03 лютого 2021 року м. Чернігів Справа № 620/3168/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, вчиненого відповідачем на виконання рішення суду, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-30, вчинене на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, щодо не розгляду його заяви від 14.11.2016 та не надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО;
- зобов'язати Чернігівську міську раду на найближчому пленарному засіданні розглянути його заяву від 14.11.2016 та надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО.
Заява обґрунтована тим, що всупереч рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, яким зобов'язано Чернігівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО, рішенням від 24.12.2020 №3/VIII-30 йому у наданні вказаного дозволу відмовлено.
Ухвалою суду від 25.01.2021 заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, встановлено відповідачу строк для надання пояснень.
Від представника Чернігівської міської ради надійшли пояснення по суті заяви, у яких відповідач зазначив про її необґрунтованість, оскільки міськрадою, з урахуванням визначених Чернігівським окружним адміністративним судом строків, виконано рішення від 05.12.2019 у справі №620/3168/19 шляхом розгляду заяви ОСОБА_1 на сесії, що підтверджується наданою заявником копією витягу відповідного рішення від 24.12.2020 №3/VIII-30. Також Чернігівська міська рада наголошувала, що підпунктом 1.34 пункту 1 рішення від 26.01.2017 №15/VII-1 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_2 біля садівничого товариства «Гудок» для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,0600 га. Тобто позивач використав надане йому законодавцем право на отримання земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі, визначених частиною 7 статті 123 Земельного кодексу України.
Розглянувши вказану заяву, суд встановив.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 (а.с. 73-83, 145-152 т.1), позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі та зобов'язано Чернігівську міську раду розглянути його заяву від 14.11.2016 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО.
03.07.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано заявнику виконавчий лист №620/3168/19 про зобов'язання відповідача вчинити вказані вище дії, який був переданий ним для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). 09.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62527188 (а.с. 7, 8 т.2).
Листом від 30.12.2020 за №1266/ІН/2-08 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що рішенням міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-30 йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва (а.с. 9 т.2).
Разом з тим, із рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-30 встановлено, що вказана відмова мотивована наявністю рішення Чернігівської міської ради від 26.01.2017 №15/VII-1 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам», пп. 13.4 п. 1 якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_3 , біля садівничого товариства «Гудок» для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,0600 га, з посиланням на частину другу статті 121 та частину сьому статті 123 Земельного кодексу України (а.с. 10-11 т.2).
Разом з тим, проаналізувавши зміст вказаного рішення та встановлені Чернігівським окружним адміністративним судом у рішенні від 05.12.2019 обставини, суд вважає вказане рішення Чернігівської міської ради протиправним, враховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи №620/3168/19, Чернігівська міська рада неодноразово відмовляла ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва з аналогічних підстав (рішення від 17.08.2017 №22/VII-23, від 26.10.2018 №35/VII-24, від 26.09.2019 №45/VII-6). Вказані відмови були предметами судових розглядів та рішеннями судів різних юрисдикцій, які набрали законної сили, у тому числі і Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2020 у справі №620/3168/19, було встановлено, що:
1) «Заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, відповідач посилається у відзиві на той факт, що повторний розгляд заяви позивача та її задоволення призведе до перевищення норм безоплатної приватизації для однієї особи, передбаченої Земельним кодексом України, оскільки заява ОСОБА_1 від 14.11.2016 розглянута та вирішена по суті і прийняте по ній рішення від 26.01.2017 №15/VII-1 (підпункт 1.34 пункту 1) є чинним.
Суд відхиляє вищевказані посилання відповідача, оскільки Чернігівська міська рада рішенням від 26.01.2017 №15/VІІ-1 (підпункт 1.34 пункту 1) надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки біля садівничого товариства «Гудок» для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_1 , ділянка № НОМЕР_2 , орієнтовною площею 0,0600 га (а.с.57).
Разом з тим суд звертає увагу, що вказане рішення не стосується предмету спору, а також вказаним рішенням надано дозвіл лише на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для індивідуального дачного будівництва, але не затверджено проект відведення земельної ділянки та не передано земельну ділянку у власність.» (а.с. 46 зворт т.1);
2) «рішення Чернігівської міської ради від 26.01.2017 №15/VІІ-1 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам - учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального дачного будівництва» є актом індивідуального правового регулювання, не є нормативно-правовим актом та не має вищої юридичної сили ніж Земельний кодекс України, яким врегульовано порядок розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відтак посилання відповідача на вказане рішення, як таке, що регулює спірні правовідносини та надає відповідачу право відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставним.» (а.с. 79 т.1);
3) «При цьому, щодо рішення Чернігівської міськради від 26.01.2017 №15/VII-1, підпунктом 1.34 пункту 1 якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_2 , орієнтовною площею 0,0600 га, біля садівничого товариства «Гудок», суд зазначає таке.
Законодавцем за органами місцевого самоврядування закріплено право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.» (а.с. 82 т.1).
Таким чином, рішеннями судів встановлено, що відмова Чернігівської міської ради у наданні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, з посиланням на рішення Чернігівської міськради від 26.01.2017 №15/VII-1 та те, що заявником використано норму безоплатної приватизації для однієї особи, передбачену Земельним кодексом України, є необґрунтованою та порушує чинні положення земельного законодавства.
У постанові від 18.11.2020 (справа №750/2950/18) Верховний Суд зазначив, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у користування (власність) зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.
При цьому, у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 (справа №688/2908/16-ц) наголошено, що може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову в наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.
У рішеннях від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Отже, відповідач не може ставити під сумнів рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, оскільки це порушує принцип верховенства права.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позивача, викладених в заяві, та не надано суду доказів належного виконання рішення у справі № 620/3168/19.
Більш того, рішенням Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-30, ОСОБА_1 в черговий раз відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, не зважаючи на те, що суд прямо зобов'язав відповідача у рішенні від 05.12.2019 такий дозвіл надати з метою ефективного захисту порушеного права позивача.
Отже суд дійшов висновку, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі 620/3168/19 Чернігівською міською радою не виконане, чим порушено права та законні інтереси ОСОБА_1
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
Відповідно до абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 №3рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм суд дійшов висновку, що в силу чинних положень Кодексу адміністративного судочинства України постановлення окремої ухвали є формою контролю за виконанням судового рішення.
З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що Чернігівською міською радою допущено порушення вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, яке полягає у прийнятті рішення від 24.12.2020 №3/VIII-30, зміст якого прямо суперечить обов'язку, покладеному на суб'єкта владних повноважень рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19, у зв'язку з чим вказане рішення є протиправним.
При цьому, посилання Чернігівської міської ради на рішення у справі №620/3977/20 суд вважає безпідставним, оскільки предметом даного спору була постанова державного виконавця про накладення штрафу на міськраду як боржника у виконавчому провадженні №62527188 за невиконання рішення суду, у зв'язку з не набранням необхідної кількості голосів та зняття з розгляду питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , біля садівничого товариства «Гудок», орієнтовною площею 0,0600 га для індивідуального дачного будівництва. Разом з тим, як уже було зазначено вище, станом на день розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято протиправне рішення.
Щодо вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Чернігівської міської ради на найближчому пленарному засіданні розглянути його заяву від 14.11.2016 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої у місті Чернігові біля садівничого товариства «Гудок», для індивідуального дачного будівництва, як учаснику АТО, суд зазначає, що статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено право суду на повторне зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення аналогічних дій, які були вже вирішені судовими рішеннями.
Враховуючи вищенаведене, всебічно і повно з'ясувавши наведені у заяві ОСОБА_1 обставини, суд вважає, що її слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, вчиненого Чернігівською міською радою на виконання рішення суду у справі №620/3168/19 - задовольнити частково.
Визнати протиправним пункт 6 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-30 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального садівництва, для будівництва індивідуальних гаражів та городництва, громадянам - учасникам АТО/ООС, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО/ООС для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва», вчиненого на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19.
В іншій частині заяви - відмовити.
Винести окрему ухвалу Чернігівській міській раді щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19.
Направити дану окрему ухвалу Чернігівському міському голові для відповідного реагування: вжиття заходів для виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №620/3168/19.
Чернігівській міській раді в місячний строк з моменту отримання даної окремої ухвали повідомити Чернігівський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів.
Копію даної ухвали направити учасникам справи та Чернігівському міському голові.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 03.02.2021.
Суддя С.В. Бородавкіна