ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
02 лютого 2021 року справа №640/17089/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "АВТОМАТИКА СЕРВІС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "НВФ "АВТОМАТИКА СЕРВІС")
доНаціонального банку України (далі по тексту - відповідач, НБУ)
третя особаАкціонерне товариство "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" (далі по тексту - третя особа, АТ "КБ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ")
провизнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від19 червня 2018 року №11 та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23 липня 2018 року №216 в частині визнання позивача пов'язаною з ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ"
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність рішень Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 19 червня 2018 року №11 та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23 липня 2018 року №216 в частині визнання позивача пов'язаною з ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ". В обґрунтування позову зазначив, що укладений між ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" та позивачем кредитний договір не укладався в інтересах інших осіб. При цьому, відповідачем у спірних рішеннях не зазначено в інтересах яких пов'язаних з банком осіб проводилися операції з кредитування ТОВ "НВФ "АВТОМАТИКА СЕРВІС" та яким чином або через які відносини пов'язані з банком особи здійснювали вплив на проведення цих операцій.
Ухвалою від 25 жовтня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/17089/19 у порядку загального позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що рішення НБУ з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами визначено пов'язаною із ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" особою, відповідно до пункту 9 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (відповідно до Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України №315 від 12 травня 2015 року код типу пов'язаності №529 - будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини).
Третя особа у письмовому відзиві на позов зазначила, що на виконання вимог пункту 4 Глави 2 Положення №315 та з урахуванням того, що рішення Комісії залишене без змін рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем №216 від 23 липня 2018 року Правлінням ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" 31 липня 2018 року прийнято рішення (протокол №232 від 31 липня 2018 року) включити ТОВ "ОЛМАКС-КОМПАНІ", ТОВ "НВФ "АВТОМАТИКА СЕРВІС" та ТОВ "МАТРІКС-ГРУП" до складу пов'язаних з банком осіб та затвердити перелік пов'язаних з банком осіб станом на 01 серпня 2018 року.
У письмовій відповіді на відзив позивач зазначив про те, що відповідач не довів факт впливу або отриманої зацікавленості (інтересу) пов'язаними з банком особами від проведення кредитної операції через трудові, цивільні та інші відносини.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" укладено кредитний договір №009-2017 від 04 серпня 2017 року.
Згідно пункту 1.1. договору кредитор при наявності кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відзивної кредитної лінії з лімітом 28 000 000,00 грн. строком погашення 03 лютого 2020 року та сплатою процентів з розрахунку 21% річних, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору в забезпечення зобов'язань за договором (у тому числі і договорами про внесення змін та доповнень) кредитором прийнято обладнання за договорами застави рухомого майна №009-2017-1-РМ та №009-2017-2-РМ від 04 серпня 2017 року.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що позичальник зобов'язується забезпечувати повне погашення суми кредиту в строк згідно з пунктом 1.1 цього договору.
Додатковою угодою № 3 від 24 листопада 2017 року сторони внесли зміни до пункту 1.1 договору та виклали його в наступній редакції:
"Кредитор при наявності кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відзивної кредитної лінії з лімітом 40 000 000,00 грн. строком погашення 03 лютого 2020 року та сплатою процентів з розрахунку 24% річних, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах цього договору.".
Листом №10/15125 від 27 липня 2018 року відповідач повідомив позивача про наявність факторів (ознак) що свідчать про пов'язаність відповідача з позивачем та у зв'язку із цим вимагає здійснити погашення заборгованості за кредитом та відсотками згідно Кредитного договору №009-2017 від 04 серпня 2017 року в повному обсязі.
Рішенням Комісії з питань визначення пов'язаних з банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами від 19 червня 2018 року №11 "Про визначення осіб пов'язаних з ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" визначено позивача пов'язаною з ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" особою відповідно до пункту 9 частини першої статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" за ознаками пов'язаності, передбаченими Постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб" від 12 травня 2015 року №315, а саме: підпункту 4 пункту 1) інформації щодо діяльності кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) особи немає або її недостатньо; підпункту 3 пункту 2) здійснення операцій, юридична форма яких відрізняється від їх економічної суті.
Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23 липня 2018 року №216 "Про внесення змін до рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами від 19 червня 2018 року №11 "Про визначення осіб пов'язаних з ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" залишено без змін рішення №11 в частині визначення позивача пов'язаною з ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" особою.
Розглядаючи справу у письмовому провадженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи із таких підстав.
За загальним правилом, встановленим статтею 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.
Окремий випадок, який кореспондується з наведеною правовою нормою, передбачений частиною четвертою статтею 52 цього ж Закону, за якою особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:
1) контролери банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 16 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Пункт 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року №315 (далі по тексту - Положення №315), встановлює, що особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банк самостійно виявляє пов'язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов'язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов'язаною з банком. Якщо пов'язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов'язаних з банком осіб. Таким чином, рішення Комісії має обмежений термін дії воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов'язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).
Таким чином, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо пов'язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.
Отже, у цьому спорі позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 19 червня 2018 року №11 та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23 липня 2018 року №216 у частині визнання позивача пов'язаною з ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" не може бути самостійною позовною вимогою.
Водночас позивач не позбавлений права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується їх прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.
Причиною звернення позивача до суду є його прагнення користуватися одержаним від ПАТ "Комерційний банк "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" кредитом у межах договору. Це є основною вимогою у цьому спорі. Під час розгляду спору про стягнення грошових коштів (кредиту) позивач вправі доводити відсутність у нього статусу особи, пов'язаної з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", без оскарження рішення Національного банку України про визнання їх пов'язаними з банком особами як самостійної позовної вимоги.
Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 5 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів відносяться спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
За змістом наведених правових норм, під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду в адміністративній справі №705/748/17 в постанові від 06 лютого 2019 року.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Водночас, як встановлено судом, спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №826/20221/16 від 15 червня 2020 року.
Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що провадження в адміністративній справі №640/17089/19 підлягає закриттю.
На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження в адміністративній справі №640/17089/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "АВТОМАТИКА СЕРВІС" до Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов