ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 лютого 2021 року м. Київ № 640/19716/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі- Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо стягнення з Позивача 9 155,54 грн. суми пенсійного забезпечення, яке позивач отримав з 27.03.2020 року по 30.04.2020 року, а також припинення нарахування та виплату пенсійного забезпечення з 27.03.2020 року;
- зобов'язати Відповідача поновити нарахування та виплату Позивачу пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» починаючи з 27.03.2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб». 27.03.2020 року Позивач уклав контракт про проходження служби цивільного захисту до 27.03.2025 року. Відповідно до пунктів 33, 49, 62, 93, 95 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу Позивача прийнято на службу цивільного захисту та зараховано в кадри ДСНС .
На підставі листів від 07.05.2020 № 2600-0405-8/56003 Відповідач повідомив Позивача про припинення нарахування пенсії та необхідність повернення сплаченої пенсії за період з 27.03.2020 по 30.04.20 у розмірі 9155 грн 54 коп.
За наведених обставин позивач вважає, що дії Відповідача є протиправними, оскільки на службу позивач прийнятий в період знаходження України в особливому періоді і такий період досі не закінчений, тому на підставі ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсії таким особам не припиняється.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що виплата пенсії позивачеві припинена на законних підставах, у зв'язку із прийняттям останнього на службу до органів цивільного захисту.
На виконання вимог ухвали суду від 25.08.2020р. відповідачем надано суду ксерокопію пенсійної справи позивача.
04.11.2020р. та 27.11.2020р. позивачем подані клопотання про прискорення розгляду справи.
Дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м.Києві і отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» , однак після встановлення факту укладення контракту не на військовій службі з 27.03.2020р. виплата була призупинена з 01.05.2020р.
27.03.2020 між позивачем та Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі Голови Державною службою України з надзвичайних ситуацій укладено Контракт № 10//20 про проходження служби цивільного захисту.
Згідно наказу Голови Державною службою України з надзвичайних ситуацій від 27.03.2020 року Позивача прийнято на службу цивільного захисту та зараховано в кадри ДСНС на посаду головного фахівця відділу взаємодії з військовими формуваннями та антитерористичної діяльності управління організації реагування на надзвичайні ситуації та координації аварійно-рятувальних формувань Департаменту реагування на надзвичайні ситуації апарату Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Листом від 07.05.2020 № 2600-0405-8/56003 Відповідач повідомив Позивача про припинення нарахування та виплати пенсії та необхідність повернення сплаченої Позивачу пенсії з період з 27.03.2020 по 30.04.2020 у розмірі 9 155,54 грн.
Письмове звернення позивача через портал електронних послуг щодо поновлення нарахування та виплати пенсії за вислугу років, залишено відповідачем без задоволення, що підтверджується вих. ГУ ПФУ в м.Києві від 15.06.2020 № 12233-14310/П-02/8-2600/20.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
В силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон України № 2262-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 2 Закону України № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Поряд з цим, частиною 3 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсіонерам з числі військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв'язку з мобілізацією, на особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правилами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII надано аналогічне визначення особливого періоду - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).
Також, відповідно до вищезазначеної статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.
Указами Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, від 06 травня 2014 року №454/2014, від 21 липня 2014 року №607/2014 та від 14 січня 2015 року №15/2015, в Україні оголошено про часткову мобілізація.
Згідно роз'яснень, наданих у листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 1 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду», у відповідності до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XІІ) з моменту оголошення Указу N9 303/2014, в України настав особливий період, який діє і на час розгляду справи.
Суд наголошує, що законодавством України не встановлено порядок припинення особливого періоду, тому закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для завершення особливого періоду.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави стверджувати, що оскільки з 17 березня 2014 року в Україні оголошено часткову мобілізацію, з тривалістю якої пов'язується особливий період, то спірні правовідносини між сторонами виникли в період коли в країні діяв особливий період.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 638/662/17, від 26 вересня 2018 року у справі №813/1919/16, від 27 березня 2020 року у справі №806/1286/17.
Суд також звертає увагу Відповідача, що Позивач був прийнятий на службу цивільного захисту за контрактом під час дії особливого періоду, то на нього розповсюджується дія частини 3 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо не припинення виплати пенсії.
Посилання Відповідача не те, що припинення виплати пенсії є правомірним, оскільки ані в контракті «Про проходження служби цивільного захисту» № 10/20, ані в наказі «Про кадрові питання» № 110 від 27 березня 2020 року не зазначено про прийняття Позивача на військову службу, суд вважає необґрунтованими.
Так, за визначенням ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У розумінні ж ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Водночас, згідно положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої указом Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016, складовою сектору безпеки і оборони є зокрема Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
Як вже зазначено, згідно з вимогами статті 2 Закону України № 2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
З системного аналізу зазначеної норми Закону України № 2262-ХІІ вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на декілька категорій суб'єктів, а саме: на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до:
- Збройних Сил України;
- інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
- органів та підрозділів цивільного захисту.
Таким чином, незважаючи на те, що дійсно служба цивільного захисту та військова служба є різними видами державної служби особливого характеру, а в чинному законодавстві прямо не вказано, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою, суд вважає, що особам, які уклали новий контракт на проходження служби в органах та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється, оскільки у контексті вимог ст. Закону України № 2262-ХІІ, служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку. що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи Відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Суд вважає, що вимога позивача про скерування рішення суду до негайного виконання також не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Таким чином відсутні підстави для негайного виконання рішення суду відповідно до ст. 371 КАС України.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,-
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368) щодо стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми пенсійного забезпечення у розмірі 9 155,54 грн., яке позивач отримав з 27.03.2020р. по 30.04.2020р.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368) щодо припинення нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійного забезпечення з 27.03.2020 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ЄДРПОУ 42098368) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 27.03.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій