ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 лютого 2021 року м. Київ № 640/12206/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Васькіної В.В, представника відповідача Тільного А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (далі - позивач, ТОВ «Голдфіш-Інвест-Буд») з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2019 №3782615141 форми «В4», №3792615141 форми «В», від 06.06.2019 №7482615141 форми «Н».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.03.2019 №3782615141 та №3792615141, стягнуто судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 199,94 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
22.12.2020 представник позивача звернувся до суду з заявою (т. 11 а.с. 221-224) про прийняття додаткового рішення у справі в частині судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 413 141,28 грн., з яких 254 141,28 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а 159 000 грн. - витрати, пов'язані з проведенням експертизи.
12.01.2021 представник ГУ ДПС у м. Києві звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру судових витрат (т. 11 а.с. 274-277), яке обґрунтовано тим, що позивачем заявлено суми до стягнення без урахування того, що позовні вимоги задоволено частково, а не повністю, тобто підлягають застосуванню вимоги частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представник відповідача стверджує, що у заяві про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем жодним чином не обґрунтовується складність справи, необґрунтовано вплив вирішення справи на репутацію позивача, а також не наведено жодної належної підстави визначення розміру витрат на оплату послуг, не доведено співмірність такого розміру.
Крім того, представник ГУ ДПС у м. Києві вважає, що витрати на проведення експертизи №127/19 не пов'язані з даною адміністративною справою, оскільки заява про проведення експертизи надійшла у червні 2019 року, провадження у справі відкрито у серпні 2019 року, а висновок складено у вересні 2019 року.
При цьому, питання щодо призначення експертизи мало б вирішуватись в ході розгляду справи і саме суд мав би встановлювати чи потрібен висновок особи, яка володіє спеціальними знаннями чи ні, однак позивач на власний розсуд та з власної ініціативи вирішив провести експертизу, тобто, на думку представника відповідача, позивачем не доведена необхідність проведення даного експертного дослідження, його вплив на прийняття рішення по справі та невідворотність потреби його використання при винесенні рішення, тому відповідач переконаний, що і в цій частині заява задоволенню не підлягає.
21.01.2021 представник позивача звернувся до суду з запереченнями на клопотання про зменшення розміру судових витрат (т. 11 а.с. 279-282), в яких стверджує, що розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, повністю обґрунтований, підтверджений належним чином та відповідає критеріям співмірності, встановленим у частині 5 статті 134 КАС України.
Також представник позивача вказує на безпідставність твердження відповідача про те, що судові витрати позивача, здійснені ним у зв'язку з проведенням експертизи, не пов'язані з даною адміністративною справою та те, що не можуть бути враховані судом під час розгляду заяви.
Крім того, проведення експертизи було необхідним та здійснено у визначеному законодавством порядку, а висновок експерта від 30.09.2019 №127/19 має значення для вирішення справи, оскільки підтверджує обставини, що підлягають доказуванню у справі.
Водночас, представник позивача погоджується з тим, що загальний розмір понесених позивачем судових витрат, відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, повинен бути зменшений на 0,000325%, тобто на 134,27 грн.
В судовому засіданні представник позивача вказану заяву підтримала, просила її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви позивача заперечував, просив зменшити розмір судових витрат, що заявлений до стягнення. Наголосив на відсутності визначення в акті приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг визначення витрачено часу та відповідної вартості.
Суд, вирішуючи зазначену заяву виходить з наступного.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано копії договору про надання правової допомоги від 19.06.2018 (т. 11 а.с. 225-229), додаткової угоди №4 (т. 11 а.с. 230-231), рахунку від 09.09.2019 №4/1 (т. 11 а.с. 232) на суму 120 384 грн., рахунку від 15.12.2019 №4/2 (т. 11 а.с. 233) на суму 133 757,28 грн., а також акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 15.12.2020 №2 до договору про надання правової допомоги від 19.06.2018 (т. 11 а.с. 234-235), платіжні доручення від 11.09.2019 №293 (т. 11 а.с. 246) на суму 120 384 грн. та від 17.12.2020 №14140 (т. 11 а.с. 245а) на суму 133 757,28 грн.
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №4 до договору про надання правової допомоги від 19.06.2018 Адвокатське об'єднання «ВБ Партнерс» надає професійну правничу допомогу ТОВ «Голдфіш-Інвест-Буд», пов'язану з представництвом його інтересів в Окружному адміністративному суді міста Києва, Шостому апеляційному адміністративному суді та адміністративному суді у складі Верховного Суду у справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2019 №3782615141 та №3792615141, від 06.06.2019 №7482615141, в порядку, передбаченому ст. 16 КАС України.
При цьому, сторони погодили, що вартість юридичних послуг (професійної правничої допомоги), визначених в пункті 1 цієї додаткової угоди, становить суму в гривні, визначену як грошовий еквівалент 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) доларів США 00 центів за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день підписання рахунку виконавцем, у т.ч. ПДВ (пункт 3 додаткової угоди №4).
Відповідно до підпунктів 3.1 та 3.2 пункту 3 додаткової угоди №4 суму в гривні, визначену як грошовий еквівалент 4 800 (чотири тисячі вісімсот) доларів США 00 центів за офіційним курсом до долару США на день підписання рахунку виконавцем, у т.ч. ПДВ, протягом двадцяти днів з дня відкриття Окружним адміністративним судом міста Києва провадження. Суму в гривні, визначену як грошовий еквівалент 4 800 (чотири тисячі вісімсот) доларів США 00 центів за офіційним курсом до долару США на день підписання рахунку виконавцем, в т.ч. ПДВ, протягом двох днів з дня прийняття рішення Окружним адміністративним судом міста Києва.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на зміст частини 4 статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, незважаючи на вказану обставину, акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 15.12.2020 №2 до договору про надання правової допомоги від 19.06.2018 містить конкретний перелік послуг, які надані позивачу та який складається з 25 позицій.
При цьому, будь-яких аргументованих доводів відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу клопотання про зменшення розміру судових витрат не містить.
В цьому контексті суд враховує положення частини 7 статті 134 КАС України, за якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Що стосується тверджень представника відповідача, що у заяві про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем жодним чином не обґрунтовується складність справи, необґрунтовано вплив вирішення справи на репутацію позивача, не наведено підстави визначення розміру витрат, не доведено співмірність такого розміру, слід зазначити, що (1) позивачем наведено відповідні аргументи у запереченнях (т. 11 а.с. 279-282), які оцінені судом, (2) обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається у даному випадку на відповідача, а позивач не зобов'язаний доводити співмірність таких витрат.
Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (складний податковий спір) та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (сума гонорару є фіксованою, хоча перелік наданих послуг наведено в акті), ціною позову (254 141,28 грн. складає 0,026% від ціни позову у розмірі 951 665 722,40 грн. - загальної суми за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.03.2019 №3782615141 та №3792615141 та від 06.06.2019 №7482615141) та значенням справи для сторони (ділову репутацію, як добросовісного контрагента на національному та міжнародному ринках, як обґрунтовано стверджує представник позивача), суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачу відмовлено у задоволенні позову в частині податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 №7482615141 на суму 2 970,40 грн., що складає 0,00031% від ціни позову, з огляду на що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню на 0,78 грн. (0,00031% від 254 141,28 грн.).
Враховуючи викладене, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 254 140,50 грн. (254 141,28 грн. - 0,00031% або 0,78 грн.).
У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
В свою чергу, частиною 5 статті 137 КАС України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома та восьма вказаної статті).
На підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних з проведенням експертизи суду надано копії договору від 13.06.2019 №13/19 (т. 11 а.с. 236-240), укладеного між позивачем та ТОВ «Центр судових експертиз Альтернатива», рахунку за послуги від 11.07.2019 (т. 11 а.с. 241) на суму 159 000 грн. за проведення експертизи, акту надання послуг від 31.10.2019 №01/88/19 (т. 11 а.с. 242), виписки з рахунку позивача (т. 11 а.с. 245) з відповідними відмітками банку та платіжного доручення від 15.07.2019 №7712 (т. 11 а.с. 247) на суму 159 000 грн.
Досліджуючи наявність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, суд виходить з правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а (адміністративне провадження № К/9901/31359/20), згідно з якою КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема, сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку експертного висновку.
На користь такого висновку також свідчать норми частини 8 статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи.
Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема, подавати заяву про відвід експерта.
Дослідження експертом правопорушень зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено з метою звернення до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими).
За таких обставин, суд не вбачає належних правових підстав для відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про прийняття додаткового рішення в частині судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 252 КАС України, суд
вирішив:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» про прийняття додаткового рішення в частині судових витрат задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 254 140,50 грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі сто сорок гривень п'ятдесят копійок).
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (місцезнаходження юридичної особи: 02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1В, офіс В701; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 35383493).
Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).
Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 02.02.2021.
Суддя О.М. Чудак