20 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4420/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В., представника позивача Мудрака Д.В., представника відповідача Воронікової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року в адміністративній справі №280/4420/18 (суддя у 1 інстанції Сацький Р.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 17 вересня 2018 року №0028641305 на суму 162798,81 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що копію наказу відповідача від 17.08.2018 року №2854 та повідомлення про початок проведення перевірки від 17.08.2018 року № 785/6823/14/08-01-13-05-05 позивач отримав лише 21.08.2018 року, в той час як 20.08.2018 року відповідачем вже було проведено перевірку і складено акт перевірки. Зазначено, що перевищення позивачем обсягів розрахунків, здійсненим із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій на протязі послідовних 12 місяців за 2016-2017 роки не відбулося.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 17 вересня 2018 року №0028641305 на суму 162798,81 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1627 грн. 99 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що порушення позивачем податкового законодавства свідчать результати аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73, 74 Податкового кодексу України, а саме інформацію щодо обсягів розрахунків, здійснених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, яка свідчить про перевищення Позивачем обсягів на протязі послідовних 12 місяців за 2016-2017 рр. Крім того, суд першої інстанції не врахував доводи відповідача, що для помилково пробитих розрахунків необхідно застосовувати норми Порядку щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, затверджених наказом МФУ №547 від 14.06.2016 року. Також судом першої інстанції помилково враховано доводи позивача щодо порушення з боку контролюючого органу порядку проведення перевірки, оскільки предметом розгляду у даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення, а не правомірність дій контролюючого органу.
Представник скаржника у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник апелянта у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 20 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податку-фізичної особи ОСОБА_1 з питань придбання та продажу товарів (робіт, послуг), обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2016 року по 31.07.2018 року.
За результатами перевірки було складено акт № 839/08-01-13-05/26595096 від 20.08.2018, яким встановлено порушення пп. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), занижено податкове зобов'язання з ПДВ всього у сумі 143 218,89 грн. у тому числі по періодах: за лютий 2017 року в сумі 8 394,51 грн., за березень 2017 року в сумі 15 619,39 грн., за квітень 2017 року в сумі 16 626,76 грн., за травень 2017 року в сумі 12 450,79 грн., за червень 2017 року в сумі 19 995,67 грн., за липень 2017 року в сумі 20 892,42 грн., за серпень 2017 року в сумі 24 532,14 грн., за вересень 2017 року в сумі 11 370,13 грн., за жовтень 2017 року в сумі 4 951,70 грн., за листопад 2017 року в сумі 6 831,68 грн., за грудень 2017 року в сумі 1 025,56 грн., за січень 2018 року в сумі 159,30 грн., за лютий 2018 року в сумі 312,15 грн., за березень 2018 року в сумі 7,22 грн., за квітень 2018 року в сумі 49,48 грн.
17 вересня 2018 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0028641305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 162 798 (сто шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) гривень 81 копійка.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Пункт 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 22.01.2016 року №1195/6/99-95-42-01-16-01 сума акцизного податку, нарахована при реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, до бази оподаткування податком на додану вартість не включається.
Таким чином, сума акцизного податку не включається до бази оподаткування ПДВ, а отже не може входити до суми операцій, передбачених п. 181.1 ст. 181 ПК України.
З акту перевірки слідує, що наведений виторг за вказані періоди включає в себе суму акцизного податку, що в свою чергу не може свідчити про перевищення граничної суми від здійснення операцій, встановленої в п. 181.1. ст. 181 ПК України.
Крім того, в період з 09.2016р. по 08.2017р. касиром під час здійснення розрахункових операцій із застосуванням реєстратора розрахункових операцій були помилково пробиті розрахункові документи. З технічних причин, касиром вказані помилки не були своєчасно виправлені в порядку встановленому діючими інструкціями та положеннями, про що касиром на ім'я ФОП ОСОБА_1 були складені службові записки з відповідними поясненнями (копії надавались контролюючому органу разом із відповіддю на запит від 21.05.2018 року № 3489/14/08-01-52-02).
З огляду на наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, нарахована (сплачена) ФОП ОСОБА_1 протягом вказаних у акті періодів, сукупно не перевищує 1000000,00 гривень, а ФОП ОСОБА_1 не допускала порушення податкового законодавства України.
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Акт перевірки має містити тільки достовірну інформацію, водночас акт від 20.08.2018 року містить інформацію, яка не відповідає фактичним обставинам та є неправдивою, а саме: в п.1.11 Акту зазначено, що при перевірці використано серед іншого книгу обліку доходів, первинні документи та банківські виписки, але, як слідує з матеріалів справи, ці документи не надавались перевіряючим під час перевірки, а отже не могли бути використані ними. Доказів протилежного суду не надано.
Пункт 79.2. ст. 79 ПК України передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Крім того, незважаючи на проголошену п.79.3 ст. 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім.
З наведених норм ПК України вбачається, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цієї вимоги призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.
З матеріалів справи слідує, що копію наказу відповідача від 17.08.2018 року № 2854 та повідомлення про початок проведення перевірки від 17.08.2018 року № 785/6823/14/08-01-13-05-05 позивач отримав лише 21.08.2018 року, в той час як 20.08.2018 року контролюючим органом вже було проведено перевірку і складено акт за результатами такої перевірки.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що призвело до відсутності правових наслідків такої перевірки.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року в адміністративній справі №280/4420/18 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року в адміністративній справі №280/4420/18 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина постанови складена 20.01.2021 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва
суддя Н.А. Олефіренко