведення фактичної перевірки.
Крім того, апелянт вказує, що відповідно до АІС «Податковий блок», у ФОП ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок в АТ «Приватбанк», а у ФОП ОСОБА_2 на момент проведення перевірки - 12.06.2020 не має відкритих банківських рахунків., що саме свідчить про надходження коштів на безготівковий рахунок ФОП ОСОБА_1 , та підтверджується чеками з терміналу наданими до суду. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, які підтверджують порушення позивача.
Позивач надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27.02.2004р., номер запису про державну реєстрацію 24990170000011595. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 47.11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами".
Позивач здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються матеріалами справи.
12 червня 2020 року відповідно до наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.06.2020 №554 та направлень на проведення фактичної перевірки від 12.06.2020 №0317, №0318 проведена фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .
Перевірка була проведена у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 12.06.2020 №0132/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , в якому посадовими особами контролюючого органу викладені висновки про порушення позивачем вимог:
- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії;
- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії;
- ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - продаж алкогольних напоїв/тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі - місце торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами не обладнане РРО, в якому фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв/тютюнових виробів.
На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2020р. №01550506, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40800 грн. за порушення ст.ст.15, 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР).
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржила його в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України від 21.08.2020р. №26121/6/99-00-06-02-06-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01.07.2020р. №01550506 - без змін.
Не погоджуючись з позицією податкового органу, вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 01.07.2020р. №01550506, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем грубо порушено процедуру проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення нею підприємницької діяльності, а також не надано до суду жодного доказу на підтвердження факту порушення та статті 15 та 15-3 Закону №481/95-ВР саме позивачем, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України). ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац п'ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:
- непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);
- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 03 грудня 2020 року (справа № 823/716/17), оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 25-27), фактичну перевірку позивача було призначено на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме на підставі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Водночас, всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачем наявності обставин, на підставі яких було призначено фактичну перевірку позивача, не доведено, жодних доказів наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального відповідачем до суду не надано, в матеріалах справи зазначені докази відсутні.
З системного аналізу положень ст. 81 ПК України вбачається, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки на підставі надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, платнику податків, його представнику або особі, яка здійснює розрахункові операції.
Водночас, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що документи були пред'явлені та перевірка проводилась у присутності представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який зазначив, що виступає в якості представника ФОП ОСОБА_1 на підставі усної домовленості.
Так, відповідно до вимог п. 19.2 ст. 19 ПК України, представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.
Згідно вимог ч.3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Враховуючи викладене, як положеннями Цивільного кодексу України, так і положеннями ПК України чітко регламентовано, що представником платника податків може бути виключно особа, яка пред'явила контролюючому органу письмову довіреність засвідчену відповідно до чинного законодавства, що виключає можливість представлення інтересів платника податків на підставі усної домовленості.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено щодо громадянки ОСОБА_3 , яка вказана в акті як продавець, що податковим органом жодним чином не зафіксовано, що вказана особа проводила розрахункові операції. Крім того, статус ОСОБА_3 перевіряючими особами також не встановлений, як і не надано до суду будь-якого доказу на підтвердження факту наявності відношення вказаної особи до господарської діяльності позивача чи здійснення нею розрахункових операцій.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення нею підприємницької діяльності.
Водночас, щодо суті виявлених податковим органом правопорушень, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, за наслідками проведеної посадовими особами контролюючого органу викладені висновки про порушення позивачем вимог:
- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії;
- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії;
- ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - продаж алкогольних напоїв/тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі - місце торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами не обладнане РРО, в якому фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв/тютюнових виробів.
Зазначені висновки податкового органу обґрунтовані тим, що посадові особи відповідача, придбавши в магазині, в якому здійснюють господарську діяльність дві фізичні особи-підприємця, алкогольний та тютюновий вироби, здійснили розрахунок через платіжний термінал, товар проведений через РРО ФОП ОСОБА_2 та прийшли до висновку про продаж ФОП ОСОБА_1 алкогольних та тютюнових виробів без ліцензії та без проведення через РРО.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 фактично здійснюють підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Так, позивачем надано до суду свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 серії НОМЕР_2, відповідно до якого ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 12.03.1999р., номер запису 24990170000011593, і здійснює підприємницьку діяльність в одному з позивачем приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Позивачем також надано до суду копії ліцензії НОМЕР_3 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ліцензії № НОМЕР_4 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, виданої на ім'я ФОП ОСОБА_2 .
Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали перевірки, як і матеріали судової справи не містять жодного доказу на підтвердження факту належності платіжного терміналу саме ФОП ОСОБА_1 .. При цьому, до акту фактичної перевірки доданий фіскальний чек зі змісту якого вбачається, що 12.06.2020р. о 10:13 год. ФОП ОСОБА_2 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 здійснено продаж пива 0,5 за ціною 21,00 грн. та Мальборо красне за ціною 54 грн. З вказаного чеку також вбачається виробник та заводський номер РРО, які співпадають з даними вказаними у додатку до ліцензії НОМЕР_3 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої на ім'я ФОП ОСОБА_2 .
У відповідності до приписів ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Враховуючи наведені законодавчі приписи щодо правил здійснення суб'єктами господарювання роздрібного продажу алкоголю виробів, а саме наявності відповідних ліцензій та заборони на їх продаж без РРО та не у відведеному місці, до відповідальності може бути притягнутий суб'єкт господарювання, який вчинив порушення таких правил, тобто допустив протиправні винні діяння.
Аналогічні висновки викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року (справа № 821/2154/16).
Враховуючи викладене, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 , який має відповідні ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, а згідно наданого відповідачем до суду першої інстанції чека реєстратор розрахункових операцій, за допомогою якого було оплачено придбані у межах контрольної закупівлі товари, оформлений на ім'я ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів вважає безпідставним притягнення до фінансової відповідальності ФОП ОСОБА_1 , що обумовлює протиправність спірного рішення.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта, що у ФОП ОСОБА_2 на момент проведення перевірки - 12.06.2020 року не було відкритих банківських рахунків, оскільки сама по собі відсутності в АІС «Податковий блок» вказаної інформації не може беззаперечно свідчити про відсутність у вказаної особи відповідних банківських рахунків. Більш того, зазначені апелянтом обставини взагалі не мають визначального значення у межах спірних правовідносин, оскільки позивача було притягнуто до відповідальності за порушення ст.ст.15, 15-3 Закону №481/95-ВР, а господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 взагалі предметом фактичної перевірки не виступала.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О. О. Кравець