ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 січня 2021 року м. Київ № 640/19468/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 05.03.2020 №823/5;
- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення записів в Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі спірного наказу, а саме: записів, внесених на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29.12.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» - ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № НОМЕР_1 ) щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Позивач посилався на те, що оскаржуваний наказ винесений з порушенням встановленої процедури розгляду скарги, що регламентований «Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, в результаті чого позивач був позбавлений права на участь у процесі прийняття оскарженого рішення. Також відповідач не повідомив заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги та не направив їм копії скарги разом із доданими до неї документами, копію оскаржуваного наказу, у зв'язку з чим і звернувся до суду.
Також представник позивача надіслав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме мано відносно об'єктів нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 5056180000) до набрання законної сили рішення по даній адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 відмовлено представнику позивача у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву (вх.№ 03-14/179656/20 від 30.11.2020) відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, з дотриманням принципу пропорційності та процедури розгляду скарги.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.
Наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2020 №823/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»:
1. Скаргу ОСОБА_3 від 27.09.2019 задоволено частково;
2. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2018 №44887830, прийняте державним реєстратором державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним Олександром Васильовичем.
3. В іншій частині вимог відмовити.
4. Виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації
Підставою прийняття наказу зазначено: висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.02.2020 за результатом розгляду скарги ОСОБА_3 від 27.09.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2019 №33885-33-19.
Позивач вважає зазначений наказ необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, представником позивача зроблено запит на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири позивач, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Отримавши вище зазначений витяг стало відомо, що право власності квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 . Підставою для державної реєстрації став спірний наказ від 05.03.2020 №823/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», відомості було внесено до реєстру ОСОБА_4 .
Позивач стверджує, що про наказ №823/5 йому жодним чином не було відомо, неодноразові адвокатські запити про надіслання його копії залишені без задоволення, будь-якого повідомлення про наявність зазначеного документу ані позивачем, ані його представником отримано не було.
На думку представника позивача, є сумніви щодо існування наказу, а вразі його наявності є всі підстави вважати його незаконним у зв'язку з незаконною процедурою його прийняття. Наведене складає зміст спірних правовідносин.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Суд підкреслює, що предметом розгляду у справі не є оцінка дій державного реєстратора. Спір у справі стосується виключно процедури розгляду Міністерством юстиції України скарги на дії державного реєстратора.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також забезпечення визнання та захисту державною таких прав, врегульовано Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України №1952-IV).
Статтею 7 Закону України №1952-IV визначено повноваження Міністерства юстиції України, зокрема Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
На виконання вказаної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок).
Порядок визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Згідно п. 10 Порядку, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Відповідно до п. 11 Порядку, Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Згідно п. 12 Порядку, копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються колегією до розгляду.
Пунктом 13 Порядку визначено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Згідно п. 14 Порядку, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закон України №1952-IV, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Відповідач у відзиві зазначає, що оскаржуваний наказ був опублікований на офіційному сайті Міністерства юстиції України.
Водночас доказів запрошення усіх заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації та доказів своєчасного повідомлення зазначених осіб про час і місце засідання колегії матеріали справи не містять.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що на виконання п. 10 Порядку відповідачем було повідомлено позивача та всіх заінтересованих осіб про час і місце засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, що підтверджується безпосередньо інформацією, розміщеною на офіційному сайті Мін'юсту, виходячи з наступного.
Опублікування оскаржуваного наказу на офіційному сайті Міністерства юстиції України не є достатнім доказом повідомлення державного реєстратора про час і місце розгляду скарги, адже у державного реєстратора немає обов'язку здійснювати моніторинг сайту Мін'юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 814/2229/17 від 14.11.2018.
Більше того, п.11 Порядку зазначено обов'язок Міністерства юстиції України повідомляти заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, про час і місце засідання комісії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів: телефонограмою або засобами електронної пошти. Звідси, законодавець не надає право Міністерству юстиції України здійснювати повідомлення лише шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, а зобов'язує поряд з розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту додатково повідомляти інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, одним із таких способів: телефонограмою або засобами електронної пошти. Доказів повідомлення позивача, державного реєстратора КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна О.В. телефонограмою або засобами електронної пошти про час і місце засідання колегії матеріали справи не містять.
У зв'язку із неповідомленням Міністерства юстиції України позивача про розгляд скарги та не запрошення його на розгляд скарги, останній був позбавлений права отримати копію скарги і доданих до неї документів для можливості подання пояснень по суті скарги.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 12 Порядку чітко передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально. А як встановлено судом вище, позивач не був повідомлений про день розгляду скарги, відтак і не міг звертатися із клопотанням щодо забезпечення можливості ознайомлення із скаргою та доданими до неї документами, не міг подати письмові пояснення по суті скарги. Зазначене стосується і державного реєстратора КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна О.В.
Крім цього, суд констатує, що у висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.02.2020 за результатом розгляду скарги ОСОБА_3 від 27.09.2019, не зазначено мотивів, за яких було скасовано рішення від 28.12.2018 №44887830, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В.
У постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 826/12480/17, зазначено, що Верховний Суд враховує, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов'язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.
Відтак, з огляду на встановлене та практику Верховного Суду, зібраними по справі доказами в їх сукупності, підтверджується винесення спірного наказу №823/5 в порушення вимог Порядку та Закону України №1952-IV, а саме: не запрошення заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, в т.ч. і позивача, для розгляду скарги, не повідомлення про дату і час розгляду скарги, не надання копії скарги ОСОБА_3 та доданих до неї документів, з метою надання можливості подати письмові пояснення по суті скарги.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відтак, оскільки Міністерство юстиції України як суб'єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним Наказу від 05.03.2020 №823/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», як наслідок, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо похідних позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі спірного наказу, а саме: записів, внесених на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29.12.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» - ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № НОМЕР_1 ) щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 , то відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, в тому числі, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом постійного моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі відповідно до цього Закону та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом, здійснення повноважень держателя Єдиного державного реєстру.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити наведену вимогу позивача шляхом зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України Наказу від 05.03.2020 №823/5.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 682,00 гривень підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати Наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2020 №823/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
3. Зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було скасовано на підставі Наказу від 05.03.2020 №823/5, а саме: запису, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29.12.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу» - ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № НОМЕР_1 ) щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 .
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622; місцезнаходження: м. Київ, вул. Городецького, 13) судові витрати у розмірі 1 682,00 (однієї тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 );
Відповідач: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622; місцезнаходження: м. Київ, вул. Городецького, 13).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій