ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 лютого 2021 року м. Київ № 640/20071/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Міністерства оборони України
до Міністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби)
про визнання протиправною та скасування постанови від 10.08.2020р. ВП № 62281797
про накладення штрафу в сумі 5 100,00 грн.,-
Позивач - Міністерство оборони України звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби) (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 10.08.2020р. ВП № 62281797 про накладення штрафу в сумі 5 100,00 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2020р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки позивачем виконано у повному обсязі рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі № 140/3335/19 відповідно до вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Порядку, затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 10.08.2020 рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі № 140/3335/19 не виконане, причини невиконання позивачем не повідомлено.
Також на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2020р. відповідачем подано матеріали виконавчого провадження ВП № 62281797.
Дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
24.04.2020р. Восьмим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу № 140/335/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Так, постановою від 24.04.2020р. Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 140/335/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 17 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019, оформлене протоколом №105. Зобов'язано Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по третій групі інвалідності у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, та надіслати зазначене рішення разом з документами у ІНФОРМАЦІЯ_1 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 .
27.05.2020р. Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 140/335/19.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.06.2020р. відкрито виконавче провадження № 62281797 про примусове виконання виконавчого листа № 140/335/19 від 27.05.2020р., виданого Волинським окружним адміністративним судом , яким зобов'язано Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по третій групі інвалідності у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, та надіслати зазначене рішення разом з документами у ІНФОРМАЦІЯ_1 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 .
Також п.2 вказаної постанови боржника (МОУ) було повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10-и робочих днів.
Матеріали виконавчого провадження № 62281797 не містять поштового повідомлення про дату отримання позивачем вказаної постанови від 09.06.2020р. про відкриття виконавчого провадження.
Водночас, матеріали виконавчого провадження № 62281797 містять заяву Міністерства оборони України від 15.06.2020р. № 248/4711 про відкладення проведення виконавчих дій, оскільки позивачем вживаються заходи щодо підготовки необхідних документів для подання їх на розгляд Комісії.
З матеріалів справи судом встановлено, що 24.06.2020 Міністерством оборони України надіслано до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву № 248/5009 про закінчення виконавчого провадження № 62281797 у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення у справі № 140/335/19. До вказаної заяви позивачем долучено витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2020р. № 84, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Вважаючи, що протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2020р. № 84 не є фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом державним виконавцем 23.07.2020 було надіслано позивачу вимогу № 20.1/В-7/62281797 щодо виконання у дводенний строк рішення суду та надання пояснення щодо причин його не виконання.
У встановлений строк інформація від боржника про виконання рішення суду не надійшла.
10.08.2020 державним виконавцем було винесено постанову ВП № 62281797 про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100, 00 грн. за невиконання рішення суду.
Указаною постановою зобов'язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Оскаржувана позивачем постанова від 10.08.2020р. ВП № 62281797 прийнята на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, за невиконання рішення суду без поважних причин.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 03.08.2020, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У силу приписів частини 1, пункту 1, 3 частини 2, пункту 22 частини 3 статті статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 2 статті 53 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення.
Водночас, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 № 522/6739/17.
Отже, підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк в який він може добровільно її виконати.
Згідно з приписами частини 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, Законом № 1404-VIII прямо передбачене повноваження державного виконавця на винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
При цьому, саме на боржника покладається обов'язок повідомлення державного виконавця про його виконання. Так, згідно ч.4 ст.19 Закону сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
У цьому випадку, перевірка державним виконавцем факту виконання рішення боржника полягає саме у перевірці наявності повідомлень від боржника про самостійне виконання рішення.
Як було зазначено судом вище, постановою від 24.04.2020р. Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 140/335/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 17 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019, оформлене протоколом №105. Зобов'язано Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по третій групі інвалідності у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, та надіслати зазначене рішення разом з документами у Волинський обласний військовий комісаріат для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що 19.06.2020 ним було виконано рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020р.у справі № 140/335/19, про що було повідомлено державного виконавця заявою від 24.06.2020 №248/5009, до якої надано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2020р. № 84.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2020р. № 84, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, зі змісту постанови від 24.04.2020р. Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 140/335/19 убачається, що суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Таким чином, в порушення вимог рішення суду від 24.04.2020р. у справі № 140/335/19, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення (витяг з протоколу від 19.06.2020р. № 84), без урахувань висновків суду у справі № 140/335/19.
Відтак, протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2020р. № 84 не є свідченням належного виконання рішення від 24.04.2020р. у справі № 140/335/19.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки Міністерством оборони України не надано доказів належного виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020р.у справі № 140/335/19 шляхом прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по третій групі інвалідності у зв'язку з отриманим пораненням, тому підстави для визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання такого судового рішення без поважних причин - відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були всі підстави для застосування до позивача штрафу за невиконання судового рішення.
Сума штрафу обраховано відповідачем правильно.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для скасування постанови про накладення штрафу в той час, як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування виконав та довів правомірність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій