ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 лютого 2021 року м. Київ № 640/8346/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1) Головного управління Національної поліції в м. Києві 2) Заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка Андрія Євгенійовича
провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, ГУ НП у м. Києві) та заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка Андрія Євгенійовича (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2020 року №264 о/с «Щодо особового складу» про звільнення позивача зі служби в поліції згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів);
2) поновити позивача на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві;
3) зобов'язати ГУ НП у м. Києві перевести позивача на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві;
4) визнати протиправними дії та бездіяльність заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника Крищенко А.Є., які полягають у зловживанні службовим становищем, шляхом дискримінації прав позивача, залишенні без розгляду поданих заяв про призначення на посаду та невиконання обов'язку щодо пропозиції зайняти наявну (вакантну) посаду в управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві;
5) постановити окрему ухвалу відносно заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві, полковника Крищенко А.Є .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом ГУ НП у м. Києві від 13 січня 2020 року №17 о/с, виданого на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі №640/15378/19, його було поновлено на службі в поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві з 17 липня 2019 року.
17 січня 2020 року позивач був попереджений про наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Одночасно з попередженням, з урахуванням критеріїв пере важності його права на залишення на роботі відповідно до положень статті 42, частини другої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, іншої роботи (переліку посад) йому не було запропоновано. При цьому, на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, на яку він мав переважне право за законом, його не було переведено, а подані рапорти про призначення на цю посаду від 19 лютого 2020 року та від 03 березня 2020 року були залишені без розгляду. Наказом ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2020 року №264 о/с «Щодо особового складу» його було звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Таким чином, на думку позивача, після поновлення його на роботі на підставі рішення суду відповідач не призначив його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, яку він мав обіймати відповідно до закону та не запропонував всі наявні вакантні посади, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
22 червня 2020 року від заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка А.Є. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 17 січня 2020 року позивач був попереджений про наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та одночасно було запропоновано 12 вакантних посад, від яких позивач відмовився, про що складено акт про відмову від запропонованих вакантних посад від 13 лютого 2020 року №834/125/26/01-2020. При цьому, посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, на яку позивач мав бажання призначатись, у період з 13 січня 2020 року по 17 березня 2020 року не була вакантною.
06 липня 2020 року від ГУ НП у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що одночасно з попередженням про майбутнє вивільнення, позивачу було запропоновано 12 вакантних посад, від яких він відмовився, про що складено акт про відмову від запропонованих вакантних посад від 13 лютого 2020 року №834/125/26/01-2020. При цьому, посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, на яку позивач мав бажання призначатись, не була вакантною. Таким чином, звільнення позивача відбулось у рамках вимог чинного законодавства.
09 липня 2020 року та 23 липня 2020 року від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів, у яких зазначено, що відповідачі не вчинили заходів для забезпечення його призначення на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, не запропонували рівнозначної посади та всі інші вакантні посади. Відтак, наказ про звільнення є незаконним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 з 1991 року проходив службу в органах ГУ МВС України в м. Києві та 06 листопада 2015 року був звільнений наказом ГУ НП у м. Києві № 1027 о/с від 06 листопада 2015 року з посади начальника оперативно-розшукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в м. Києві у зв'язку з переходом до Національної поліції, згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та підпунктом «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (звільнений в запас Збройних Сил України 06 листопада 2015 року).
Наказом ГУ НП у м. Києві від 07 листопада 2015 року позивача було призначено на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві.
Згідно з атестаційним листом від 22 січня 2016 року полковник поліції ОСОБА_1 , начальник відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві, займаній посаді відповідає.
У зв'язку зі зміною в організаційній структурі поліції, структурних підрозділах ГУ НП у м. Києві, а також на виконання наказів Національної поліції України від 24 лютого 2016 року № 164 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у місті Києві» та ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2016 року № 6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у м. Києві» позивачу 27 березня 2016 року було оголошено попередження про можливе наступне вивільнення із займаної посади із 17 травня 2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 та статтею 49-2 Кодексу законів про працю України та підпунктом 4 пункту 1 статті 77 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом ГУ НП у м. Києві від 03 червня 2016 року № 513 о/с відповідно до пункту 2 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», полковника поліції ОСОБА_1 (М-016899) призначено 17 травня 2016 року начальником відділення поліції (з обслуговуванням мікрорайону «Вітряні гори») Подільського управління поліції, звільнивши його з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 10 червня 2016 № 533 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 (М-016899) звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77, на підставі рапорту від 27 травня 2016 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2019 року у справі № 826/9535/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у місті Києві від 03 червня 2016 року № 513 о/с про переміщення ОСОБА_1 з однієї посади на іншу відповідно до пункту 2 частини першої статті Закону України «Про Національну поліцію». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у місті Києві від 10 червня 2016 року № 533 о/с про звільнення зі служби ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Управління карного розшуку ГУ НП у місті Києві з 10 червня 2016 року. Стягнуто з ГУ НП у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 328 845, 00 грн. В іншій частині відмовлено повністю.
На виконання вказаного рішення суду, наказом ГУ НП у м. Києві від 16 травня 2019 року № 468 о/с ОСОБА_1 (М-016899) поновлено на службі в поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві та в спеціальному званні «полковник поліції», без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно».
У цей же день, у зв'язку зі зміною в організаційній структурі поліції, структурних підрозділах ГУ НП у м. Києві, а також на виконання наказів Національної поліції України від 24 лютого 2016 року № 164 дск та ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2016 року № 6 дск позивача попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади з 16 липня 2019 року згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом ГУ НП у м. Києві від 16 липня 2019 року № 706 о/с позивача повторно звільнено зі служби в поліції з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції згідно з пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі № 640/15378/19, зміненого в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у місті Києві від 16 липня 2019 року № 706 о/с «Щодо особового складу» про звільнення відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у місті Києві з 17 липня 2019 року. Стягнуто з ГУ НП у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 038, 05 грн з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вимог вказаного рішення суду, наказом ГУ НП у м. Києві від 13 січня 2020 року №17 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції з 17 липня 2019 року, без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно».
17 січня 2020 року позивачу оголошено попередження про те, що посаду, на яку його поновлено відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі № 640/15378/19, у зв'язку з організаційно - штатними змінами в структурних підрозділах ГУ НП у м. Києві та на підставі наказу Національної поліції України від 30 листопада 2018 року № 1111 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» скорочено, а також попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади згідно вимог пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
13 лютого 2020 року позивачу було запропоновано наступні вакантні посади в ГУ НП у м. Києві:
1) начальника відділу моніторингу Солом'янського управління поліції;
2) заступника начальника відділу моніторингу Солом'янського управління поліції;
3) начальника чергової частини відділу моніторингу Солом'янського управління поліції;
4) старшого інспектора сектору превенції відділення поліції в аеропорту Київ Солом'янського управління поліції;
5) начальника сектору зв'язку та телекомунікацій Голосіївського управління поліції;
6) заступник начальника відділу моніторингу Печерського управління поліції;
7) начальника чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції;
8) інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського управління поліції;
9) старшого інспектора відділу моніторингу Подільського управління поліції;
10) інспектора відділу превенції Подільського управління поліції;
11) інспектора сектору інформаційної підтримки Подільського управління поліції;
12) інспектора відділу превенції Оболонського управління поліції.
У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від запропонованих посад, начальником управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві Зіненко Н.В. , в присутності начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві Зварича В.М. , заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві Каратаєвої В.Є., складено акт від 13 лютого 2020 року про відмову від запропонованих вакантних посад ГУ НП у м. Києві.
Згідно вказаного акту підписувати акт про відмову від запропонованих посад ОСОБА_1 також відмовився.
19 лютого 2020 року та 03 березня 2020 року позивач звертався до Заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка А.Є. із рапортами, у яких просив призначити його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві.
Адвокатом Бівалькевичем Б.В., в інтересах ОСОБА_1 був направлений до ГУ НП у м. Києві адвокатський запит (без дати та номеру) з проханням надати список вакантних посад станом на січень 2020 року в управлінні карного розшуку кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві.
ГУ НП у м. Києві листом від 31 січня 2020 року за вих. №768/125/05/26-2020 повідомило адвоката Бількевича Б.В. про те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі № 640/15378/19 виконано у частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві. Також повідомлено, що Управління карного розшуку кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві знаходилось у тимчасовому штаті ГУ НП у м. Києві, який було затверджено наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року №3 «Про затвердження тимчасових штатів апаратів ГУ НП». На підставі наказу Національної поліції України від 24 лютого 2016 року № 164 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у місті Києві» та ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2016 року № 6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у м. Києві» тимчасові штати ГУ було скорочено, у зв'язку із чим, надати список вакантних посад (управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві станом на січень 2020 року не є можливим.
Також, адвокатом Бівалькевичем Б.В., в інтересах ОСОБА_1 був направлений до ГУ НП у м. Києві ще один адвокатський запит (без дати та номеру) з проханням надати список вакантних посад в управлінні карного розшуку ГУ НП у м. Києві станом на лютий 2020 року .
ГУ НП у м. Києві листом від 21 лютого 2020 року за вих. №21аз/12/1/1/03-2020 повідомило адвоката Бількевича Б.В. про те, що за інформацією ГУ НП у м. Києві станом на 21 лютого 2020 року в управлінні карного розшуку вакантні наступні посади:
- заступник начальника управління карного розшуку - начальник відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;
- заступник начальника відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;
- начальник режимно - секретного сектору - 1 од.;
- старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії незаконному обігу зброї та вибухівки і розкриття злочинів, учинених з їх застосуванням - 1 од.;
- старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії груповій злочинності - 2 од.;
- старший оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти власності - 3 од.;
- старший оперуповноважений відділу протидії незаконному обігу зброї та вибухівки і розкриття злочинів, учинених з їх застосуванням - 2 од.;
- старший оперуповноважений відділу незаконних заволодінь транспортними засобами - 1 од.;
- старший оперуповноважений відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством - 1 од.;
- оперуповноважений відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством - 1 од.;
- старший оперуповноважений відділу розкриття розбоїв - 1 од.;
- оперуповноважений відділу організації розшукової роботи - 2 од.;
- оперуповноважений відділу протидії груповій злочинності - 1 од.;
- оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;
- оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти особи - 4 од.;
- оперуповноважений оперативно - пошукового відділу - 1 од.;
- помічник оперуповноваженого оперативно - пошукового відділу - 7 од.
Наказом ГУ НП у м Києві від 17 березня 2020 року №264 о/с «Щодо особового складу» полковника ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції з 17 березня 2020 року.
Позивач, вважаючи протиправним наказ ГУ НП у м. Києві про звільнення його із займаної посади, а також дії та бездіяльність заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника Крищенко А.Є. щодо не розгляду його заяв про призначення на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 38 Закону № 580-VIII, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Спеціальним законодавством не встановлено процедуру та гарантії для поліцейських, які підлягають звільненню у зв'язку зі скороченням, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
За приписами частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому, статтею 42 Кодексу законів про працю України закріплено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має тривалий безперервний стаж служби в органах внутрішніх справ та поліції, має на утриманні двох дітей, був учасником проведення антитерористичної операції, що не заперечується відповідачами.
За приписами частин першої-третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
За результатом системного аналізу наведених норм загального та спеціального законодавства суд дійшов висновку, що проведення процедури реорганізації (у тому числі, змін в організаційній структурі) зобов'язує роботодавця під розписку попередити працівників про можливе наступне вивільнення особисто не пізніше ніж за два місяці до звільнення, одночасно запропонувавши працівникові іншу роботу (перелік посад) на цьому ж підприємстві з урахуванням переважного права на залишення на роботі.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, у разі перетворення одного структурного підрозділу в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Відповідно до пунктів 4, 7 частини першої, частини другої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
При цьому, звільнення за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII вимагає від роботодавця обов'язкового дотримання законодавчо визначеної вищезазначеної процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2020 року позивача було попереджено під підпис про можливе наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону № 580-VIII.
Разом з попередженням про наступне вивільнення позивачу були запропоновані всі посади, які були вакантними на той час. Проте позивач відмовився від запропонованих йому посад, про що свідчать матеріали справи.
Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено порушень процедури звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції, у зв'язку з чим вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи той факт, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, вимоги позивача про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, як похідні від попереденьої.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дії та бездіяльність заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника Крищенко А.Є., які полягають у зловживанні службовим становищем, шляхом дискримінації прав позивача, залишенні без розгляду поданих заяв про призначення на посаду та невиконання обов'язку щодо пропозиції зайняти наявну (вакантну) посаду в управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві та зобов'язання ГУ НП у м. Києві перевести його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту 8 статті 62 Закону № 580-VII поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Згідно частин першої, восьмої - десятої статті 65 Закону 580-VII переміщення поліцейських здійснюється:
1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади:
для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;
за ініціативою поліцейського;
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;
у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);
за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;
з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;
у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:
у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;
через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;
за ініціативою поліцейського;
як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.
Матеріалами справи встановлено, що 19 лютого 2020 року та 03 березня 2020 року позивач звертався до заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка А.Є. із рапортами, у яких просив призначити його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві.
ГУ НП у м. Києві листом від 04 квітня 2020 року за вих. №2383/125/02/26-2020, у відповідь на заяву позивача про призначення його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, повідомило, що на час звернення посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві не була вакантною, у зв'язку з чим призначення позивача на таку посаду було неможливим.
При цьому, як зазначають відповідачі, рапорту позивача від 19 лютого 2020 року на адресу ГУ НП у м. Києві не надходило. Позивачем також не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження направлення або отримання відповідачем його рапорту від 19 лютого 2020 року.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що вказаний рапорт позивача був розглянутий, та позивачу була надана відповідь про те, що посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві у період з 13 січня 2020 року по 17 березня 2020 року не була вакантною, у зв'язку з чим, підстави для його призначення на цю посаду були відсутні.
Відсутність вказаної вакансії у відділі карного розшуку також підтверджується листом ГУ НП у м. Києві від 21 лютого 2020 року за вих. №21аз/12/1/1/03-2020 у відповідь на адвокатський запит адвоката Бількевича Б.В. та листом ГУ НП у м. Києві від 20 травня 2020 року за вих. №3299вх/125/26/011-2020 у відповідь на запит начальника відділу правового забезпечення ГУ НП у м. Києві Старостенка Олександра.
Крім того, суд враховує положення пункту 8 частини десятої статті 62, частини дев'ятої статті 65 Закону №580-VII, що питання про переміщення за ініціативою поліцейського вирішуються під час проходження служби.
З огляду на зазначене, суд не вбачає в діях заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка А.Є. протиправної бездіяльності, яка полягала у не розгляді рапорту позивача від 03 березня 2020 року, оскільки такий рапорт був ним розглянутий.
Також, судом не встановлено підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання ГУ НП у м. Києві перевести його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві відсутні, оскільки такі дії знаходяться поза межами компетенції суду у даних правовідносинах.
Щодо вимоги позивача про постановлення окремої ухвали відносно заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві, полковника Крищенка А.Є. , суд зазначає наступне.
У відповідності до частин першої - третьої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Згідно частини четвертої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно - правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Позивач, посилаючись на необхідність постановлення окремої ухвали відносно начальника ГУ НП у м. Києві полковника Крищенка А.Є. , посилається на систематичні свавільні дії останнього, які полягають у зловживанні своїм службовим становищем, шляхом навмисного систематичного порушення трудового законодавства, що встановлено судами у справах №826/9535/16 та №640/15378/19, штучного створення перешкод у реалізації права ОСОБА_1 на працю, та які суперечать завданню і призначенню ГУ НП у м. Києві, як державного та правоохоронного органу, а також нанесення шкоди державним інтересам у вигляді втрат бюджету.
Суд зазначає, що окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунуті ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунуті шляхом розв'язання спору по суті.
З огляду на вище викладене, станом на час розгляду даної справи підстав для постановлення окремої ухвали відносно начальника ГУ НП у м. Києві полковника Крищенка А.Є. судом не встановлено, оскільки бездіяльність вказаного відповідача є предметом розгляду даного спору.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач 1: Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15)
Відповідач 2: Заступник голови Національної поліції України - начальник Головного управління Національної поліції у м. Києві полковник Крищенко Андрій Євгенійович (код ЄДРПОУ 40108583, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15)